печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3976/25-ц
пр. 2-362/25
04 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.
за участі:
представника відповідача - Лабатюка Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту з відповідача на загальну 41 471 грн. 35 коп., що складається із заборгованості за кредитом та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.07.2019 року АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту 501168296, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 30 000,00 грн. строк кредиту 36 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 33 %. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.
AT «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 24 093,64 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
22.02.2021 року між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТOB «ЦК «ЦOPT».
В подальшому 23.02.2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «EЛIIT ФIHAHC» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».
Таким чином, ТОВ «ФК«ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 29.07.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості відповідача становить 41 471, 35 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 24 093, 64 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом 17 377,71 грн.
Ухвалою судді від 04.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
24.02.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив з приводу задоволення позов, оскільки позивачем не надано доказів відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а надані позивачем докази не є належними та допустимими.
28.02.2025 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказавши на їх недоведеність.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 29.07.2019 року АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту 501168296, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 30 000,00 грн. строк кредиту 36 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 33 %. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.
Разом з тим, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» є новим кредитором, що підтверджується тим, що 22.02.2021 року між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТOB «ЦК «ЦOPT», до відповідача за Кредитним договором № 501168296 від 29.07.2019, що підтверджується випискою з додатку до договору факторингу №1 від 22.02.2021 року.
Однак, на запит представника відповідача щодо надання доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за кредитним договором № 501168296 від 29.07.2019 року, позивачем було надано договір факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року укладений між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та АТ «АЛЬФА-БАНК» та витяг з додатку 1-1 до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року.
Так, дійсно згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 501168296 від 29.07.2019 року від первісного кредитора до ТОВ «ФК «EЛIIT ФIHAHC», оскільки позивачем та представником відповідача до суду надано різні договори факторингу про відступлення права вимоги за кредитним договором № 501168296 від 29.07.2019 року як від АТ «АЛЬФА-БАНК», так і від ТОВ «ФК ФОРТ», що позбавляє суд можливості встановити за яким саме договором відбулося відступлення права вимоги.
За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
У відзив представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Судом встановлено, що між адвокатом Лабатюком Я.М. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги від 10.02.2025 року, відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику визначену цим Договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта.
Згідно додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025 року та акту прийому - передачі до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025 року, підписаного сторонами, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість, а саме 16 000 грн.
Таким чином, з урахуванням задоволення позову у порядку спрощеного позовного провадження, учасники судового розгляду в судове засідання не з'являлись, та незначної складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 16 000 грн.
Керуючись статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (пл. Солом'янська 2, м. Київ, 03035, ЄДРПОУ 40340222)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення суду складено 05 березня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик