Справа №504/3188/23
Провадження №1-кп/504/360/25
06.03.2025с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красний Луч Луганської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді солдата резерву НОМЕР_1 запасної батареї в/ч НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого
ст.407 ч.5 КК України,
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України ОСОБА_8 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався.
В останній раз, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.08.2022 № 3057-IX (далі - Закон № 3057). Закон № 3057 затверджує Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2024, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022р. по теперішній час діє воєнний стан.
25.11.2020 року громадянина ОСОБА_7 призвано на військову строкову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проходження служби, та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на строкову військову службу - день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту.
Відтак, з 25.11.2020, тобто з моменту відправлення ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_2 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
В подальшому, 18.01.2021 ОСОБА_7 уклав контракт з Міністерством оборони України, про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського складу строком на 3 (три) роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.01.2021 №10, солдата ОСОБА_7 поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду водія-електрика обслуги перевірки ракет технічної батареї військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу солдат ОСОБА_7 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил У країни, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді солдата резерву НОМЕР_1 запасної батареї військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, 07.03.2023р. о 09 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 більш точну адресу зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану), та ухилявся від проходження військової служби до 10 год. 00 хв. 16.04.2023, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Надалі, 16.04.2023р. о 10 год. 00 хвилин, солдат ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш точну адресу зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану), та повідомив про вчинений ним злочин.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому пояснив, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді солдата резерву НОМЕР_1 запасної батареї в/ч НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», усвідомлюючи свої дії та передбачаючи негативні наслідки, в умовах воєнного стану, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, 07.03.2023р. о 09:00 год., самовільно залишив розташування в/ч НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від проходження служби до 16.04.2023р., проводячи час на власний розсуд. Наразі бажає продовжити службу та боронити державу. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження, щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України, з чим погодився прокурор та захисник.
Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину).
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст.407 ч.5 КК України, за ознаками самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середніми, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_7 , його молодий вік, те, що він раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем служби та позитивно за місцем проживання, на обліку у психіатра не перебуває, переховувався від суду, у зв'язку із чим був оголошений у розшук, скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії тяжких відповідно до ст.12 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до положень ст.66 КК України, являється щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині), активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
В судових дебатах прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 просив обрати обвинуваченому реальну міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судових дебатах пояснив, що він бажає і далі нести військову службу.
Суд враховує, що Законом України № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», який набрав чинності 27.01.2023 року внесено зміни до ч. 1 ст. 75 КК України, а саме перелік кримінальних правопорушень за якими виключається можливість застосування положень ст.75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням), доповнено кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Водночас ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення 07.03.2023р., тобто після набрання чинності вказаним Законом, отже можливість застосування до нього ст.75 КК України виключається.
За таких обставин, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_7 покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався, разом із тим ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.11.2024р. ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 27.11.2024р., на разі строк тримання під вартою продовжено і обвинувачений перебуває в ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1».
Згідно з ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
З огляду на викладене, строк попереднього ув'язнення рахується з моменту затримання особи, якщо таке мало місце до набрання вироком законної сили.
У зв'язку із чим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, з моменту фактичного затримання - з 27.11.2024 року, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.
Керуючись ст.ст.349, 371-373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення, з моменту фактичного затримання - з 27.11.2024 року, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1