Справа № 355/1562/24
Провадження № 2/355/90/25
18 лютого 2025 року Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.
за участю секретаря Ющенко Л.А., Верби Ю.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівська селищна рада Броварського району Київської області про скасування рішення про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та призначити справу до судового розгляду по суті, -
09.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Баришівська селищна рада Броварського району Київської області про скасування рішення про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Заяву мотивував тим, що 23 квітня 2002 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме - на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В дану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 позивач вселився як член сім'ї власниці квартири (колишній чоловік), був зареєстрований у ній та проживав з 2006 року та не має іншого житла, що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади, номер витягу: 2024/007799499 від 03.07.2024р.
03 липня 2024 року, звернувшись до сектору реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області із заявою про отримання Витягу з реєстру територіальної громади, щодо зареєстрованого/задекларованого місця проживання, позивачу стало відомо, що його знято з зареєстрованого/задекларованого місця проживання на підставі п.п. 5 п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265.
3 рішенням щодо законності зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивач не погоджується повністю, оскільки, на його думку, не є підставою для виселення членів сім'ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ (позиція ВП ВС, викладена в постанові від 21.08.2019 у справі №569/4373/16-4)
Крім того, позивач зазначає, що 22 липня 2024 року, не погоджуючись із прийнятим рішенням щодо зняття його з зареєстрованого/задекларованого місця проживання на підставі п.п. 5 п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, він звернувся зі скаргою до завідувача сектору реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області відповідно до пункту 92 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. №265, з проханням провести перевірку щодо законності підстав зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
У відповідь на його скаргу від 22 липня 2024 року за № 344/03-10/24 щодо неправомірності зняття з реєстрації місця проживання та перебування осіб, завідувачем сектору реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області було надано відповідь згідно якої позивача повідомлено, що ОСОБА_3 було подано в повному обсязі необхідні документи для зняття його з зареєстрованого місця проживання, дії щодо зняття були здійснені у відповідності з чинним законодавством.
Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв'язку з їй виселенням (добровільно чи у примусовому порядку). Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 11.05.2023 справа № 718/373/22, провадження № 61-10981 св22.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.11.2024р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав доводи своєї позовної заяви, просив повністю задовольнити позовні вимоги за викладених у позові обставин.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Чередніченко Н.В. - заперечувала проти позовних вимог, просила повністю відмовити у задоволенні позову з урахуванням наданих письмових пояснень.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином; надали на адресу суду заяву щодо розгляду справи у їх відсутність відповідно до вимог діючого законодавства.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/007799499 від 03.07.2024р., ОСОБА_1 було знято з зареєстрованого/задекларованого місця проживання на підставі п.п. 5 п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (а.с. 18).
Згідно відповіді Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області №2228/03-10/31.07.24 від 31.07.2024р., ОСОБА_1 було знято з зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла із дотриманням вимог діючого законодавства (а.с. 23-25).
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло; придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 1статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною 1статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1статті 321 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 12статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Реєстрація місця проживання є фактом, що підтверджує місцезнаходження особи і не впливає на володіння нерухомістю, право на яке документально підтверджено в установленому законом порядку.
Пунктом 7 частини 1статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" передбачено, що орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.
Відповідно до підпунктів 11,12 частини 1статті 2 вказаного Закону:
-реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;
- реєстрація місця проживання (перебування) особи - це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Частиною 1статті 28 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" передбачено, що орган реєстрації здійснює: формування та ведення реєстру територіальної громади; реєстраційні дії та внесення інформації за результатами їх вчинення до відповідного реєстру територіальної громади; передачу інформації про реєстраційну дію до відомчої інформаційної системи з подальшим внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до частини 2статті 2 цього Закону, на вказані відносини поширює свою дію також Закон України "Про адміністративні послуги".
Пунктом 1статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги" від 06 вересня 2012 року № 5203-VI передбачено, що адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону.
Таким чином, відповідно до пункту 7 частини 1статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", відповідач є органом реєстрації, на який згідно зі статтею 28 вказаного Закону покладено повноваження щодо здійснення відповідних реєстраційних дій.
Згідно підпункту 2 пункту 1статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Пунктом 50 вказаного Порядку визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:
1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;
2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);
3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;
4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Відповідно до пункту 61 Порядку, у разі звернення до органу реєстрації разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:
документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.
Відповідно до пункту 69 Порядку, посадова особа органу реєстрації перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.
Матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як власник квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , звернулася до сектору реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області з заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом із заявою було надано документ, що підтверджують особу та документи, що підтверджує право власності на вищезазначену квартиру відповідно до п.61 Порядку (а.с. 20-22).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заяву подано за формою згідно з додатком 6 підпункту 5 пункту 50 Порядку. До заяви у встановленому порядку долучено документ, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує право власності на житло, в якому зареєстровано місце проживання осіб, що знімаються, а також сплачено адміністративний збір.
Судом установлено, що завідувачем сектору реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області перевірено належність паспортного документа, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із зареєстрованого місця проживання, про що зроблено відповідний запис у заяві та у день звернення прийнято рішення про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , про що останнього було повідомлено 21.11.2023р. листом № 135/10-08.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку що зняття особи з задекларованого або зареєстрованого місця проживання здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи. Наведене відповідає висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду від 26.01.2024р. у справі № 161/5576/23.
Відповідно до п.4 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1871-IX, місце проживання ( перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування з реєстрації місця проживання, визначеного цим законом.
Аналогічна правова позиція, в тому числі в частині застосування до даних правовідносин п. 4 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1871-IX», висловлена колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 08 травня 2024р. у справі №127/21333/22.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:
-особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
-відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
-за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.
Суд вказує, що зазначений перелік вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень вправі прийняти рішення про відмову в реєстрації місця проживання виключно з підстав, передбачених законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи вищезазначене та керуючись статтею 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", у відповідача як у органу реєстрації не було законних підстав для відмови у знятті з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за заявою власника ОСОБА_3 .
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, суд звертає увагу, що у позовній заяви позивач не вказує яке саме рішення суб'єкту владних повноважень (із зазначенням його назви, номеру, дати ухвалення тощо) він просить скасувати, а так саме і не долучає вищевказане рішення до своєї позовної зави, що є неналежним способом захисту, яке певною мірою позбавляє суд можливості дослідити вищевказане рішення та надати йому належну правову оцінку.
Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258,259,264,265,268,273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівська селищна рада Броварського району Київської області про скасування рішення про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та призначити справу до судового розгляду по суті, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28.02.2025р.
Суддя Баришівського
районного суду Т. В. Чальцева