Березівський районний суд Одеської області
06.03.2025
Справа № 494/477/25
Провадження № 1-кс/494/139/25
06.03.2025 р. м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання слідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №420232322770000032 від 13.06.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
05.03.2025 року слідчий СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №420232322770000032 від 13.06.2023 року.
Визначення судді було здійснено автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності відповідно до ст. 35 Кримінально-процесуального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - КПК України) та визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
На обґрунтування поданого клопотання, слідчий посилалася на те, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до указу Президента України ОСОБА_9 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України.Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.08.08.2022 ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 100915А, шпк «солдат».Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_10 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.Проте, солдат ОСОБА_10 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.Згідно із ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження відпустки або лікування.Однак, ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді стрільця 3 стрілецького відділення З стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 01.04.2023 не прибув на службу без поважних причин після закінчення відпустки, тим самим самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану) без поважних причин, та ухилявся від проходження військової служби до моменту його затримання, а саме до 04.03.2025, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби. Таким чином ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України (далі- КК України), тобто - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. 04.03.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Слідчий та прокурор вважає про наявність ризиків передбачених п,1,2,3,4 та п.5 ч.1 ст.177 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України). Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні 06.03.2025 року клопотання підтримали на підставах викладених у клопотанні, просили його задовольнити. Також, посилались на наявність ризиків, що зазначені у клопотанні. Крім того, просили не визначати розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_10 та його захисник заперечували проти вказаного клопотання. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід та визначити розмір застави. Ризики зазначені у клопотанні є необґрунтованими та непідтвердженими. Водночас, ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення свою вину визнав частково. Будь-яких клопотань, заяв під час розгляду справи не заявляли. Також, ОСОБА_10 просив застосувати заставу.
Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, вивчивши матеріали кримінального провадження №420232322770000032, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважаю наступне.
На розгляді у СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження за №420232322770000032 від 13.06.2023 року, у якому ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З матеріалів кримінального провадження №420232322770000032 вбачається, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до указу Президента України ОСОБА_9 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України.Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.08.08.2022 ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 100915А, шпк «солдат».Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_10 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.Проте, солдат ОСОБА_10 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.Згідно із ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження відпустки або лікування.Однак, ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді стрільця 3 стрілецького відділення З стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 01.04.2023 не прибув на службу без поважних причин після закінчення відпустки, тим самим самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану) без поважних причин, та ухилявся від проходження військової служби до моменту його затримання, а саме: до 04.03.2025, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Водночас, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_10 повідомлено про підозру за ч.5 ст.407 КК України.
Перевіривши матеріали клопотання та оригінали матеріалів кримінального провадження №420232322770000032 від 13.06.2023 року, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри за ч.5 ст.407 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а також тим, що ОСОБА_10 під час розгляду клопотання свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав частково.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Як зазначено у клопотанні, прокурор та слідчий посилаються на наявність ризиків, передбачених п.1,п.2, п.3, п.4 та п.5 ч.1 ст.177 КК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, то слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи: існування можливості переховування на тимчасово окупованих територіях України; пред'явлення йому підозри у вчиненні, в тому числі тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим. Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає, що у зв'язку з тим, що на даний час, встановлюються інші свідки протиправних діянь підозрюваного ОСОБА_5 , які мешкають на території с. Сербка, Березівського району, Одеської області та м. Одеси у тому числі й військовослужбовці ЗС України, що дає змогу ОСОБА_10 , знаходячись на свободі, впливати на цих осіб.
З приводу ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя також вважає його обґрунтованим, оскільки ОСОБА_10 є військовослужбовцем, таким чином добре володіє різними видами озброєння та може вчинити злочини проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема пов'язане з ухиленням від обов'язків проходження військової служби.
Водночас, щодо ризику за п.2 ч.1 ст.177 КПК України (спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) та як зазначено у клопотанні, «…оскільки на даний час триває досудове розслідування…», то даний ризик не знайшов свого підтвердження та недоведений слідчим, прокурором, а тому слідчий суддя вважає його безпідставним.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;
-пред'явлення йому підозри у вчиненні, в тому числі тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років;
-станом на день розгляду клопотання ОСОБА_10 виповнилося 52 роки.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідування кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно підозрюваного, який вчинив тяжкий злочин, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доцільно застосування запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, слідчий суддя враховує вимоги ч.8 ст.176 КПК України, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Саме такий випадок і має місце у даній справі, оскільки в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності Збройних сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Для узятих під варту військовослужбовців додатком 12 «Про гауптвахту» до Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України та Порядком тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394(далі - Порядок), визначено окремий порядок та умови їх тримання у спеціальному приміщенні гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що є установою військового типу.
Розділом ХІ Наказу міністерства юстиції України №394 від 03.11.2020 року Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців тримання на гауптвахтах узятих під варту військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» та цього Порядку.
Таким чином, законодавством встановлено імперативні вимоги тримання військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, на гауптвахтах.
Так, підозрюваний має статус військовослужбовця, а тому враховуючи зазначене слідчий суддя вважає, що утримання ОСОБА_5 у спеціалізованій військовій установі гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних силах України, буде найбільш доцільним.
Також враховуючи, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, але зважаючи, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на що посилався слідчий, прокурор у своєму клопотанні.
Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Водночас, підозрюваний може ухилитись від органів досудового слідства, також може мати вплив на свідків, оскільки знає їх. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний підозрюваного з можливістю спілкування з іншими особами, в тому числі шляхом телекомунікаційних зав'язків, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі, а тому суд доходить до переконання, що підозрюваний фактично безперешкодно та не маючи будь-яких стримуючих факторів може залишитись за даною адресою, може залишити його.
Відповідно до ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Водночас, під час судового засідання захисник та підозрюваний просили розглядати можливість внесення застави.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує вимоги ст.182 КПК України та те, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину за ч.5 ст.407 КК України, з огляду на обставини справи, майновий стан підозрюваного, який офіційно не працює, тобто не має постійного джерела прибутку, однак має за його словами кошти для сплати застави, а також зважаючи на існування вищезазначених ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному у якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на останнього у разі внесення застави обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, врахувавши думку підозрюваного щодо визнання інкримінованого кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України, слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Разом з цим, суд враховує Лист Верховного Суду від 26.11.2024 року, підписаний головою Касаційного кримінального суду ОСОБА_11 про те, що чинне законодавство наділяє слідчого суддю, суд повноваженнями застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі відповідного клопотання слідчого, прокурора, водночас не покладає обов'язку визначити місце виконання цього запобіжного заходу. Водночас, вирішення питання про визначення місця виконання цього запобіжного заходу стосовно військовослужбовця віднесено до компетенції підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що виконують завдання з конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, відповідно до Порядку організації несення служби черговими змінами охорони і конвоювання підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та конвоювання засуджених, ухятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05.07.2022 року №178. Тому, в ухвалах судів про обрання військовослужбовцям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою рішення про направлення їх на гаупвахту для виконання цього запобіжного заходу не зазначається.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_5 затимано 04.03.2025 року о 17:25 год.
Керуючись статтями 176, 177, 178,183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотанняслідчого СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №420232322770000032 від 13.06.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: до року 03.05.2025 включно.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту у залі суду строком до 03.05.2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати - з моменту затримання, а саме з 04.03.2025 року по 03.05.2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_10 в якості альтернативного запобіжного заходу, заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят ) грн 00 коп.
Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Код отримувача за ЄДРПОУ: 26302945
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ
Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 06.03.2025 року, заставна сума за ОСОБА_5 , суддя: ОСОБА_1 .
У разі внесення застави на відповідний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з с. Сербка, Березівського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
-утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали в частині покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків становить до 03.05.2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.03.2025 року
Слідчий суддя ОСОБА_1