Справа № 524/2429/25
Провадження № 1-кс/524/533/25
28.02.2025 року слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ст. слідчого СВ Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Кременчука, Полтавської обл., громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-02.09.2024 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області, за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України в кримінальному провадженні № 12025170500000349 від 27.02.2025 року,
Ст. слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025170500000349 від 27.02.2025 року, яке погоджено прокурором Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання зазначає, 21.02.2025 близько 19.30 години ОСОБА_4 знаходився в кв. АДРЕСА_2 , де між ним та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виник конфлікт, який переріс в бійку.
Під час бійки у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 дістав з кишені ніж та умисно наніс ним два удари в область живота зліва, далі два удари ножом в область грудної клітки справа.
Після цього ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на підлогу обличчям до низу, та наніс останньому один удар ножом в область лівого плеча та чотири удари ножом в область спини.
В подальшому ОСОБА_4 зник з місця події, а ОСОБА_7 залишився вдома, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 137 від 28.02.2025 причиною смерті ОСОБА_7 являється інтоксикація, перитоніт, інші уточнені травми живота, нижньої частини спини і таза, використання гострого предмету з метою убивства чи нанесення ушкодження.
28.02.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121КК України.
28.02.2025 року о 13 год. 45 хв. ОСОБА_4 вручено клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, який підтримав внесене слідчим клопотання, підозрюваного ОСОБА_4 та захисника адвоката ОСОБА_5 , які заперечували щодо задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, що відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В пункті «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Вирішуючи питання про застосування тримання під вартою слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Войкін та інші проти України» (сaseOfVoykinandothersv.Ukraine), заява №47889/08,Страсбург,27березня 2018року,остаточне 27/06/2018,§136 Суд нагадує, що з метою дотримання пункту 1 статті 5, тримання від вартою, яке розглядається, в першу чергу має бути «законним», у тому числі з дотриманням встановленого законом порядку; у зв'язку з цим Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства та встановлює обов'язок забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Проте, вона також вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме захисту осіб від свавілля. Крім того, тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи, і вони були визнані недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, які можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідності позбавлення свободи вимогам національного законодавства недостатньо; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував свою причетність до вчинення даного злочину, що йому інкримінується.
Обґрунтованість підозри підтверджується документами, долученими до клопотання.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюваному у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та маючи страх бути засудженим до такого покарання, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків. Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 немає постійного місця проживання та роботи, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на цей час перебуває на іспитовому строці за вироком суду, що дає підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення останнім злочину та тяжкість покарання, що йому загрожує, у підозрюваного наявні підстави застосування усіх можливих способів та механізмів переховування та уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його проживання, а саме те, що він офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тобто спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть. Враховуються також вік та стан його здоров'я. Об'єктивних даних щодо стану здоров'я, які перешкоджають у перебуванні в місці попереднього ув'язнення слідчому судді не надано. Особа не позбавлена можливості звертатися до лікаря та отримати об'єктивні дані для зміни запобіжного заходу чи звільнення за станом здоров'я.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
Сторона захисту не позбавлена можливості ініціювання питання щодо зміни запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_4 з певним злочином на даному етапі, хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 27.02.2025, протоколом огляду від 28.02.2025 р., протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколом впізнання особи за фотознімками зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , протоколом обшуку від 27.02.2025 року та іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування разом в їх сукупності.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Зважаючи на зазначені вище обставини, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне провадження, а для запобігання вказаних ризиків, з урахуванням наведених обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде не достатнім.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
За наведених обставин, застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, такого як домашній арешт суд вважає на даній стадії досудового розслідування недоцільним так як він не зможе гарантувати забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Таким чином, слідчий суддя вважає можливим не застосовувати до ОСОБА_4 заставу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання ст. слідчого СВ Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 28 квітня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 04.03.2025 року о 11.30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1