05.03.2025 Єдиний унікальний номер 205/1142/24
1-кп/205/699/25
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська
Провадження № 1-кп/205/699/25 Справа № 205/1142/24
05 березня 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024041690000006 від 02.01.2024 стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, не одружений, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, військова служба якого призупинена наказом №35 від 04.02.2023 командира військової частини НОМЕР_2 , колишнім стрільцем-регулювальником 1 комендантського відділення комендантського взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», достовірно знаючи, що на всій території України, у зв?язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 №731/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 N?3429-ІХ, продовжено до 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року, 22 грудня 2023 року, в період часу з 03:00 години по 06:00 годин, (більш точний час встановити не надалося можливим), знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає разом з потерпілою ОСОБА_5 , яка доводиться йому зведеною сестрою, маючи прямий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, побачивши на тумбочці біля ліжка, в якому спала потерпіла, мобільний телефон марки «TECNO Camon 17р, 6/128, бірюзового кольору, s/n НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 », що належить ОСОБА_5 та яке ОСОБА_3 визначив об'єктом свого злочинного посягання, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного поступу, взяв мобільний телефон марки «TECNO Camon 17р, 6/128, бірюзового кольору, s/n НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 після чого, утримуючи безпосередньо при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинив тим самим потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 3478,75 гривень та маючи можливість розпорядитись викраденим майно на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та суду пояснив, що дійсно він, при вказаних у цьому вироку обставинах, у вказаному місці та у вказаний час, викрав належний його сестрі мобільний телефон, яким розпорядився на власний розсуд.
Будучи повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи потерпіла ОСОБА_5 до зали суду не з'явилась, надала суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності, при цьому зазначила, що будь-яких претензій матеріального та/або морального характеру до обвинуваченого вона не має, просила призначити йому покарання на розсуд суду.
Положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз'яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій (Постанова ККС ВС від 03.08.2023 у справі №281/181/21).
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та потерпіла не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються та вважає за необхідне обмежить дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Так, суд, допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суд про обставини вчинення кримінальних правопорушень, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (краджіка), вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше не судимий, визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, усунув заподіяні збитки, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце мешкання та реєстрації.
До обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК, суд відносить щире каяття та усунення заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлено.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що «окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину“ (абзац п'ятий підпункту 4.1); «правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям“ (абзац четвертий підпункту 4.2).
Суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив крадіжку, суспільно-небезпечні наслідки якої відвернуто шляхом усунення заподіяної шкоди. Також, його дії отримали кваліфікацію як тяжкий злочин тільки за ознакою його вчинення «в умовах воєнного стану», при цьому обстановка в якій він вчинив злочини не характеризувалась, як така, що пов'язана з воєнним діями або він використала умови воєнного стану при його вчиненні (крадіжка з зруйнованих або залишених приміщень особами, які тікали від війни тощо). За умови відсутності воєнного або надзвичайного стану, його дії охоплювались би частиною 1 статті 185 КК України, що є кримінальним проступком.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд... при призначенні покарання у виді... позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
За таких обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі буде непропорційним відносно вчинених ним злочинів, а мета покарання може бути досягнута без ізоляції його від суспільства, проте в умовах контролю за його поведінкою зі сторони державних органів.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, характер та обставини їх вчинення, рівень їх суспільної небезпеки, які не пов'язані із застосування насильства, реальні наслідки яких усунуті, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття та усунення заподіяної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем, а тому на нього покладаються обов'язки, передбачені ст. 76 КК з урахуванням Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №337 від 17.09.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування залучався експерт для проведення судової товарознавчої експертизи, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на її проведення на користь держави.
Питання речових доказів у цьому кримінальному провадженні вирішуються в порядку ст. 100 КПК.
Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 2 роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 6 ч. 3 ст. 76 КК, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до командира (начальника) військової частини; письмово повідомляти командира (начальника) військової частини (установи) про зміну місця проживання; письмово повідомляти командира (начальника) військової частини (установи) про неможливість виконання встановлених обов'язків.
На підстав ч. 2 ст. 124 КПК, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової товарознавчої експертизи №136 від 12.01.2024 у розмірі 200 гривень.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази, яким визнано відеозапис з камер спостереження ломбарду ПТ «Ломбард ОНІКС», договір про надання фінансового кредиту під заставу №DP-5.102317/0 від 22 грудня 2023 року залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон «TECNO» Camon 17p, 6/128 бірюзового кольору, який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - вважати повернутим за належністю.
Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1