Справа № 726/634/25
Провадження №2-о/726/29/25
Категорія 12
06.03.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Проскурняка І. Г. за участю секретаря судових засідань Богонос Г.Й. розглянувши матеріали цивільної справи №726/634/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, заінтересована особа ОСОБА_2 ,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, заінтересована особа ОСОБА_2 .
В позові посилається на те, що 24.09.2020 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб.
В даному шлюбі у них народилосься двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З моменту реєстрації шлюбу їхнє подружнє життя складалося добре, подружжя проживали разом у його будинку. Однак, з часом їхні стосунки почали погіршуватися, що призвело до фактичного розпаду сім'ї.
Під час чергової суперечки, відповідачка зібрала свої речі та забравши з собою меншого сина ОСОБА_5 , переїхала проживати до своїх родичів, тому фактичні шлюбні відносини фактично припинилися з жовтня 2023 року.
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці шлюб між подружжям розірвано та рішення набрало законої сили 09.12.2024 року.
З жовтня 2023 року колишня дружина пішла з сімї та припиила спілкування з позивачем та з старшим сином ОСОБА_6 . Відповідачка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношеню до старшого сина, якого залишила проживати з позивачем та який перебуває на його утриманні.
Той факт, що дитина проживє разом з позивачем та перебуває на його самостійному виховані та утриманні підтверджується Договором про утримання та визначення місця проживання дитини з батьком від 18.12.2024 року. Зокрема з п.1.3 Договору вбачається, що батьки дійшли згоди та домовилися про те, що батько виховуватиме та самостійно утримуватиме дитину - ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття. Також узгоджено, що місцем проживання дитини є місце проживання батька - АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки - характеристики з дошкільного закладу, який відвідує син, зазначається, що вихованням дитини займається батько - ОСОБА_1 .
Просить суд встановити факт, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 здлійснює самостійне виховання та фінансове утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без участі матері.
В судове засідання сторони не з'явилися. Заявник ОСОБА_1 спрямував до суду заяву про розгляд справи без його участі та повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Заінтересвоана особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про залишеня заяви без розгляду виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 05 березня 2021 року та НОМЕР_3 від 10 серпня 2023 року (а.с.10,11).
08.11.2024 року рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - розірвано (а.с.12).
Із довідки №661484 від 18.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , 24.02.2021 року зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13).
18.12.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Договір №4534, яки посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д., згідно якого сторони дійшли згоди про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, а саме, що батько ОСОБА_1 зобов'язується повністю матеріально забезпечувати, виховувати та самостійтно утримувати сина ОСОБА_7 , місце проживання якого визначили місце проживання батька (а.с.14).
Довідкою - характеристикою від 12.12.2024 року виданою Закладом дошкільної освіти комбінованого типу №26 «Дзвіночок» підтверджується, що батько ОСОБА_3 систематично спілкується з вихователем, цікавится успіхами сина та відвідує батьківські збори, однак матір ОСОБА_2 протягом тривалого часу не навідується до садочка та не цікавиться успіхами сина (а.с .15).
Довідкою комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги «Садгора» від 12.12.2024 року №1073 підтверджується, що при відвідуванні сімейного лікаря на огляд дитини ОСОБА_3 супроводжує постійно батько ОСОБА_1 (а.с.16).
Довідкою Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» від 09.12.2024 року підтверджується, що ознаки психічних та наркологічних захворювань у ОСОБА_1 відсутні (а.с.17).
ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується Витягом з інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на наявні судимості» (а.с.18).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що прав та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У цій справі батьки, уклавши 18.12.2024 року нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхнього спільних синів . У пункті 3.1.2 Договору зокрема, обумовили, що Батько ОСОБА_1 зобов'язується повністю матеріально забезпечувати, виховувати та самостійно утримувати сина ОСОБА_3 . У випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством.
У справі, яка розглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19 СК України) .
Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року по справі №201/5972/22.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд провівши аналіз обставин справи приходить до висновку, що факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 21, 122, 125, 141, 150, 157, 164 СК України, ст. ст. 4, 293, 294, 315 ЦПК України , суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановленнґя факту самосітйного виховання та утримання дитини, заінтересована особа ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з для її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І. Г. Проскурняк