179/257/25
1-кп/179/67/25
05 березня 2025 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2025 за № 12025047470000004 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на посаді стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого: 02.06.2022 вироком Дніпровського апеляційного суду за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком на 2 роки,
19.06.2023 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30.05.2024 звільнений умовно - достроково, невідбута частина покарання 4 роки 6 місяців 4 дні,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.
07 червня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 52-РС (по особовому складу) солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 .
04.02.2025 близько 12:00 годин ОСОБА_3 знаходився біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 зайшов на територію вищевказаного домоволодіння, де підійшов до житлового будинку, щоб упевнитися в тому, що в будинку ніхто не знаходиться. Після того як ОСОБА_3 впевнився в тому, що у вищевказаному жилому будинку будь-хто відсутній, у вказаний час та місці в останнього виник прямий умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, а саме до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 та перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій зазначений вище прямий умисел, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу від ОСОБА_5 , ОСОБА_3 підійшов до віконної рами, розташованої ліворуч від димоходу, та демонтував праве нижнє скло в шибці вікна. Далі ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, через вказаний отвір в шибці вікна незаконно проник всередину вищевказаного житлового будинку, чим порушив особисті права володільця та користувача вказаного будинку, передбачені ст. 30 Конституції України, статтею 12 Загальної декларації з прав людини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором додані:
- письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні;
- письмова заява потерпілого ОСОБА_5 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні;
- матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконному проникненню до житла, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З заяви потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що він повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, а саме - незаконне проникнення до житла особи.
Органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту доведена вина у скоєнні ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання, пов'язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК України).
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на посаді стрільця 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», самовільно залишав розташування військової частини 12.08.2024 згідно витягу з наказу (по стройовій частині) № 332 від 20.11.2024, на теперішній час військову службу не проходить, не одружений, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, має посередню характеристику з місця проживання, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став та протягом умовно-дострокового звільнення від покарання знов вчинив кримінальне правопорушення, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, схильність до злочинної діяльності і вперте небажання ставати на шлях виправлення.
Як обставини, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік.
Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об'єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим, суд враховує, що ОСОБА_3 був засуджений 19.06.2023 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30.05.2024 звільнений умовно - достроково, невідбута частина покарання 4 роки 6 місяців 4 дні.
Частиною 4 ст. 81 КК України передбачено, що у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання, нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначеннями судами покарання" передбачено, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком вважається, зокрема, частина покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Згідно ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Таким чином, правилами ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку і до повного відбуття покарання вчинив кримінальне правопорушення, то суд призначає спочатку покарання за нове кримінальне правопорушення, після чого повністю або частково приєднує не відбуте покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від не відбутого покарання за попереднім вироком.
При умовно - достроковому звільненні від покарання, незалежно від того, коли вчинене нове кримінальне правопорушення, на початку звільнення чи наприкінці строку, не відбутим покаранням є увесь строк покарання, від якого була звільнена особа, тобто 4 роки 6 місяців 4 дні.
У п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», поряд з роз'ясненням порядку обчислення строків не відбутого покарання, зазначено, у разі, коли особа в період умовно-дострокового звільнення, вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли за останнім за часом вироком, призначається більш м'яке покарання.
Згідно ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, відповідно один рік обмеження волі відповідає 6 місяцям позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, суд призначає покарання ОСОБА_3 за правилами, передбаченими ст. 71 і 72 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання, призначене вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2023.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України, оскільки він вчинив нове кримінальне правопорушення, будучи звільненим від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково, що вказує на те, що він не став на шлях виправлення та на його суспільну небезпечність.
Процесуальні витрати відсутні.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.
Речові докази: металеву плиту для печі, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - вважати повернутою потерпілому; диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту, який міститься в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження № 12025047470000004 від 22.02.2025.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України перевести покарання у вигляді 1 року обмеження волі на 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання ОСОБА_3 за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 та остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази: металеву плиту для печі, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - вважати повернутою потерпілому; диск із відеозаписом проведення слідчого експерименту, який міститься в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження № 12025047470000004 від 22.02.2025.
На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1