Справа №: 636/4863/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 879 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного
заходу обвинуваченому
25 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме обвинуваченого та його захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03.02.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 2202322000001202 від 10.08.2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст. 114-2 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до 03 квітня 2025 року (включно).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний із позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційних вимог, захисник посилається на відсутність ризиків, заявлених прокурором в клопотанні, з огляду на те, що жодного іншого підозрюваного у справі немає, свідки вже були допитані, у зв'язку з чим ОСОБА_6 не зможе на них вплинути якимось чином. Знищити або спотворити будь-яку з речей, ОСОБА_6 не зможе, оскільки такі речі та документи перебувають у володінні прокурора, а доступу до них ОСОБА_6 не має, а тому, захисник вважає, що обвинувачений не зможе перешкоджати розгляду обвинувального акту у інший спосіб, навіть у випадку перебування поза межами СІЗО.
Крім того, як зазначає захисник, всі докази у кримінальному провадженні, на які посилається прокурор на підтвердження ризиків, зібрані з істотним порушенням вимог КПК, а тому, не можуть вважатися допустимими доказами у справі.
На переконання захисника, тісні соціальні зв'язки ОСОБА_6 не можуть свідчити про його потенційне бажання вчинити нове кримінальне правопорушення, а правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 , є вже завершеним. Крім того, яка зазначає захисник, прокурор кожні два місяці подає аналогічне клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, однак не вказує нових обставин, а суд продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою, не звернувши уваги на посилання захисника щодо недопустимості доказів. Вказане, на переконання захисника, свідчить про сумнівність обвинувачення відносно ОСОБА_6 , оскільки воно ґрунтується виключно на недопустимих доказах, що, на переконання захисника, свідчить про те, що така сувора міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є надто суворою та може бути змінена на іншу, не пов'язану з позбавленням волі.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений, його захисник та прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи за їх відсутністю, не надходило.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого, захисника та прокурора, оскільки розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження № 2202322000001202 від 10.08.2023 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст. 114-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, отриманих в межах даного провадження доказів, ідеологічних мотивів здійснення обвинуваченим протиправної діяльності, а також вчинення злочину в умовах воєнного стану. На переконання прокурора, в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. А тому, з урахуванням обставин скоєного ними злочину, враховуючи, передбачену міру покарання в разі визнання винними, вважав, що для запобігання цим ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не передбачається можливим.
Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою стосовно вказаного обвинуваченого, суд врахував обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд вважав, що з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за наявності обґрунтованої підозри та ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не відпали на теперішній час, а також оцінюючи в сукупності всі обставини, в тому числі і тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується; характер інкримінованого злочину, вік і стан його здоров'я, репутацію, дійшов висновку, що інша міра запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та його належну поведінку. Суд вважав, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Суд вважав, що об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків, вбачається з вищенаведених відомостей, крім того, зазначив, що доводи сторони захисту щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування матеріалами кримінального провадження, як і існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, який погодився із висновками суду щодо обґрунтованості клопотань прокурора та залишив обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.
А тому, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи,
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Характер обставин вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, злочинів, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину та наявність у цьому кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду. Слід врахувати, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина, на думку колегії суддів, на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що існували на час застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку.
На час розгляду даного провадження, відсутні дані, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, наведених у клопотанні прокурора та встановлених у попередніх ухвалах суду про запобіжний захід обвинуваченого, що стало б підставою для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу недоведеності пред'явленого обвинувачення, з огляду на недопустимість доказів, на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. В даному випадку, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать про обґрунтованість підозри та висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання його причетності до вчинення інкримінованих йому дій.
Доводи захисника щодо наявності міцних соціальних зв'язків, в даному випадку, самі по собі не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки ці обставини існували на час подій, які інкримінуються обвинуваченому і вони не стали стримуючим фактором для нього при вчиненні протиправних діянь.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, які прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 03.02.2025 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.ч.2,3 ст.114-2 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 03.04.2025 року включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3