Справа № 282/79/25
Провадження № 1-кс/282/70/25
про застосування запобіжного заходу
04 березня 2025 рокуселище Любар
Слідчий суддя Любарського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любар в режимі відеоконференції, клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025060430000011 від 15.01.2025 року,
Слідчий СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП №1ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , звернулася до суду із клопотанням у якому зазначає, що у провадженні СВ відділення поліції №1 Житомирського РУП №1ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12025060430000011 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Своє клопотання слідчий мотивував тим, що 15.01.2025 о 18 год. 31 хв. до відділення поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_6 , про те, що на території її домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , нею виявлений невідомий їй чоловік, який таємно проник всередину господарського приміщення, звідки викрав спортивний велосипед марки «CROSSRIDE» чорного та зеленого кольору, LED-ліхтар у корпусі чорного кольору 100 W із кабелем, зарядний пристрій для АКБ марки «VOIN» червоно-чорного кольору, однак даний злочин не було закінчено ним з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був виявлений нею.
Встановлено, що до вчинення данного злочину причетний військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
27 лютого 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК Українита вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
В клопотанні слідчим вказано, що аналіз зібраних на данному етапі досудового розслідування доказів свідчить, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Підставою до внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_4 присутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у данному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання будь-яким спробам переховуватися від органів досудового розслідування і суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та забезпечення можливості виконання судових рішень, слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених главою 18 КПК України, не буде достатнім для запобігання ризикам зазначеним вище.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та застосування до нього такого запобіжного заходу та просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, відповідно до ст.178 КПК України.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання, суд приймає до уваги, що згідно ч.1 ст.183 КПК України, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд приймає до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків утримання під вартою» № 4 від 25.04.2003, згідно якого взяття під варту є найбільш суровим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявних підстав вважати, що інші (менш сурові) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано фактом вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, оскільки справжні інтереси суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Органом досудового розслідування 27.02.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Окрім цього, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86; 26 червня 1991).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Феррарі- Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37,15) зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
- вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
- репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, оцінку яким надано слідчим суддею за окремим, а також взаємним охопленням.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя зауважує, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи (слідчий суддя) мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював відмінність між стандартом доказування «обґрунтованої підозри» та «поза розумним сумнівом», оскільки вирішення питання про застосування запобіжного заходу не вимагає і не може вимагати такого ж ступеня доведеності причетності особи, що й для визнання його винним у вчиненні злочину.
Слідчим суддею з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує особі в разі визнання винуватою, рівня соціальних зв'язків встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
За переконанням слідчого судді, в кожному окремому випадку до оцінки підлягають загальні встановлені на час вирішення питання застосування запобіжного заходу об'єктивні дані, що можуть вказувати про намір та/або можливість підозрюваного вдатись до реалізації процесуально негативної поведінки.
На думку слідчого судді, за існування встановлених процесуальних ризиків, що полягають у можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що засновано на усвідомленні особою передбачуваної міри покарання, а також у можливості незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, застосування виняткового запобіжного заходу не може вважатись виправданим в розрізі встановлених проявів загальної соціальної поведінки особи.
У відповідності до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що у зв'язку не доведеністю прокурором зазначених у клопотанні ризиків передбачених ст.177 КПК України, в задоволенні клопотання слід відмовити, однак вважає за доцільне та можливе для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, що виступатиме пропорційним заходом забезпечення, з покладенням на особу обов'язків на усунення вищенаведених ризиків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не залишати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора та суду; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання у відповідний орган Управління Державної міграційної служби паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, на строк досудового розслідування, тобто до 27 квітня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2) не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора та суду;
3) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використати електронні засоби контролю.
Зобов'язати Відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області поставити на облік ОСОБА_4 і повідомити про це суду.
Копію ухвали для виконання направити до Відділення поліції №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено о 12 год. 50 хв. 06 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1