Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1124/22
Провадження № 6/499/6/25
Іменем України
06 березня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Іванівка Березівського району Одеської області подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку,
Приватного виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р. В. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: земельну ділянка з земель сільськогосподарського призначення за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, цільового призначення: ведення садівництва площею 0,10 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:0857 по виконавчому провадженню №72308696.
Приватний виконавець в судовому засіданні підтримав подання.
У відповідності до ч.11 ст. 440 ЦПК України повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб не здійснювалось.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено в ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича перебуває виконавче провадження №72308696 по виконавчому листу №499/1124/22 від 21.06.2023 року, виданого Іванівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» грошової суми (3% річних за користування грошовими коштами) в розмірі 13196 доларів США 69 центів (еквівалент в гривні за курсом НБУ на день подачі позовної заяви 482584,48 грн.) та судового збору у розмірі 7238 грн. 77 коп.
В ході здійснення виконавчих дій майна належного боржнику на праві приватної власності, на яке за законом можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, а також коштів не виявлено.
З відповіді на запит до Державної податкової служби України вбачається, що боржник за вказаними у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
3 відповіді на запит до Пенсійного фонду України вбачається, що особу знайдено в РЗО азе відсутні дані про отримання доходу.
З відповіді Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
З відповіді Державної прикордонної служби України вбачається, що за вказаними параметрами в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину кордону боржником.
Листом від 08.06.2024 року № 2355/03.01-15Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради повідомлено, що станом на 31.12.2012 року інформація про зареєстроване право власності на об'єкти нерухомого майна за фізичною особою - за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КП «БТІ» ОМР відсутня.
Банки АТ «БТА Банк», АТ «Кредіт Агріколь Банк», АТ «Юнекс Банк», АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», АТ «ЄПБ», АТ «БАНК КРЕДІТ ДНІПРО», АТ; «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», АТ «КРИСТАЛБАНК», ПАТ «МТБ БАНК», АТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», АТ «АБ «РАДАБАНК», ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» та інші надали відповіді про те, що боржник не є клієнтом банку та не має відкритих рахунків.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем виявлене рухоме майна, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частка житлового будинку садибного типу, загальна площа (кв.м.): 78,4, житлова площа (кв.м.): 49,5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/2 земельної ділянки, площею 7,6987 га, кадастровий номер: 5121881400:01:004:0068, на які, як вбачається зі змісту подання, звертати стягнення недоцільно.
В ході вчинення заходів з розшуку майна боржника не було виявлено грошові кошти, на які було звернено стягнення. Залишок заборгованості за виконавчим провадженням №72308696 (згідно відомостей АСВП) складає: сума коштів до стягнення за виконавчим документом: 13 196,69 доларів США; виконавчий збір/основна винагорода ПВ: 1 319,66 доларів США;
14.01.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., та зареєстрований в реєстрі за №1.
З пункту 1.1 Договору купівлі-продажу вбачається, що Продавець передав(ла) у власність, а Покупець прийняв(ла) у власність земельну ділянку з земель сільськогосподарської о призначення площею 0,10 га (нуль цілих десять сотих). Місце розташування земельної ділянки: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: ведення садівництва.
З пункту 1.2. Договору купівлі-продажу вбачається, що земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №651496, виданого 21.06.2007 р. Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010752401088, кадастровий номер: 5122786400:01:001:0857.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини 2статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження"(далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1,2 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно частин 1, 4статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини 10 статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.
Крім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.
Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі продажу від 14.01.2008 року придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку, щодо якої розглядається подання.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на зазначене слід застосовувати положення актів законодавства, чинних на момент укладення правочинів щодо нерухомого майна.
Згідно частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
За правилами ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час укладення правочинів) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до п.5 розділу V Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Згідно ч.1 ст.126 ЗК України ( в редакції на час укладення правочинів) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3.1. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом №174 02.07.2003 Державного комітету України по земельних ресурсах (який втратив чинність 07.07.2012 року та був чинний на час укладення правочинів) державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України".
З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2008 року між ВАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 (надалі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки б/н від 14 січня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М., та зареєстрований в реєстрі за №5.
Предметом іпотеки за вказаним договором є земельна ділянка з земель сільськогосподарського призначення за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, цільового призначення: ведення садівництва площею 0,10 та (нуль цілих десяти сотих гектара), з них: ріллі - 0,100-га, кадастровий номер 5122786400:01:001:0857, право власності на яку виникне у майбутньому, що придбана Іпотекодавцем договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 14.01.2008р. за реєстром №1 Марченко О.М., приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в Державному Реєстрі правочинів за № 2631775 від 14.01.2008р, Право власності на земельну ділянку виникне у Іпотекодавця при державній реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку не зареєстровано, реєстрація права власності у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку за Боржником не зареєстровано.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5122786400:01:001:0857 № витягу НВ-9948011032025 від 19.02.2025 року вбачається, що право власності на вказану земельну ділянку досі зареєстровано за попереднім власником ОСОБА_4 - продавцем за Договором купівлі-продажу.
З пункту 1.2. договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбачається, що земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №651496, виданого 21.06.2007 р. Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010752401088, кадастровий номер: 5122786400:01:001:0857.
З пункту 1.3. Договору купівлі-продажу вбачається, що право власності на придбану земельну ділянку у Покупця виникає з моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.
Відтак встановлено, що в червні 2007 року Комінтернівський районний відділ земельних ресурсів Одеської області видав ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №651496 та зареєструвало його право власності в книзі реєстрації актів на право власності на землю.
Таким чином, наведені докази в їх сукупності вказують, що ОСОБА_4 (продавець земельної ділянки) в установленому законом порядку, який діяв на час укладення правочинів, а саме на підставі Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку.
При цьому, боржник ОСОБА_1 , який є покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки, після укладення договору купівлі-продажу дій щодо отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації не вчинив.
До того ж, судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.12.2014 року у цивільній справі № 504/2584/14 позовну заяву ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14 січня 2008 року, а саме: земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер - 5122786400:01:001:0857, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра» права на укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем на умовах та в порядку визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, яка дорівнює вартості предмета іпотеки, що встановлена іпотечним договором від 14 січня 2008 року, у розмірі 576 060 гривень або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час укладення правочину щодо відчуження вказаного предмету іпотеки.
Кошти отримані від реалізації предмету іпотеки, направити на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором 05/01/2008/840-К/141 від 14 січня 2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» у розмірі 201 708,22 доларів США, що станом на 17 червня 2014 року еквівалентно 2 372 178,22 гривень.
15.04.2021 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №504/2584/14-ц заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - задоволено; Замінено стягувача з ПАТ КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому листі № 504/2584/14-ц, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Проте актуальна оцінка вартості земельної ділянки в матеріалах подання приватного виконавця відсутня.
Також матеріали справи не містять доказів того, що виконавцем вживались заходи щодо виходу за місцем проживання боржника з метою встановлення наявності майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем не надано доказів того, що боржник отримав хоча б один процесуальний документ державного виконавця, а це, в свою чергу, не може свідчити про ухилення боржника від виконання виконавчого листа в добровільному порядку.
До того ж, звернення стягнення на вищезазначену земельну ділянку призведе до так званого явища «подвійного рішення», оскільки рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.12.2014 року у цивільній справі № 504/2584/14 вже звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14 січня 2008 року на таку земельну ділянку, відомостей щодо скасування або втрати чинності рішенням у суду немає, а відтак таке може бути пред'явлено до виконання в будь-який момент.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що приватним виконавцем не надані належні і достатні докази, які б дали підстави для звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а тому подання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 440 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: земельну ділянка з земель сільськогосподарського призначення за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, цільового призначення: ведення садівництва площею 0,10 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:0857 по виконавчому провадженню №72308696 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ