Справа №295/18742/24
1-кс/295/8014/24
30.12.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомир заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 120240604000002771,-
До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту майна (мобільний телефон Iphone та пристрій Ipad) в межах кримінального провадження № 120240604000002771.
До судового засідання заявниця, її представник не з'явилися, про день та час слухання заяв була повідомлена належним чином, направили до суду заяви про слухання заяв без їх участі, наполягали на їх задоволені. (а. с. 9,10)
Прокурор, слідчий СВ Житомирського РУП НУНП в Житомирській області про день та час слухання клопотання були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали клопотання встановив.
Слідчими СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024060400002771 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1. ст. 345 КК України.
16.10.2024 р. в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук в помешканні ОСОБА_3 , під час якого вилучено мобільний телефон Ірhоnе та пристрій Іраd.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.2024 р. у справі № 295/15530/24 до вилученого майна ОСОБА_3 застосовано арешт.
Згідно частини 1 статті 170 КПК України зі змінами внесеними в редакції Закону №769-VIII від 10.11.2015 р., які набрали чинності 11.12.2015 р., вказано, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таким чином саме на власника або володільця майна покладається обов'язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Зі змісту ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п. 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи:не були присутні при розгляді питання про арешт майна;доведуть, що в подальшому /застосуванні цього заходу минула потреба; доведуть, що арешт накладено необгрунтовано.
Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.
Cлідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання, застосування запобіжного заходу як арешту автомобіля відпала потреба, що, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою задоволення даного клопотання та скасування арешту.
Суд, керуючись принципами законності та справедливості, взявши до уваги доводи викладені у клопотанні ОСОБА_3 про скасування арешту в рамках кримінального провадження № 120240604000002771 вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - мобільний телефон Iphone та пристрій Ipad в межах кримінального провадження № 120240604000002771, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Богунського
районного суду м. Житомира ОСОБА_4