Справа № 523/22874/23
Провадження №2/523/34/25
"26" лютого 2025 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів за минулий час,
за участю представника відповідача - адвоката Обротової Ю. Р.,
Установив:
Позивачка звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі по 18000 гривень щомісячно до досягнення повноліття спільною дитиною. Також просила стягнути аліменти за минулий час, починаючи з 01 грудня 2020 року по 01 грудня 2023 року, загалом просила стягнути 648000 гривень.
Свої вимоги мотивувала тим, що з 04.02.2006 року до 26.05.2020 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі , який розірвано за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 26.05.2020 року по справі №523/941/20.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в цьому шлюбі народилася спільна донька - ОСОБА_4 . Свідоцтво про народження видано Першим відділом РАЦС Суворовського районного управління юстиції в м. Одесі 30.10.2007 року, актовий запис № 1701.
Як зазначила позивачка, ОСОБА_2 ухиляється від своїх обов'язків щодо матеріального утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 та сплати аліментів, не дбає про доньку, не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, в тому числі на придбання харчування, одягу, предметів гігієни та догляду, комунальних послуг, навчання, відпочинку, розвитку, розваг, занять спортом, лікування, побуту. Відповідач взагалі не цікавиться життям доньки, не приймає буд-якої участі у вихованні дитини.
Як зазначила позивачка, в середньому утримання доньки складає на даний час 28000 грн. на місяць.
В своєму позові позивачка стверджує , що відповідач ОСОБА_2 працює, заробляє значні кошти, має відкриті карткові рахунки у АТ «Приватбанк» та АТ «Монобанк» куди отримує суми свого доходу, є власником об,єктів нерухомості : земельної ділянки, кадастровий номер: 0521486800:06:004:0013, Площа (га): 3.4305, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 08.08.2008; речові права на оренду, а саме договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 23.01.2017, видавник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРЧІ"; ОСОБА_2 ; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: серія ЯЖ №753178, виданий 08.08.2008; двокімнатної квартири, загальною площею. 54,3 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м. Адреса: АДРЕСА_2 .
ТОму позивачка вважає, що майновий стан ОСОБА_2 , його вік, стан здоров'я, працездатність, прибутки дають підстави вважати що він має всі можливості для належного утримання неповнолітньої доньки, сплачування аліментів у тому розмірі, що забезпечує всі її потреби, тобто в розмірі 18000 гривень на місяць, котрі вона і просила стягнути з відповідача.
Щодо позовних вимог за минулий час, позивач зазначила наступне.
Позивач вказує , що на її звернення до батька дитини щодо матеріального утримання доньки, відпвідач тільки обііцяв , але не надав грошові кошти чи будь-що на утримання доньки, посилаючись на переписку з відповідачем у месенжері WhatsApp. За весь термін від моменту розлучення з ОСОБА_2 жодних коштів та іншої допомоги на утримання доньки позивач не одержувала.
Розрахувавши суму аліментів за минулий час, на думку позивача, відповідач зобов'язаний виплатити аліменти на користь спільної доньки ОСОБА_3 за минулий час, а саме за останні три роки у розмірі 18000,00 гривень на місяць, тобто починаючи з 01 грудня 2020 року по 01 грудня 2023 року загалом сплатити 648000,00 гривень.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 28 грудня 2023 року, було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (т.1, а.с. 71,72).
Відповідачем 18 січня 2024 року надано відзив на позовну заяву. (т.1. а.с. 81-89).
Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що аліменти у розмірі 18000 гривень не є необхідними для дитини, особливо із огляду на встановлений державою розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є удесятеро меншим від тієї суми, яку позивачка начебто витрачає на утримання доньки.
Щодо копій квитанцій, накладних тощо, щодо витрат на утримання дитини, відповідач зазначив, що зазначені витрати не входять до «аліментів на утримання дитини», а є «додатковими витратами на утримання дитини».
Зазначені поняття підлягають чіткому розмежуванню, оскільки в певній мірі мають різну правову природу і їх стягнення регулюється різними нормами Сімейного кодексу України.
Щодо того, що позивач зазначила, що вона зверталась до нього з проханням матеріально допомагати доньці, а відповідач ухилявся від цих зобов'язань, сторона відповідача заперечувала. Відповідач зазначив, що його доньці був спеціально відкритий рахунок юніора від 21.01.2020 року та на зазначений рахунок перераховувались грошові кошти на потреби доньки з приміткою «аліменти» або без такої примітки.
Після досягнення донькою 14 років відповідач на систематичній основі продовжив переводити кошти доньці.
Окремо, при кожній особистій зустрічі із донькою відповідач купував їй одяг, подарунки, гаджети, водив гуляти, давав грошові кошти готівкою, ніяким чином не вважаючи за потрібне фіксувати ці витрати.
Як зазначив відповідач, матеріали справи не містять жодних доказів, що позивачка вживала до подачі вказаного позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в розумінні ч. 2 ст. 191 СК України. Крім того, вищевказаний перелік банківських переводів на користь позивачки та неповнолітньої ОСОБА_4 в цілому спростовують факт не надання відповідачем коштів на утримання доньки.
Таким чином, підстави для стягнення аліментів з відповідача за попередній період відсутні, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Також, відповідач просив при проголошенні рішення врахувати той факт, що 12.02.2021 року відповідач вступив у новий шлюб.
Від вказаного шлюбу у відповідача народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак за станом момент розгляду цієї справи на відповідача покладений обов'язок по утриманню ще однієї малолітньої дитини і непрацездатної дружини, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Окрім того у 2022 році відповідач перебував у лавах Сил Територіальної оборони ЗСУ, звідки був звільнений наказом № 24-РС від 04.06.2022 року через сімейні обставини.
Такими сімейними обставинами стала тяжка хвороба обох батьків відповідача.
Тобто за станом на момент розгляду справи у відповідача знаходяться додатково на утриманні ще 4 особи: малолітній син, непрацездатна дружина та двоє хворих батьків.
Позивач в судове засідання призначене на 26.02.2025р. не прибула та надала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Будь-яких доказів в підтвердження вказаної заяви позивач не надала.В судове засідання від 10.12.2024 року о 10-00 годині, позивачка та її представник такж не з,явились без поважних причин, були обізнанні про розгляд справи, оскільки приймали участь в попередньому засіданні від 09.10.2024р.(а.с.104-111,113)
Щодо неявки сторони позивача в судове засідання суд зазначає наступне.
Рівність сторін є одним з невід'ємних елементів поняття справедливого судового розгляду. Вона вимагає, аби кожна сторона бачила, що їй надано розумні можливості представити свій інтерес за умов, які не ставлять її у несприятливе становище, порівняно із супротивником (Ocalan проти Туреччини [ВП], § 140, Foucher проти Франції, § 34; Bulut проти Австрії; Faig Mammadov проти Азербайджану, § 19). Вона вимагає забезпечення справедливої рівноваги між сторонами і застосовується як до цивільних, так і до кримінальних справ.
Слухання може бути проведене за відсутності позивача, якщо він відмовився від права бути присутнім на слуханні. Така відмова може бути очевидною або передбачуваною з поведінки, наприклад, коли він або вона намагається ухилитися від судового розгляду (Lena Atanasova проти Болгарії, § 52). Проте будь-яка відмова від гарантій згідно зі статтею 6 повинна виконувати тест «проінформованої та усвідомленої» відмови, як це встановлено у прецедентному праві Суду (Сейдовіч проти Італії [ВП], §§ 86-87)7.
Розумний характер тривалості провадження визначається відповідно до обставин справи, що вимагає оцінки в цілому (Boddaert проти Бельгії, § 36). Хоча окремі стадії провадження можуть провадитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість процесу може, однак, перевищити «розумний строк» (Добертен проти Франції, § 44).
Установивши невідповідність акта законодавства критерію «якість закону» суд, за загальним правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості та розумності (врахування при вирішенні публічно-правового спору загальних (суспільних) інтересів).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Викладене свідчить про можливість вирішення справи у відсутності позивача.
Представник відповідача - адвокат Оборотова Ю. Р. в судовому засіданні просила позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі з обґрунтувань, що викладені в відзиві на позовну заяву.
З'ясував обставини справи, вислухав пояснення позивачки і її представника адвоката Костинюк Ю.Д. від 09.10.2024р., пояснення представника відповідача, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Суд встановив, що 04.02.2006 року в Першому Суворовському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №61 було зареєстровано шлюб між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 в цьому шлюбі народилася спільна донька - ОСОБА_4 . Свідоцтво про народження видано Першим відділом РАЦС Суворовського районного управління юстиції в м. Одесі 30.10.2007 року, актовий запис № 1701. (а.с. 19).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/941/20 від 26.05.2020 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та шлюб, зареєстрований 04.02.2006 року в Першому Суворовському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 61, між позивачем та відповідачем було розірвано. (а.с. 20).
Спільна дитина ОСОБА_4 , якій на момент розірвання шлюбу було уже 13 років за власним рішенням залишилася проживати із позивачкою в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд відхиляє доводи позивачки щодо того, що відповідач ухиляється від утримання спільної дитини, оскільки зазначене спростовано численними належними та допустимими доказами - квитанціями, виписками по рахункам, що відкриті на ім'я спільної дитини, тощо. (т.1, а.с. 90-139).
Відповідач приймає участь у житті своєї доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
12.02.2021 року відповідач вступив у новий шлюб з ОСОБА_6 . (т.1, а.с. 142).
Від вказаного шлюбу у відповідача народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1, а.с. 140).
Окрім того у 2022 році відповідач перебував у лавах Сил Територіальної оборони ЗСУ, звідки був звільнений наказом № 24-РС від 04.06.2022 року через сімейні обставини. (т.1, а.с. 150).
Такими сімейними обставинами стала тяжка хвороба обох батьків відповідача. (т.1, а.с. 151-155).
Тобто за станом на момент розгляду справи у відповідача знаходяться додатково на утриманні ще 4 особи: малолітній син, непрацездатна дружина та двоє хворих батьків.
Позивачка не обгрунтувала необхідність витрат на спільну доньку у розмірі 28 000,00 грн. на місяць (а.с.3 т.1) та стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 18 000,00 грн. щомісячно, не довела ті обставини, які б свідчили про згоду батька дитини на будь-які / чи переліченні в позові а.с.3 т.1 витрати на лікування, відпочинок,занняття спортом,розваги, поїздки за кордон тощо. Оскільки рішення щодо життедіяльності дитини, її потреб приймаються/узгоджуються обома батьками. Крім того, позивачка не зазначила та ні довела свій матеріальний стан( довідку про доходи, декларацію, виписки по банківським рахункам, будь-що інше), який би свідчив про її можливіть в односторонньому порядку витрачати кошти на доньку в "середньому...28 000,00 грн. на місяць", про що вона надавала в своїх поясненнях в судоовму засіданні, в позові.
Правилами ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов'язком батьків, що випливає зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов'язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов'язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання.
Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Згідно із штампом суду на позовній заяві, позивач подав її 27 грудня 2023 року. Таким чином, з оглядом на вищевказану норму матеріального закону, аліменти потрібно стягувати з відповідача, починаючи з 27 грудня 2023 року.
Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Крім того, частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Як вбачається із вказаних норм закону спосіб стягнення аліментів визначається судом за вибором позивача, на утримання дитини, з якою вказана особа проживає.
Згідно ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи матеріальний стан сторін, з врахуванням встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей, суд вважає можливим, не порушуючи права сторін, стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання її доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі по 5300 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи факт ухилення відповідача від виплати аліментів за ч. 2 ст. 199 СК України, позивачка посилалася на те, що вона зверталась до відповідача через різні месенджери з проханнями допомагати утримувати доньку і останній відмовлявся він зазначеного.
Відповідно до частини другої статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Як зазначалось вище. суд відхиляє доводи позивачки щодо того, що відповідач ухиляється від утримання спільної дитини, оскільки зазначене спростовано численними належними та допустимими доказами - квитанціями, виписками по рахункам, що відкриті на ім'я спільної дитини, тощо. (т.1, а.с. 90-139).
Оскільки незгода з розміром аліментів, не визначених у встановленому порядку, не є ознакою ухилення від їх сплати.
З огляду на викладене, роздруківка електронної переписки не може бути прийнята до уваги як довод ухилення від сплати аліментів.
Таким чином, доказів наявності об'єктивних перешкод звернутися до суду про стягнення аліментів раніше позивачкою не надано.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зважаючи на те, що ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, свідомим невиконанням своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини, і позивач не була позбавлена права раніше звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину, проте вказаним правом скористалася лише наприкінці 2023 року, то підстав для задоволення позову в цій частині немає.
Також, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 копійок, оскільки позивачка звільнялась від їх сплати при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 191 сімейного Кодексу України ст.ст.2,3, 11-16 ЦК УКраїни,, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів за минулий час - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 5300 гривень щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_7 включно, починаючи з 27 грудня 2023 року.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір в дохід держави в сумі 1073 гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року.
Суддя