Справа № 568/167/25
Провадження № 3/568/149/25
05 березня 2025 р. м. Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Троцюк В.О., розглянувши адміністративну справу, матеріали якої надійшли від відділу організації несення служби в Дубенському районі Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліціїпро притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
22.01.2025 р. 02 год. 22 хв. на а/д М 06 «Київ-Чоп» 432 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування даним транспортним засобом, а саме не отримав посвідчення водія відповідної категорії чим повторно протягом року вчинив порушення ЕНА №1835317 від 05.04.2024 р. чим порушив вимоги п.2.1 "а" Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання правопорушник не з'явився, про час, дату та місце повідомлений судом вчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на адресу зазначену у протоколі: АДРЕСА_1 (а.с.9-10). Причин неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Під час складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомив, що місцем його проживання є АДРЕСА_1 , а тому, безперечно розумів, що за вказаною ним адресою судом будуть здійснюватися його виклики для розгляду вказаної справи та жодних зауважень з приводу викладеного при складанні протоколу не висловив.
Згідно з відповіді №1171648 від 05.03.2025 р. з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.11)
Таким чином, з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 прав, судом використано усі можливі способи його сповіщення про місце і час розгляду справи шляхом направлення судових повісток за місцем проживання (реєстрації).
ОСОБА_1 було відомо, що судові повістки будуть йому направлятись за адресою, вказаною ним у протоколі, але в судове засідання не з'явився, що вказує на його небажання брати участь в розгляді справи та фактично таким чином він реалізує надане йому право не з'являтися в судове засідання для розгляду справи. При цьому судом вичерпані всі доступні можливості для забезпечення його участі в судовому засіданні.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщений про час і місце розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.1 КУпАП та дотримання строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП., суд приходить до наступного.
Згідно з ч.5 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами - вчинене повторно протягом року.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 складений на бланку відповідного зразка з серійним номером ЕПР1 №227125 від 22.01.2025 р. уповноваженою на те особою - поліцейським взводу №2 роти №3 бат. УПП в Рівненській області Кубович В.В. (а.с.2)
В протоколі, відповідно до п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч.5 ст.126 КУпАП, за якою складено протокол.
Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Між тим, жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників поліції з приводу незаконного складання протоколу під час складання протоколу ОСОБА_1 не викладено та не заявлено.
Факт вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних та досліджених матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме: рапортом поліцейського взводу №2 роти №3 бат. УПП в Рівненській області Кубович В.В. (а.с.4); довідкою інспектора з АП ВОНС в Дубенському районні УПП в Рівненській області Левицької О. (а.с.5); довідкою armor (а.с.6); DVD-диском записаного з бодікамери поліцейських №470472, 47029 (а.с.7) та іншими дослідженими судом
Згідно довідки ІПНП підсистеми «Адмінпрактики» 05.0.2024 р. відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову серії ЕНА №1835317 за ч.2 ст.126 КУпАП про притягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3400 грн. (а.с.5)
Переглянуто відео файл, що долучений до матеріалів справ із записом з нагрудних камер поліцейських №470472, 47029 ОСОБА_1 вказав що не має посвідчення водія. (а.с.7)
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно дост.28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 адміністративне стягнення, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №227125 від 22.01.2025 р. зазначено, що транспортний засіб «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_1 належить ОСОБА_2 . Враховуючи, що вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 не належить, відсутні правові підстави для застосування до нього додаткового стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.23, 126, 251, 268, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень на р/р UA218999980313020149000017001, код ЄДРПОУ - 38012494, ГУК у Рівнен.обл./ Рівнен.обл./21081300, Банк отримувача Казначейство України, Код класифікації доходів бюджету 21081300 з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на р/р UA908999980313111256000026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, (код за ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106.
У разі несплати штрафу в 15-ти денний строк, штраф підлягає примусовому стягненню із ОСОБА_1 в порядку ст. 308 КУпАП у подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.О. Троцюк