Справа № 521/13891/23
Номер провадження:1-кп/521/740/25
06 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , увчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд, -
В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, судовий розгляд триває.
Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на цей час не зменшилися та продовжують існувати,оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 16.03.2025 року.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 також заперечували проти клопотання прокурора, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, належних доказів вчинення ним кримінального правопорушення не має, обвинувачений має два житлових приміщення у м.Одеса, де він може проживати.
Вислухавши думки сторін, вивчивши клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Під час розгляду питання доцільності продовження дії запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. Згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років із конфіскацією майна. ОСОБА_5 є громадянином України, проживає в м.Одеса, неодружений, відомості про наявність родини й утриманців відсутні, до затримання не працював, раніше не судимий. Наявність зазначених обставин у обвинуваченого не може виключити ризику його ухилення, тобто існує реальна загроза, що останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, тому суд відхиляє посилання сторони захисту на недоведеність ризиків стороною обвинувачення, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та ч.7 статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особи обвинувачених, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, їх вік, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченимм своїх обов'язків та зможе гарантувати належне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та перешкодити зазначеним ризикам, тому суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження тримання під вартою обвинувачених.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки, злочин, передбачений ч. 4 ч. 187 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 пов'язаний із застосуванням насильства відносно потерпілого.
Керуючись ст.ст. 331, 176,177, 183, 193,194, 196 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 04 травня 2025 року включно кожному без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Суддя ОСОБА_1