Справа №642/7029/24 Головуючий 1 інстанції: Пашнєв В.Г.
Провадження №33/818/291/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
05 березня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Розумовського О.С. на постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2024 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536,80 грн.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року о 05 годині 35 хвилин водій ОСОБА_1 в м.Харкові по вул.Дмитрівській, 5, керував транспортним засобом «Suzuki Grand Vitara ХL-7», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія огляд на стан сп'яніння проводився на місці із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», результат огляду 1,57 проміле, з результатом огляду згоден, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Розумовський О.С. просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження руху транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara ХL-7», номерний знак НОМЕР_1 та факту керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем. Вказав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі. Зазначив, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу; не відсторонили ОСОБА_1 від керування автомобілем. Наголосив, що матеріали справи не містять акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Посилається на те, що ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних Сил України звільняється від сплати судового збору.Вважає, що надані відеозаписи є недопустимим доказом, оскільки не підписані цифровим підписом та не містять відображення цілісної картини події і обстановки.
Позиції учасників апеляційного провадження
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Розумовський О.С., будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисника Розумовського О.С., оскільки всі засоби процесуального характеру для реалізації права учасників процесу на участь в судовому засіданні здійсненні в повному обсязі.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: даними протоколупро адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №153127 від 18 жовтня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою приладу «Drager Alcotest 6810», згідно з якою ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту становить 1,57 проміле; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом інспектора взовду №1 роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП А.Гойденко; даними відеозаписів з місця події від 18 жовтня 2024 року.
Доводи захисника Розумовського О.С. про відсутність доказів на підтвердження руху транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara ХL-7», номерний знак НОМЕР_1 та факту керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, спростовуються наданими відеозаписами, якими чітко зафіксованорух транспортного засобу та зупинка автомобіля за кермом якого перебував ОСОБА_1 (диск НОМЕР_2 , відеозапис video_2024-10-28_17-09-02.mp4, диск АЛ 10956 ЕПР1 153127, відеозапис export-vcsg2.mp4).
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про зворотне розцінюються як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara ХL-7», номерний знак НОМЕР_1 , є необґрунтованими.
З рапорту інспектора взовду №1 роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП А.Гойденко танаданих відеозаписів з нагрудних камер патрульних вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції через порушення Правил дорожнього руху України, а саме не виконання вимог знаку 3.21 (а.с.7, диск АЛ 10099 ЕПР 135003, відеозапис export-7m2rz.mp4 14 хв. 13 с., 16 хв. 46 с.).
Відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом підтверджується рапортом інспектора взовду №1 роти №3 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП А.Гойденко (а.с.7).
Що стосується доводів захисника Розумовського О.С. про відсутність в матеріалах справи акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, то вони позбавлені підстав.
Так, статтею 265-2 КУпАП не передбачено тимчасове затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Твердження сторони захисту про недопустимість наданих відеозаписів, в якості доказу, через те, що вони не підписані цифровим підписом та не містять цілісної картини події і обстановки, не приймаються до уваги, оскільки зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказу, що є обов'язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено зупинення провадження по справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією згідно до ст.277 КУпАП.
З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Доводи захисника Розумовського О.С. про те, що ОСОБА_1 як військовослужбовець звільняється від сплати судового збору є безпідставними, оскільки останній не підпадає під положення п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». В процесі спілкування з інспекторами водій не надавав документів, які б підтверджували те, що він виконує обов'язки військової служби. Також, суду першої інстанції та апеляційному суду відповідних документів на підтвердження того, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби, не надано.
Апеляційний суд зауважує, що провадження в справах про адміністративне правопорушення регламентуються не КАС України, як помилково зазначав захисник Розумовський О.С. в апеляційній скарзі, а КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Наведене вище свідчить, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Розумовського О.С. залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня