Справа № 202/14183/24
Провадження № 1-кп/202/897/2025
17 лютого 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12024052420000356 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 року, у відношенні,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коровій Яр Краснолиманського району Донецької область, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , впродовж тривалого часу мешкає однією сім'єю разом із своєю матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Під час сумісного проживання ОСОБА_4 упродовж 2024 року вчиняв стосовно ОСОБА_5 домашнє насильство, що виражалося у висловлюванні на її адресу образ грубою нецензурною лайкою, залякуванні, застосуванні психологічного насильства, та своєю поведінкою завдавав ОСОБА_5 психологічні травми, у зв'язку із чим ОСОБА_4 постановами Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2024 у справі № 202/7397/24 за події, які мали місце 08.05.2024 о 12 годині 00 хвилин, від 07.08.2024 у справі №202/7905/24 за події, які мали місце 10.06.2024 о 10 годині 30 хвилин, визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_4 , незважаючи на те, що за вчинення вказаних дій, його неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності, продовжив свої умисні систематичні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_5 .
Так, 01.11.2024 близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, грубо виражався на адресу своєї матері ОСОБА_5 нецензурною лайкою, ображав її, чим застосував психологічне насильство, принизив її гідність, спричинив емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку у потерпілої, що завдало психологічних страждань ОСОБА_5 .
У подальшому, 04.11.2024 близько 08 годин 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, грубо виражався на адресу своєї матері ОСОБА_5 нецензурною лайкою, ображав її, чим застосував психологічне насильство, принизив її гідність, спричинив емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку у потерпілої, що завдало психологічних страждань ОСОБА_5 .
Крім того, 07.11.2024 близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, грубо виражався на адресу своєї матері ОСОБА_5 нецензурною лайкою, ображав її, чим застосував психологічне насильство, принизив її гідність, спричинив емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку у потерпілої, що завдало психологічних страждань ОСОБА_5 .
Також, 12.11.2024 близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, грубо виражався на адресу своєї матері ОСОБА_5 нецензурною лайкою, ображав її, чим застосував психологічне насильство, принизив її гідність, спричинив емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку у потерпілої, що завдало психологічних страждань ОСОБА_5 .
Крім того, 15.11.2024 близько 17 години 30 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, грубо виражався на адресу своєї матері ОСОБА_5 нецензурною лайкою, ображав її, чим застосував психологічне насильство, принизив її гідність, спричинив емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку у потерпілої, що завдало психологічних страждань ОСОБА_5 .
Таким чином, у ОСОБА_5 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які проявляються у високій особистій тривожності. Стан ОСОБА_5 характеризується наявністю виражених ознак виснаженості, психічної напруги, перебуванням під впливом довготривалої психотравмуючої події, зосередженістю на емотивно значимих проблемах особистих та в цілому. Зазначене викликає інтенсивні переживання тривоги.
Дії ОСОБА_4 , завдали психологічні (моральні) страждання ОСОБА_5 та мають психотравмувальний та диструктивний характер для особистості ОСОБА_5 .
Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, що виразились в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства відносно ОСОБА_5 , завдав останній психологічні страждання.
Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, вказала, що претензій до сина не має, просила не застосовувати обмежувальні заходи.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, при призначенні покарання з іспитовим строком необхідно враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого, тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів, у виді обмеження волі в межах санкції ст. 126 - 1 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а також особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, має зареєстроване місце проживання, утриманців не має, а отже не обтяжений міцними соціальними зв'язками, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягався до адміністративної відповідальності, також приймається до уваги обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обтяжуючих обставин.
Разом з тим судом приймається і те, що потерпіла, яка є матір'ю ОСОБА_4 не має до нього претензій будь - якого характеру та просила його суворо не карати.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік,крім того судом визнається можливим застосування положень ст. 75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки таке покарання буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, судом визнається, з урахуванням позиції потерпілої, недоцільним застосування до ОСОБА_4 обмежувальні заходи з числа передбачених ст. 91-1 КК України, як до особи яку звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя: ОСОБА_1