179/1664/24
1-кп/179/29/25
06 березня 2025 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднанні кримінальні провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046470000046 від 05.08.2024 та № 12024041470000220 від 03.09.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Котовка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого 04.03.2024 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ст. 309 ч. 2 КК України,
ОСОБА_5 , будучи судимим 04 березня 2024 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України на шлях виправлення не став.
Так, в кінці липня 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалося можливим, ОСОБА_5 , в лісосмузі, розташованій поблизу вулиці Польової в с. Дмухайлівка Новомосковського району Дніпропетровської області, знайшов самостійно пророслі дикорослі рослини конопель, які він визначив для себе як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс».
В цей час та місці у ОСОБА_5 раптово виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою особистого вживання без мети збуту, а саме вищезазначеної нарковмісної рослини.
Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, перебуваючи у вказаний час та місці, усвідомлюючи, що знайдені ним рослини коноплі являються наркотичним засобом, ОСОБА_5 зірвав фрагменти дикорослої рослини конопель для подальшого природнього висушування, чим незаконно придбав наркотичний засіб у не встановленій кількості, але не менш ніж у перерахунку на висушену речовину масою 7,72 грами та направився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де в приміщенні житлового будинку почав незаконно зберігати придбаний ним наркотичний засіб.
Далі, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на подальше зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, частину фрагментів рослин конопель залишив сушитися природнім шляхом в приміщенні житлового будинку за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , з метою подальшого вживання без мети збуту, чим незаконно почав зберігати наркотичний засіб.
04.08.2024 в ході проведення огляду місця події житлового будинку по АДРЕСА_1 працівниками поліції виявлено та вилучено фрагменти рослин (речовина), які є канабісом, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг яких заборонено. Маса канабісу у перерахунку на висушену речовину становить 7,72 г.
Крім того, ОСОБА_5 , порушуючи вимоги статті 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_6 , яке виразилось у словесних образах, висловлюваннях нецензурною лайкою на її адресу, приниженні, погрозах застосування фізичного насильства, що призвело до тривалих, інтенсивних психологічних (моральних) страждань у останньої.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї.
Зокрема, 26 березня 2024 близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 дії психологічного характеру, що виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою до останньої, та погрозами фізичною розправою внаслідок чого, умисно вчинив відносно співмешканки домашнє насильство, що призвело до її психологічних страждань.
26 березня 2024 за вищевказаним фактом працівником СРПП ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення (серії ВАВ № 085447) відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
02 квітня 2024 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Окрім цього, 27 березня 2024 року близько 18 години 28 хвилин
ОСОБА_5 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, протягом року, умисно вчинив відносно останньої домашнє насильство, а саме: дії психологічного характеру, що виразилось у висловлюванні на її адресу образ, нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю ОСОБА_6 та призвести до психологічних страждань останньої.
02 квітня 2024 року за вищевказаним фактом працівником СРПП ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення (серії ВАВ №611873) відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
16 квітня 2024 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_5 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Також, 04 травня 2024 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, протягом року, умисно вчинив відносно останньої психологічне насильство в сім'ї, а саме: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, що призвело до її психологічних страждань.
04 травня 2024 року за вищевказаним фактом працівником СРПП ВП №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення (серії ВАВ №85448) відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
14 травня 2024 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_5 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства у сім'ї, ОСОБА_5 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і, продовжуючи свою протиправну поведінку, знову вчинив психологічне насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до її психологічних страждань.
Так, 03.09.2024 приблизно о 12 годині 34 хвилини ОСОБА_5 знаходячись на відкритій ділянці території с. Дмухайлівка Новомосковського району Дніпропетровської області, вчинив відносно співмешканки конфлікт, переслідуючи при цьому прямий умисел на заподіяння їй психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, чим вчинив систематичне психологічне насильство над потерпілою, що призвело до тривалих, інтенсивних та негативних за своїми проявами психологічних (моральних) страждань у останньої, а також побив останню, чим спричинив фізичну біль без видимих тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину за ст. 309 ч. 2, ст. 126-1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що він протягом п'яти з половиною років проживав разом однією сім'єю з ОСОБА_6 . Під час спільного проживання вони часто сварилися на побутовому ґрунті. Під час сварок він ображав та висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_6 та остання викликала поліцію. Відносно нього неодноразово складали протоколи за ст. 173-2 КУпАП. Він розуміє, що вчиняв домашнє насильство. На теперішній час він з ОСОБА_6 не проживають разом, однак вони примирилися.
Він раніше був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України. 04.08.2024 до нього додому приїхали працівники поліції. Під час огляду працівники знайшли на підлозі в коридорі рослини коноплі. При огляді були присутні поняті та здійснювалася відеофіксація. Коли приїхали працівники поліції він намагався викинути з будинку рослини конопель, оскільки злякався, знав, що перебуває на іспитовому строку та знав, що в будинку є конопля. Однак, він не вживає наркотичні засоби. Коноплю він дійсно знайшов ще у липні 2024 року в лісосмузі та приніс її додому, де вона зберігалася. В скоєному розкаюється. Просить суд призначити йому мінімальне покарання.
Крім показань самого обвинуваченого, провина ОСОБА_5 в скоєні описаних кримінальних правопорушень підтверджується і іншими перевіреними судом доказами.
Згідно протоколу огляду від 04.08.2024 було оглянуто у присутності понятих, за участю спеціаліста та у присутності ОСОБА_5 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та на підлозі коридору (веранди) житлового будинку виявлено речовину зеленого кольору, яка була вилучена.
Згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/113-24/4517-НЗПРАП від 12.08.2024 речовина рослинного походження, надана на експертизу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу у перерахунку на суху речовину 7,72 грама.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.08.2024 за участю ОСОБА_5 , останній детально розповів про обставини вчинення ним правопорушення та проведення огляду домоволодіння 04.08.2024.
Згідно постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 170 гривень у дохід держави за те, що 26.03.2024 о 12:30 год. ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , висловлювався на адресу співмешканки ОСОБА_6 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство.
Згідно постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 170 гривень у дохід держави, за те що 27.03.2024 о 18:28 год в АДРЕСА_3 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_6 , що виражалося у погрозах фізичною розправою та образах на адресу останньої, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство.
Згідно термінового заборонного припису стосовно кривдника від 26.03.2024 ОСОБА_5 було заборонено в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_6 строком на 1 добу з 16:00 год. 26.03.2024 до 16:00 год. 27.03.2024.
Згідно термінового заборонного припису стосовно кривдника від 04.05.2024 ОСОБА_5 було заборонено в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_6 строком на 1 добу з 19:30 год. 04.05.2024 до 19:30 год. 05.05.2024.
Згідно термінового заборонного припису стосовно кривдника від 03.09.2024 ОСОБА_5 було заборонено в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_6 строком на 5 діб з 13:30 год. 03.09.2024 до 13:30 год. 08.09.2024.
Згідно постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 гривень у дохід держави, за те що 04.05.2024 близько 18:00 год. в АДРЕСА_3 ОСОБА_5 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 дії психологічного характеру, що виражалось у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозами фізичної розправи на адресу останньої, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої. ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство повторно протягом року.
Згідно висновку експерта за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_6 № 89/09 від 11.09.2024, у ОСОБА_6 наявні депресивні тенденції, відчуття незахищеності, потреба додаткового захисту та опори. Виявлено високі рівні тривожності. У складнені ситуації схильна сприймати як загрозливі, катастрофічні, відповідно сприйняття проявляється і сила емоційної реакції. Високий рівень невротизації свідчить про виражену емоційну збудливість, в результаті чого з'являються негативні переживання (тривожність, напруженість, занепокоєння, розгубленість, дратівливість). Існують підстави для констатації надлишкових перешкод, які створилися у її життєдіяльності внаслідок дій ОСОБА_5 , які зумовили порушення звичного стереотипу її життєдіяльності, завдали утиску особистим цінностям та потребам підекспертної в особистому та родинному благополуччі, в активній й продуктивній життєдіяльності - впевненості у собі та у майбутньому, безпеки. Всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно - наслідковому зв'язку з подією, яка розглядається у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 спричинені моральні страждання внаслідок подій, що розглядається у кримінальному провадженні, а саме: домашнього насильства, що чинив відносно останньої ОСОБА_5 .
Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 є належними, достатніми та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.
Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.
Практикою Європейського суду з прав людини закріплено позицію, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Визнавши досліджені докази достовірними, належними та допустимими та, оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними та обставинами скоєних кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що інкриміновані ОСОБА_5 обвинувачення знайшли підтвердження під час судового розгляду.
При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, суд вважає, що подія кримінальних правопорушень мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею та за ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, не перебуває на обліку в медичних установах, не має групи інвалідності, з місця проживання характеризується посередньо, вчинив кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікуються як нетяжкі злочини, а також те, що обвинувачений ОСОБА_5 ранішесудимий, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про те, що обвинувачений висновків не зробив та про його підвищену суспільну небезпеку, схильність до злочинної діяльності і вперте небажання ставати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.
Як пом'якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступені тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.
Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об'єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням вчинення ОСОБА_5 кількох кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Також суд враховує, що вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 ОСОБА_5 було засуджено за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на один рік. Вирок суду набрав законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до п.п. «б» п.1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, відповідно один рік обмеження волі відповідає 6 місяцям позбавлення волі.
Згідно ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Таким чином, у разі вчинення особою нового кримінального правопорушення в період іспитового строку, остаточне покарання має бути призначено за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 71 ч. 1, ст. 72 ч. 1 КК України, і до призначеного йому за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2024.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому при призначенні покарання ОСОБА_5 суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України, оскільки він вчинив нові кримінальні правопорушення у період іспитового строку, що вказує на те, що він не став на шлях виправлення та на його суспільну небезпечність.
Відповідно до ст. 91 ч. 1 п. 3 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування з метою встановлення обставин кримінального правопорушення призначалась та проводилась судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/113-24/4517-НЗПРАП від 12.08.2024 вартістю 1 514,56 гривень та судова психологічна експертиза № 89/09/24 від 11.09.2024 вартістю 2000 гривень.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України слід стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованих державних установ, у загальному розмірі - 3 514,56 грн. на користь держави.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
Речові докази: дисковий накопичувач DVD-R із відеозаписом нагрудного відеореєстратора під час виїзду на місце події 03.09.2024 за фактом домашнього насильства та складання термінового заборонного припису на ОСОБА_5 , дисковий накопичувач із відеозаписом ходу проведення допиту потерпілої ОСОБА_6 за фактом домашнього насильства, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024041470000220, - залишити в матеріалах кримінального провадження; оптичний диск із відеозаписом огляду місця події, оптичний диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського 04.08.2024, оптичний диск із відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024046470000046, - залишити в матеріалах кримінального провадження; опечатаний спецпакет № 5801931, в якому міститься наркотичний засіб канабіс, який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП, - знищити.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
У зв'язку з тим, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався та в судовому засіданні клопотання прокурором про це не заявлялося, суд також не вбачає підстав для його застосування.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити йому покарання:
-за ст. 309 ч. 2 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
-за ст. 126-1 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням положень п.п. «б» п.1 ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного ОСОБА_5 за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та остаточно призначити покарання у вигляді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/113-24/4517-НЗПРАП від 12.08.2024 у розмірі 1 514,56 гривень, судової психологічної експертизи № 89/09/24 від 11.09.2024 у розмірі 2000 гривень, а всього у розмірі 3 514,56 гривень.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази: дисковий накопичувач DVD-R із відеозаписом нагрудного відеореєстратора під час виїзду на місце події 03.09.2024 за фактом домашнього насильства та складання термінового заборонного припису на ОСОБА_5 , дисковий накопичувач із відеозаписом ходу проведення допиту потерпілої ОСОБА_6 за фактом домашнього насильства, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024041470000220, - залишити в матеріалах кримінального провадження; оптичний диск із відеозаписом огляду місця події, оптичний диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського 04.08.2024, оптичний диск із відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024046470000046, - залишити в матеріалах кримінального провадження; опечатаний спецпакет № 5801931, в якому міститься наркотичний засіб канабіс, який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП, - знищити.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1