Справа № 564/4763/24
25 лютого 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Зберун К.Ф.
представника позивача адвоката Кузь Ю.С. (дистанційно)
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ боргових зобов'язань подружжя,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ боргових зобов'язань подружжя. Зокрема, просила визнати заборгованість за заявою-договором з АТ «ТАСКОМБАНК» №4260492-505 від 19 вересня 2024 року у розмірі 73430 грн., договором комплексного банківського обслуговування фізичнихй осіб АТ «ПУМБ» №200333175638 від 01 жовтня 2024 року у розмірі 15000 грн. та за кредитним лімітом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 29999 грн. 52 коп. спільною сумісною власністю подружжя. Визнати ОСОБА_1 солідарно відповідальним за погашення вказаної заборгованості.
Просила також визнати кредитний ліміт у розмірі 32497 грн. з метою придбання товару частинами строком на 9 місяців за її заявою №20.300012026504 від 22.09.2024 року з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» для придбання ігрових товарів: гарнітура дротова ігрова HyperX Cloud Stinger 2 Core Wired (68L9AA), ноутбук ігровий Lenovo IdeaPad Gaming 3 15ACH6 (82K20272RA) Shadow Black, примірник ПЗ Microsoft 365 Personal Attach, ESD особистим зобов'язанням відповідача та визнати за ним право власності на вказані пристрої.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що з відповідачем з 16 квітня 2024 року перебуває у шлюбі.
18 листопада 2024 року ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області відкрито провадження у справі за її позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
За час перебування в шлюбі нею було укладено кредитні договори на споживчі цілі, заява-договір з АТ «ТАСКОМБАНК» №4260492-505 від 19 вересня 2024 року про надання кредиту у розмірі 73430 грн., договір комплексного банківського обслуговування фізичнихй осіб АТ «ПУМБ» №200333175638 від 01 жовтня 2024 року про надання кредиту у розмірі 15000 грн. та договір про встановлення кредитного ліміту з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у розмірі 29999 грн. 52 коп.
Отримані за вказаними кредитними договорами кошти вона витрачала на потреби сім'ї, спільне харчування, оплату побутових послуг.
Відповідач протягом усього часу перебування у шлюбі витрачав свої власні кошти на азартні ігри, в онлайн-казино.
В інтересах відповідача нею було укладено кредитний договір з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 22.09.2024 року про надання кредиту в розмірі 32497 грн. з метою придбання товару частинами строком на 9 місяців, для придбання гарнітури дротової ігрової та ноутбуку ігрового. Зазначене майно перебуває в особистому користуванні відповідача, тому боргові зобов'язання за вказаним договором мають бути покладені безпосередньо на нього.
Покликаючись на положення ст. 61, 63, 65, 69 ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71 СК України просила здійснити поділ боргових зобов'язань подружжя.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Кузь Ю.С. заявлені вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково. При цьому пояснив, що за час перебування в шлюбі він проходив службу в складі Збройних Сил України, йому було відомо, що позивач брала кредити, зокрема на ігровий нотубук та дротову ігрову гарнітуру. Вони разом грали в азартні ігри. Кредит в АТ «ПУМБ» позивач брала на своє навчання, тому він не визнає цей борг. Він у добровільному порядку надавав кошти позивачу на погашення кредитів. На даний час йому не відомо про дійсну заборгованість за вказаними кредитами і стан виконання цих договорів. Із 07.11.2024 року вони припинили подружні стосунки.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
Сторонами не заперечувалося, що з 16 квітня 2024 року вони перебувають у шлюбі.
Також встановлено, що 19.09.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту №4260492-505, за умовами якого позивач отримала кредит у сумі 73430 грн. 00 коп. на власні потреби.
01.10.2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 укладено заяву № «200333175638» від 01.10.2024 р. на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та вона отримала кредит у сумі 15000 грн., шляхом зарахування коштів на її картковий рахунок.
Крім того, 22.09.2024 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 20.30.0012026504 у вигляді кредитного ліміту в сумі 32497 грн. 00 коп. на придбання товару. Із квитанції магазину «COMFY» від 22.09.2024 р. вбачається, що за вказані кредитні кошти позивачем придбано гарнітуру дротову ігрову та ноутбук ігровий.
У підтвердження боргових зобов'язань перед АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» позивачем надано довідку про заборгованість від 06.11.2024 року. При цьому із вказаної довідки вбачається, що заборгованість в сумі 29999 грн. 52 коп. виникла в позивача за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.10.2019 року, тобто укладеного ще до реєстрації шлюбу з відповідачем.
Із виписки про рух коштів по картці «Monobank» АТ «УНІВЕСАЛ БАНК», інформації про рух коштів АТ «ПУМБ», емітованих на ім'я позивача ОСОБА_2 вбачається, що нею здійснювалися витрати на різні побутові потреби, на вказані картки також надходили перекази Посохова К.С.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно до ч. 1, ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
На даний час сторони не можуть дійти згоди щодо поділу боргових зобов'язань позивача, які виникли на підставі укладених нею кредитних договорів.
Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт укладення вказаних кредитних договорів в інтересах сім'ї, а також витрату кредитних коштів безпосередньо на потреби сім'ї.
Крім того, позивачем не доведено наявність простроченої заборгованості за вказаними договорами, не надано доказів про стан їх виконання, що вказує на відсутність підстав визнавати заборгованість за кредитними договорами спільною сумісною власністю подружжя та визнавати відповідача солідарним боржником за вказаними зобов'язаннями.
При цьому позивач не позбавлена права залучати ОСОБА_1 до участі у розгляді справ у випадку звернення кредиторів про стягнення заборгованості за вказаними договороами.
Верховний Суд щодо вирішення питання про поділ майна подружжя в постанові від 20 грудня 2018р. у справі № 286/2349/16 зазначив, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов'язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
Позивачем у порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, що кредитні кошти, які були нею отримані, були використані нею, саме в інтересах сім'ї, а також наявність заборгованості за вказаними договорами.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ боргових зобов'язань подружжя - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 03 березня 2025 року.
Суддя:Р. М. Снітчук