Справа № 495/9647/24
№ провадження 2/495/272/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
06 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Ульвіс К.Є., Дарій О.М.,
справа № 495/9647/24
особисто відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,
представника позивача - адвоката Клімінченко Є.С.,
представника відповідача - адвоката Клименко С.Ю.,
21.10.2024 представник позивача адвокат Клімінченко Євген В'ячеславович звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн та матеріальну шкоду в сумі 108164,13 грн, а також сплачений судовий збір.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2024 у справі № 495/7637/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення в розмірі 850 гривень на користь держави. Зазначене рішення суду не оскаржувалось та вступило в законну силу 27.08.2024.
У результаті, діяння, у якому вищезазначеним рішенням суду визнано винним відповідача, позивачу завдано матеріальний збиток та тілесні ушкодження.
Суму матеріальних збитків позивач аргументує тим, що ринкова вартість колісного транспортного засобу позивача становить 214360,35 грн. ПрАП «СК «ПЗУ Україна» виконала свої зобов'язання щодо відшкодування матеріальних збитків власнику колісного транспортного засобу у сумі 116227,81 грн. Відповідач перерахував суму франшизи в розмірі 3200,00 грн. Водночас, розмір матеріального збитку становить 94932, 54 грн.
Позивач також поніс витрати у зв'язку з лікунням у сумі 3631,59 грн, що підтверджується чеками.
Крім того, з медичної документації позивача встановлено, що він з 09.07.2024 по 13.08.2024 перебував на амбулаторному лікуванні, у зв'язку з чим розмір завданої шкоди його здоров'ю - 9600 грн.
Суму моральної шкоди позивач обумовлює тим, що наслідки ДТП призвели до негативних змін у життя Позивача, щоденних думок та спогадів про наслідки психотравмуючої події, тривоги, емоційних та тілесних реакцій при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі пошкодження його транспортного засобу. Як результат знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання.
Наслідки події потягли за собою нераціональне використання часу , у тому числі і ремонт транспортного засобу.
У зв'язку з чим позивач і змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.
20.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що законних підстав для відшкодуванні різниці вартості транспортного засобу Позивач не має, а понесені реальні матеріальні збитки позивачем щодо відновлення транспортного засобу виплачені останньому у повному обсязі.
Відповідач також наголошує, що позивач жодним чином не втратив можливості працювати та не поніс фінансові витрати, у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні, а також фіскальні чеки, долучені до матеріалів справи, не відносяться до витрат, пов'язаних з ДТП, оскільки ці витрати були здійснені на оплату товарів та медикаментів, що відрізняються від переліку необхідних та призначених лікарем, оскільки взагалі відсутній такий перелік. Крім того, не додано доказів понесення і моральної шкоди, а отже вимоги щодо її стягнення є безпідставними.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
25 жовтня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження по справі.
26 листопада 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
09 січня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі закрито підготовче провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та наполягав на їх задоволені.
Представник відповідача, відповідач з позовними вимогами не погодилися з підстав викладеними у відзиві на позовні вимоги позивача.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши учасників справи, ретельно дослідивши всі надані докази, суд приходить до наступного.
У постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2024 року у справі № 495/7637/24 встановлено, що 09.07.2024 приблизно о 19:40 годині, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Sonata» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Центральна, 30А в селі Бритівка, Білгород-Дністровський район, Одеської області, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, в результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом марки «Honda CRF250RLAH» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , котрий рухався у попутному з автомобілем напрямку. У результаті вказаної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді «забою грудної клітини справа, множинних саден обох верхніх кінцівок». /а.с.26/
За результатами розгляду вищезазначеної справи ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (в технічно несправному стані) автомобіля № 330/10/24 ринкова вартість мотоцикла марки «Honda CRF250RLAH» з реєстраційним номером НОМЕР_2 до пошкодження - 214 360,35 грн. Ринкова вартість пошкодженого мотоциклу у після аварійному стані - 98132,54 грн./а.с.37/
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 116 227,81 грн, що визначено у звіті № SOS_-240714-287922 про оцінку вартості (розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. /а.с. 44/
Відповідно до страхового акта № 46690/1 розмір збитку - 116 227,81 грн, нараховано до виплати - 116 227, 81 грн. /а.с. 76/
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, з урахуванням постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2024 року у справі № 495/7637/24, суд вважає доведеним факт того, що шкода завдана позивачу з вини відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина друга ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Водночас, згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За наведеного, до спірних правовідносин суд застосовує Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, як такий, що в силу ультраактивної дії Закону № 3720-IX від 21.05.2024, на час настання ДТП регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і був спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Так, судом встановлено, що дійсно, згідно страхового акту № 46690/1 ПрАТ СК «ПЗУ Україна», розмір збитку - 116 227, 81 грн, страхове відшкодування - 116 227, 81 грн, до виплати нараховано 116 227,81 грн.
Відповідно до розпорядження № 46690/1/1 на виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, що сталась 09.07.2024, перераховано 116 227, 81 грн.
Вимоги ст. 1192 ЦК України містять такий зміст, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17 відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).
Також, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виконала свої зобов'язання щодо відшкодування матеріальних збитків, понесених позивачем, відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з перебуванням на амбулаторному лікуванні позивача та витратами на придбання медикаментів, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 23 цього Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У зв'язку з лікуванням потерпілого страховиком відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (пункт 24.1 статті 24 Закону).
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Так, відповідно довідки № 883 від 09.07.2024, яка видана КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», позивачу рекомендовано диклофенак-гель, фаниган, кейвер.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності переліку необхідних для лікування медикаментів.
Позивач зазначив, що у зв'язку з проходженням амбулаторного лікування, він втратив можливість працювати, тому поніс витрати у розмірі мінімальної плати за один день в сумі 226 грн 67 коп.
Однак, амбулаторна спеціалізована медична допомога - допомога, яку пацієнт отримує без госпіталізації до лікарні у вигляді консультації лікарів, проведення необхідних лабораторних аналізів, надання медичної допомоги пацієнтам, оформлення відповідних довідок та рецептів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачу внаслідок ДТП, винність відповідача у якому встановлена постановою від 14 серпня 2024 року у справі № 495/7637/24, дійсно заподіяні тілесні ушкодження, а також те, що він дійсно перебував на амбулаторному лікуванні і потребував медикаментів, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на лікування у сумі 3 631,59 грн.
Водночас, вимоги в частині стягнення з відповідача розміру шкоди здоров'ю потерпілого, у зв'язку з його перебуванням на амбулаторному лікуванні протягом 36 днів, у сумі 9600, 00 грн задоволенню не підлягають.
Оцінюючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд керується наступним.
Положенням ст. 23 ЦК України передбачено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абз. 1 п. З Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Верховний Суд у постанові по справі № 214/7462/20 від 05.12.2022 зазначив, що по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з постановою Верховного Суду по справі № 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року; участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».
З наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) є вже достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан Позивача та спричинення душевних страждань.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна і, враховуючи ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.
Отже, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, пов'язаних з пошкодженням внаслідок неправомірних дій відповідача належного позивачу майна, їх тривалість та наслідки, істотність вимушених змін у його житті, час та зусилля, які були необхідні позивачу для відновлення попереднього стану, та пов'язані з цим його моральні переживання, суд вважає, що позивачу дійсно була завдана моральна шкода, тому заявлені позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн.
Вирішення питання щодо судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору у розмірі 3028,00 грн також підлягають задоволенню частково, пропорційно розміру задоволених вимог наступним чином: 158164, 13 грн /заявлені позовні вимоги/:10631,59/ задоволені позовні вимоги /= 14,87; 3028 грн /сума сплаченого судового збору/:14,87 = 203, 63 грн..
Керуючись ст. ст. 23, 999, 1187, 1188, 1192, 1199 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 матеріальну шкоду у сумі 3 631,59 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 моральну шкоду в сумі 7 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 суму судового збору у розмірі 203, 63 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено та проголошено 06 березня 2025 року.
Суддя