Дата документу 05.03.2025Справа № 554/11462/24
Провадження № 3/554/38/2025
05 березня 2025 року місто Полтава
Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Лизенко А.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Буряка Д.М., секретаря судового засідання Коростельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого буровим майстром у "Полтавській газонафтовій компанії", реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,
за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №713605 від 15 жовтня 2024 року, близько 08:10 год, в м.Полтаві по вул.Юліана Матвійчука, 30 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що проживає в колишньому с.Яківці (Київський район м.Полтави) разом із дружиною та дитиною.
15 жовтня 2024 року вранці дружина мала намір відвозити дитину до школи, а сама планувала потім відвідати косметолога. В цей час було оголошено повітряну небезпеку, тому дружина запросила його також поїхати, для того щоб він посидів в автомобілі разом із дитиною, поки вона повернеться від косметолога (так як під час тривоги дітей відводять до бомбосховища або їх забирають зі школи батьки). Він погодився. Дружина сіла за кермо автомобіля, він сів на переднє пасажирське сидіння, дитина на задні крісла, та виїхали до центру м.Полтава. Під час руху зустріли на зупинці громадського транспорту «Яківці» односельця, ОСОБА_2 , якого «взяли підвезти». Приїхали до вулиці Ю.Матвійчука та дружина припаркувала автомобіль біля Палацу дитячої та юнацької творчості. Дружина пішла до косметолога, ОСОБА_2 - у своїх справах, а він залишився в автомобілі разом із дитиною, чекати відбій повітряної тривоги або повернення дружини. Оскільки в авто не працювала автомагнітола, він пересів на водійське сидіння та почав розбірку електричних запобіжників, блок яких розташований в салоні автомобіля зліва під кермом. Двигун не заводив, жодного переміщення автомобіля не здійснював. В цей час під'їхала поліція, зауважила, що він порушив правила парковки та запропонувала пройти огляд на стан сп'яніння. Він заперечив факт керування автомобілем, але поліція погрожувала передати його працівникам ТЦК, які приїхали разом із поліцією. Тому він вимушений був пройти огляд і не робити письмового заперечення щодо свого керування.
Дослідивши надані докази, суддя дійшов до таких висновків.
З відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопрушення, вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, який був припаркований та не рухався, двигун не працював, за кермом перебуває ОСОБА_1 . На відеозаписі також видно людей у військовій формі (а.с.6).
На запит суду орган Національної поліції України повідомив, що інши відеозаписи відсутні.
З чеку технічного приладу Drager Alcotest 7510 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'ніння (1,03‰ (проміле), що останнім не заперечується.
Допитана в судовому засіданні дружина ОСОБА_1 , громадянка ОСОБА_3 , надала показання, які аналогічні показанням ОСОБА_1 . Показала, що вони з чоловіком спільного користуються автомобілем, вона має відповідне водійське посвідчення. Зазвичай, саме вона близько 07:30 відвозить дитину до школи. В той день, вона записалась на 08:00 до косметолога, але у зв'язку із повітряною тривогою попросила чоловіка поїхати разом, щоб він посидів з дитиною до відбію тривоги. За кермом їхала саме вона, автомобіль паркувала теж саме вона. На зупинці «Яківці» «підібрали» односельця. Після її повернення від косметолога чоловік повідомив про події.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що в той день він очікував автобус на зупинці. Але його «підібрали» односельці на автомобілі. За кермом перебувала ОСОБА_3 . Вони приїхали до центру м.Полтави, близько Центрального ринку, де ОСОБА_3 припаркувала автомобіль біля Палацу дитячої та юнацької творчості. Потім ОСОБА_3 та свідок пішли у своїх справах. ОСОБА_1 залишився з дитиною.
Під час допиту свідку було відтворено відеозапис, доданий працівниками поліції до протоколу, з якого вбачається місце розташування транспортного засобу CHEVROLET LACETTI під час першого контакту ОСОБА_1 з працівниками поліції. Свідок ОСОБА_2 показав, що саме в цьому місці автомобіль був припаркований ОСОБА_3 , тобто автомобіль потім не переміщувався.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, суддя звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (СПРАВА «ЕНГЕЛЬ ТА ІНШІ ПРОТИ НІДЕРЛАНДІВ» (CASE OF ENGEL AND OTHERS v. THE NETHERLANDS), заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72, від 08.06.1976).
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно усталеної практики Верховного Суду стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
В даному випадку, суддя вважає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджується жодним доказом, а отже, є недоведеним.
Більш того, версія подій, яка наведена ОСОБА_1 є максимально вірогідною, оскільки відповідає ситуації події та всім іншим доказам у їх сукупності.
Таким чином, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.276-280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. В. Лизенко