Справа № 527/492/25
провадження 2/527/380/25
06 березня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Фіцай О.Л.,
з участю секретаря судових засідань - Москаленко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Глобине цивільну справу № 527/492/25 за позовом Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Національної служби здоров'я України, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
В січні 2025 року керівник Глобинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров'я України витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 5 702 грн. 99 коп., користь держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 25 062 грн. 82 коп. (двадцять п'ять тисяч шістдесят дві гривні вісімдесят дві копійки) витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 06.02.2024 у справі № 527/61/24 кримінальне провадження №12023170510000380 від 10.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Вказана ухвала суду до апеляційної інстанції не оскаржувалася та 14.02.2024 набрала законної сили.
Судом установлено, що 09.07.2023 року близько 17:58 год. ОСОБА_3 перебував на стадіоні «Темп», який розташований по вул. Травневій, селище Градизьк, Кременчуцького району, Полтавської області, де останній підійшов до ОСОБА_2 , 21.05.2011 року та між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин між ними. У ході конфлікту ОСОБА_3 , маючи прямий умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання наніс один удар ножем в область лівого передпліччя потерпілого ОСОБА_2 , згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №103 від 22.09.2023 потерпілому ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження, які призвели до тривалого розладу здоров'я, більш як 21 день.
Вартість лікування склала 30765,81 грн., з яких 25 062,82 грн. підлягають стягненню до місцевого бюджету, 5 702,99 грн. - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ). Згідно Закону України «Про медичні гарантії», лікарні відшкодовано вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 за рахунок коштів Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) в сумі 5 702 грн. 99 коп. згідно договору № 1968-Е123-Р000 від 15.02.2023 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах даного кримінального провадження не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані.
Керуючись положеннями ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Національну службу здоров'я України повідомлено листом про звернення прокурора до суду з цим позовом та підстави для представництва ними не оскаржувались.
Позивач прокурор Глобинської окружної прокуратури Дяченко Ю.О. в судовому сіданні позов підтримала та просила задовольнити, про підстави та обставини якого пояснила так, як це викладено в заяві.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнала повністю, не заперечувала обставини, зазначені у позовній заяві.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Сторони та інші учасники справи подають документи у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.1,2 ст.83 ЦПК України).
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 82 ЦПК України).
Таким чином, спір виник з правовідносин, щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Як передбачено у ч. 1 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільний позов в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з положеннями ч.1, 3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
За змістом Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року N 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року N 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» звернуто увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.
Установлено, що ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 06.02.2024 у справі № 527/61/24 кримінальне провадження №12023170510000380 від 10.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Слід зазначити, що підстави для закриття кримінального провадження прийнято розподіляти на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючі підстави (вказані в п.п. 1-4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тягнуть за собою зняття з неї всіх підозр, відновлення її доброго імені, честі, гідності та репутації, а також відшкодування шкоди, завданої незаконними повідомленням про підозру, триманням під вартою, накладенням арешту на майно, відстороненням від посади та іншими процесуальними діями, що обмежують права особи.). Нереабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження вказані в п.п. 5-7 ч. 1 ст. 284 КПК України та означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки будь-якого кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин подальше провадження виключається. Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав можливе лише за умови відсутності реабілітуючих підстав для прийняття такого рішення, тобто лише при підтвердженні зібраними доказами події кримінального правопорушення та наявності у діях особи складу кримінального правопорушення.
Як вбачається з листа виконувача обов'язків директора Комунальногонекомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька») від 17.12.2024 за № 01-16/2815, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному медичному підприємстві «Кременчуцька міська дитяча лікарня» Кременчуцької міської ради Полтавської області у хірургічному відділенні з 09.07.2023 по 18.07.2023 та реабілітаційному відділенні з паліативними ліжками соматичного профілю з 01.08.2023 по 14.08.2023.
Дії неповнолітнього сина відповідача ОСОБА_3 та перебування потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні в медичному закладі є в безпосередньому причинному зв'язку, а відповідно в сукупності всі елементи складу, що дає підстави для відшкодування шкоди.
Статтею 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згідно з ч.2. ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України: неповнолітня особа (у віці від 14-ти до 18-ти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Відповідно до матеріалів справи неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, навчається в 10-в класі Градизької гімназії імені Героя України Олександра Білаша (а.с.26).
У зв'язку з вказаним, суд вважає, що з матері неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_1 слід стягнути завдану матеріальну шкоду в сумі 30765,81, розмір якої не оспорюється відповідачем.
Аналіз викладеного дає суду підставу зробити висновок, що позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд
Позов Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Національної служби здоров'я України, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 5 702 грн. 99 коп. (п'ять тисяч сімсот дві гривні дев'яносто дев'ять копійок) витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 на користь Національної служби здоров'я України, які перерахувати в дохід державного бюджету на номер рахунку: UA 978999980313080115000026011; код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 25 062 грн. 82 коп. (двадцять п'ять тисяч шістдесят дві гривні вісімдесят дві копійки) витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 на користь держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, які перерахувати на
номер рахунку: UA 378999980314030544000016706; код отримувача 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл./тг м. Кременчук/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу - Судовий збір.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Л. Фіцай