Справа № 344/17471/24
Провадження № 1-кп/344/579/25
05 березня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з: ОСОБА_2
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 ,-
У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року щодо обвинуваченої ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 08 березня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку дії щодо обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування чого посилався на викладені в ньому обставини та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, просив дане клопотання задовольнити.
Захисник обвинуваченої щодо задоволення клопотання заперечив та просив застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість клопотання.
Обвинувачена заперечила щодо продовження щодо неї строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та підтримала позицію свого захисника стосовно безпідставності та необґрунтованості заявленого прокурором клопотання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження з даного приводу, а також враховуючи в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені у ст. 178 КПК України, суд вважає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Суд, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Таким чином, підставами продовження застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу є тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого вона обвинувачуються, яке відносяться до категорії тяжкого злочину. Також суд враховує те, що обвинувачена перебуваючи на волі, може безперешкодно переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, а саме передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК - переховування від суду, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відтак, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно до ст. 184 КПК, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Указом Президента України ОСОБА_6 №64/20211 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжено та продовжує діяти по даний час.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчинені злочину передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, суд вважає недоцільним визначати їй розмір застави. За таких обставин, суд приходить до переконання, що подане прокурором клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченої ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 03 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави. Тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) та вручити обвинуваченій і прокурору негайно після її оголошення. Учасники мають право отримати її копію в суді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05 березня 2025 року о 15 годині 10 хвилин.
Суддя ОСОБА_1