Справа № 521/3345/25
Номер провадження № 2/521/3240/25
06 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.
Згідно із ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Питання пільг щодо сплати судового збору регулюється ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Посилання позивача на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору, суддя не приймає до уваги, оскільки в даному випадку вимоги заявлені щодо розірвання шлюбу, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, які не пов'язані з захистом його прав, наданих відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В постанові Великої Палати Верховного Суду № 545/1149/175-ц від 12 лютого 2020 року сформовано правову позицію, згідно з якою вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). При цьому, п. 13) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Разом з цим, позов, з яким позивач звернувся до суду, не пов'язаний із захистом його прав, наданих відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII, у зв'язку із чим відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1та п.п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з двома вимогами, а саме:
- про розірвання шлюбу,
- про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік становить 1211,20 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік становить 605 грн. 60 коп.).
Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1211 грн. 20 коп. та за вимогу про встановлення факту в розмірі 605 грн. 60 коп. за реквізитами для сплати судового збору до Малиновського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/) та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Стаття 318 ЦПК України містить вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Однак, заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 318 ЦПК України, що перешкоджає відкриттю провадження за такою заявою. Зокрема, в порушення п. 1 ч.1 ст. 318 ЦПК України позивач у позові не зазначив, з якою метою він просить встановити юридичний факт.
Також, суддя звертає увагу позивача, що питання встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, в тому числі, порушує виникнення у позивача прав та обов'язків, передбачених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За таких обставин, суд пропонує позивачу визначитись з колом учасників справи, оскільки рішення у справі може вплинути на права або обов'язки органів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що від спільного шлюбу подружжя має неповнолітнього сина, вихованням та утриманням якого займається виключно позивач. Проте доказів підтвердження, що на його утриманні є неповнолітня дитина до матеріалів позовної заяви не додано.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у з в'язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 133-140, 175, 185, 353 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст.185 ЦПК України).
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду в частині визначення розміру судового збору шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.Д. Громік