Єдиний унікальний номер 341/2180/24
Номер провадження 1-кп/341/71/25
06 березня 2025 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження від 15.10.2024 № 12024096140000105 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Велика Білозерка, Кам'янсько-Дніпровський район, Запорізька область, зареєстрований у АДРЕСА_1 , тимчасово проживає як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_2 , з середньою освітою, українець, громадянин України, не працює, не одружений, військовозобов'язаний, раніше судимий, зокрема,
-вироком Київського районного суду м. Полтави від 05.04.2013 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; звільнений з місць позбавлення волі 10.05.2019 після відбуття покарання;
-вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України із призначенням покарання у виді 200 годин громадських робіт, які відбув та 20.05.2024 знятий з обліку після відбуття покарання;
-вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30.11.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, знятий з обліку 02.10.2024 як особа, засуджена за діяння, караність якого усунена законом,
судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 126 КК України.
установив
ОСОБА_4 вчинив умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, потерпілій ОСОБА_5 , за наступних установлених судом обставин.
З червня 2023 року ОСОБА_4 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та її трьома неповнолітніми дітьми проживають як внутрішньо переміщені особи в орендованому житловому будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 , де разом ведуть спільне господарство, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права і обов'язки.
За час спільного проживання між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на грунті ревнощів та інших побутових непорозумінь склалися неприязні стосунки, у результаті чого між ними періодично виникали словесні конфлікти, які супроводжувались вживанням нецензурних слів, висловлюванням образ в адресу одне одного та нанесенням ОСОБА_4 побоїв своїй співмешканці.
10 жовтня 2024 року у вечірній час ОСОБА_4 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , спільними знайомими - подружжям ОСОБА_6 та кумою своєї співмешканки - ОСОБА_7 , перебував за місцем свого тимчасово проживання у АДРЕСА_2 , де спільно розпивали алкогольні напої з приводу святкування Днів народження ОСОБА_5 та її дочки.
Після завершення святкування близько 23 години ОСОБА_4 з ОСОБА_5 вийшли на вулицю, щоб провести подружжя ОСОБА_6 і на дорозі поблизу воріт свого господарства зупинились для прощання. Під час спілкування ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, почав залицятись до ОСОБА_5 , свідком чого став ОСОБА_4 і у нього на грунті ревнощів виник умисел на заподіяння своїй співмешканці фізичного болю.
З цією метою ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та маючи злість на ОСОБА_5 через залицяння до неї ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел на завдання потерпілій фізичного болю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_5 і бажаючи їх настання, діючи на грунті ревнощів та раптово виниклих з цього приводу негативних емоцій, умисно наніс ОСОБА_5 один удар долонею руки у праву ділянку обличчя, у результаті чого завдав їй фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень, і тим самим вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством.
З огляду на викладене, суд визнає ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 126 КК України, а саме як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 здійснювався у межах пред'явленого йому обвинувачення.
Установлені судом обставини також підтверджуються наступними доказами.
Показаннями допитаного у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 , який свою вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся. Не заперечує обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що у день події святкували День народження потерпілої та її дочки. Запросили сім'ю ОСОБА_6 . Ввечері, коли проводжали ОСОБА_6 , вийшло так, що він вдарив потерпілу. Як і куди бив не пам'ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння. Потерпіла та її діти розказали, що він ударив долонею по обличчі. До вчиненого ним кримінального правопорушення ставиться негативно. Розуміє, що вчинив неправильно. Зазначив, що любить потерпілу. Попросив у неї вибачення. Надалі проживають разом, помирились та все у них добре. Просить призначити покарання у виді штрафу.
Показаннями потерпілої ОСОБА_5 у судовому засіданні, яка зазначила, що 10.10.2024 святкували її День народження і її дочки. Запросили сім'ю ОСОБА_6 , куму. ОСОБА_9 жартував з нею. Обвинувачений, побачивши це, вдарив її по обличчі у праву щоку. Не зорієнтувалась, якою рукою він бив. Вдарив один раз. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 бачили, як обвинувачений її вдарив. Була ще кума ОСОБА_11 , яка перебувала у дворі та побачила, що у неї червоне обличчя, після чого викликала поліцію. Претензій до обвинуваченого не має, оскільки вони помирились та їхні стосунки налагодились. Підтверджує, що ОСОБА_4 підробляє на тимчасових роботах. Просить призначити покарання у виді штрафу.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.10.2024.
Висновком експерта від 25.10.2024 № 7, відповідно до якого у ОСОБА_5 будь-яких тілесних ушкоджень та їх слідів не виявлено.
Від допиту у судовому засіданні свідків сторони обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_7 прокурор відмовився. Таку відмову підтримали обвинувачений та потерпіла.
Відмову прокурора від допиту свідків у судовому засіданні суд прийняв з огляду на принцип змагальності.
За встановлених обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення (проступку) у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим за частиною 1 статті 126 КК України.
У судових дебатах прокурор зазначив, що обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів. Обставиною, яка пом'якшує покарання, є щирість каяття. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу максимального розміру, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Отже, під час призначення покарання суд окремо враховує, зокрема, особу винного та обставини, що обтяжують покарання. Тобто, указані обставини, а саме особа винного та обтяжуючі покарання обставини, є самостійними елементами, які суд ураховує під час призначення покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому згідно зі статтею 66 КК України, суд визнає щирість каяття обвинуваченого.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував і перебуває у близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому суд вважає необґрунтованою позицію прокурора щодо необхідності урахування у цьому кримінальному провадженні під час призначення покарання рецидиву злочинів саме як обтяжуючої покарання обставини у зв'язку з наступним.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України є проступком, а не злочином, відповідно до приписів статті 12 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання та яка передбачена п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, є рецидив саме злочинів, а не рецидив кримінальних правопорушень.
Так, суд установив, що у цьому випадку має місце вчинення нового умисного кримінального правопорушення, а саме проступку, ОСОБА_4 , який має судимість за умисне кримінальне правопорушення, а саме за злочин.
Отже, у цьому випадку має місце рецидив саме кримінальних правопорушень, а не рецидив злочинів.
Своєю чергою наявність рецидиву кримінальних правопорушень суд ураховує під час призначення покарання як обставину, яка характеризує особу винного, але не як обтяжуючу покарання обставину.
Крім того, приписами статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З матеріалів кримінального провадження установлено, що орган досудового розслідування при формулюванні пред'явленого обвинувачення, не інкримінував ОСОБА_4 рецидив злочинів як обтяжуючу покарання обставину.
Цієї обставини, також, не було зазначено в обвинувальному акті як такої, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.
На переконання суду, визнання цієї обставини відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 679/783/17.
Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до статті 65 КК України, також, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), яке кваліфікується за частиною 1 статті 126 КК України, особу винного, який вину та обставини вчинення проступку визнав.
Врахувавши характер кримінального проступку, особу винного, який раніше неодноразово судимий, характеризується посередньо, наявність обставин, які обтяжують покарання, обставини, яка пом'якшує покарання, зважаючи на позиції сторони обвинувачення, потерпілої та самого ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу максимального розміру, передбаченого у санкції частини першої статті 126 КК України.
На переконання суду, таке покарання буде достатнім і справедливим, а також відповідатиме меті його призначення.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази відсутні.
Керуючись статтями 337, 368, 374, 376, 532 КПК України, статтями 12, 34, 65, 66, 67, 126 КК України, суд
ухвалив
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_13