Єдиний унікальний номер 205/2859/25
Номер провадження 1-в/205/295/25
05 березня2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, українця, з середньою освітою, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07 квітня 2017 року вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
- 11 червня 2019 року вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до покарання не відбуте покарання призначене вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2017 року за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75, ст.76 КК України звільненого від відбування покарання строком на 2 роки та остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
- 06 липня 2021 року ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська звільнений умовно-достроково від відбування покарання, призначеного йому вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року; ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11.08.2021 року ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.07.2021 року залишена без змін;
- 14 грудня 2022 року вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року та остаточно призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі.
про звільнення від відбуття покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України,
До Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024 року та декриміналізації вчиненого ним діяння, надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 в якому він просить привести у відповідність призначене покарання.
Засуджений ОСОБА_4 подав заяву, в якій просив розглядати клопотання про звільнення від призначеного покарання без його участі.
Суд, розглянув доводи заяви, дослідив матеріали особової справи засудженого, вислухав думку прокурора та представника установи виконання покарань, які не заперечували проти задоволення клопотання, приходить до наступних висновків.
Статтею 74 ч.2 КК України фактом усунення злочинного діяння є його декриміналізація. Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно з п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Встановлено, що засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року, яким його було засуджено за ст. 185 ч.3 КК України. На підставі ст. 71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднане не відбуте покарання за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року, та остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки .
За епізодом, зазначеним у вироку Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року, вартість викраденого майна в розмірі 37 944,0 гривень, перевищувала два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян, а тому за вказаним епізодом на ОСОБА_4 не розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024 року а дії засудженого не підпадають пі декриміналізацію.
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року, ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст.71 КК України частково приєднано до покарання не відбуте покарання призначене вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2017 року за ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75, ст.76 КК України звільненого від відбування покарання строком на 2 роки та остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
За вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 23 серпня 2018 року закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна на загальну суму 804,50 гривні.
На час, до якого відносяться діяння, за вчинення яких засуджено ОСОБА_4 , положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КпАП України в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).
З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-ІХ).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, якою збільшено розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який застосовується для визначення кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення.
При цьому, суд враховуючи правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суд, який мітиться у Постанові від 07.10.2024 року у справ № 278/1566/21, виходить з того, що Закон № 3886-ІХ є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Вартість майна, у замаху на викрадення якого ОСОБА_4 визнано винуватим за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року, становить: - 23.08.2018 року - 804,50 гривні.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 року в сумі 1762 гривень. Отже, податкова соціальна пільга у 2018 році складала 881,00 гривень.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2018 році становила 881,00 гривень.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 за зазначеним епізодом розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
У зв'язку з наведеним, необхідно вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року за:
- ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Посилання на ст. 71 ч.1 КК України - виключити.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2017 року за яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 309 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75,76 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки - виконувати окремо.
На підставі наведеного та керуючись ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, суд,
Клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом карності діяння, за яке він був засуджений - задовольнити частково.
Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 21 жовтня 2022 року.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2017 року за яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 309 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75,76 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки - виконувати окремо.
Копію ухвали невідкладно направити адміністрації Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89) для ознайомлення засудженого.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її постановлення шляхом подання апеляційної скарги до судової палати по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: ОСОБА_1