Справа № 342/1407/24
Провадження № 2-о/342/28/2025
25 лютого 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
секретаря судового засідання Малик Г.В., Сьомкайло І-М.І.,
з участю заявниці ОСОБА_1
представника заявниці Тіцьки О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тіцька Олеся Миколаївна, заінтересована особа - Городенківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду із відповідною заявою та просила ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з 1997 року і до дня його смерті (не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини відповідно до ст.1264 ЦК України) по АДРЕСА_1 .
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Померлому належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8140 га, кадастровий номер 2621682901:01:003:0047, що розташована у с.Олієво-Королівка, контур №279 урочище «Контроверсія» Городенківського району Івано-Франківської області та земельна ділянка площею 0,4000 га, кадастровий номер 2621682900:05:001:0019, що розташована у с.Олієво-Королівка, контур №367 урочище «Вертеби» Городенківського району Івано-Франківської області.
З метою реалізації спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте їй відмовлено через ненадання документів, що підтверджують вказані факти. ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_3 як чоловік та дружина, хоча офіційно шлюб не оформляли. За час спільного проживання ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виховували дітей заявниці, займалися благоустроєм будинку, робили ремонт, обробляли земельні ділянки. Заявниця здійснювала догляд за ОСОБА_3 , коли він хворів, лікувала його, а після смерті - здійснила поховання та вступила в управління спадковим майном.
Встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину.
Ухвалою Городенківського районного суду від 26.11.2024 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні 06.02.2025 підтримали вимоги заяви про встановлення факту постійного проживання заявниці із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з 1997 року і до дня його смерті з наведених у заяві підстав, заявлені вимоги просять задовольнити. Також у судовому засіданні оголошено перерву та 21.02.2025 адвокат Тіцька О.М. подала заяву про подальший розгляд справи за відсутності заявниці та без її участі, просить заяву задовольнити.
Крім цього, у судому засіданні 06.02.2025 судом допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Представник Городенківської міської ради 20.02.2025 через підсистему «Електронний Суд» надіслав заяву про розгляд справи без участі представника міської ради за наявними в матеріалах справи документами.
У судове засідання 25.02.2025 учасники справи не з'явились.
Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про завершення розгляду справи за відсутності її учасників.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, враховуючи надані заявницею та її адвокатом пояснення, вислухавши свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що заява обґрунтована і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Городенківським відділом державної реєстрації цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
До спадкового майна ОСОБА_3 входять земельні ділянки, розташовані у с.Олієво-Королівка, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8140 га, кадастровий номер 2621682901:01:003:0047, контур №279 урочище «Контроверсія» Городенківського району Івано-Франківської області та площею 0,4000 га, кадастровий номер 2621682900:05:001:0019, контур №367 урочище «Вертеби» Городенківського району Івано-Франківської області, що стверджується копіями державних актів серії ЯД №820188, серії ЯД №820123.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, - визначено ч.1 ст.1221 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_3 заявниця звернулася до нотаріуса.
Приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки остання не подала доказів проживання з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини відповідно до ст.1264 ЦК України.
За даними спадкової справи №9/2024 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 16.01.2024 прийняла спадщину відповідно до п.3 ст.1268 ЦК України та подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до ч.3, ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно роз'яснень, викладених у пунктах 2, 20, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Спадкування за законом здійснюється почергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Згідно із ч.2,4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).
Згідно довідок Олієво-Королівського старостинського округу від 23.11.2023 №10-218, 15.01.2025 №10-15, виданій ОСОБА_1 , про те, що її співмешканець ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований за місцем проживання у АДРЕСА_1 . На день його смерті разом з ним були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - співмешканка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дочка співмешканки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син співмешканки. ОСОБА_3 був зареєстрований у даному господарстві та спільно проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 з 1997 року по день смерті.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , яка є родичкою заявниці, та ОСОБА_4 , яка є односельчанкою заявниці, суду підтвердили, що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_3 більше 20 років, вони вели спільне господарство, мали спільний побут, заявниця доглядала ОСОБА_3 , коли той захворів та здійснила його поховання.
Окрім цього, судом досліджено подані заявницею копії фотокарток із спільного дозвілля з ОСОБА_3 .
Отже, у судовому засіданні здобуто достатньо доказів на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з 1997 року і до дня його смерті.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю надасть змогу заявниці оформити право на спадщину за законом на нерухоме майно спадкодавця. Крім того, встановлення даного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, оскільки судом не встановлено інших спадкоємців майна померлого ОСОБА_3 . Чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку встановлення зазначеного факту.
Враховуючи те, що встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини необхідно заявниці для оформлення спадкових прав, іншого порядку встановлення такого факту законом не визначено, встановлення даного факту не порушує прав інших осіб, а тому, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що заявлені ОСОБА_1 вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тіцька Олеся Миколаївна, заінтересована особа - Городенківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, з 1997 року і до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи:
- заявниця ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
- представник заявника - адвокат Тіцька Олеся Миколаївна, адреса робочого місця адвоката: вул. Галицька,2, с.Семаківці, Коломийський район, Івано-Франківська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
- заінтересована особа Городенківська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 04054292.
Повний текст судового рішення складено 06.03.2025.
Суддя: Андріюк І. Г.