Березівський районний суд Одеської області
06.03.2025
Справа № 494/467/25
Провадження № 1-кс/494/140/25
06.03.2025 р. м. Березівка
Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання- ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання старшої слідчої відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025162260000148 від 03.03.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
05.03.2025 року старша слідча відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025162260000148.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді справу визначено слідчому судді ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 06.03.2025 року.
На обґрунтування поданого клопотання, слідчий посилався на те, що 25.02.2025 року приблизно о 15:00 год., більш точного часу під час досудового слідства не встановлено, у ОСОБА_5 , який перебував за адресою тимчасового місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов?язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, яка є його неповнорідною сестрою (мають спільну матір) та в цей час також знаходилась у вищевказаному будинку, який є її постійним місцем проживання, за її добровільної згоди, достовірно знаючи про те, що остання не досягла чотирнадцяти років.Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті, шляхом вчинення з малолітньою ОСОБА_7 , яка є його неповнорідною сестрою (мають спільну матір), дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, ОСОБА_5 запропонував останній подивитися разом з ним фільм лежачи на ліжку в спальній кімнаті будинку, на що потерпіла погодилася.Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення з малолітньою ОСОБА_7 , яка є його неповнорідною сестрою (мають спільну матір) дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, за добровільною згодою потерпілої, яка не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 свідомо розуміючи, що посягає на статеву свободу та недоторканність малолітньої особи, під час перебування разом з ОСОБА_7 на ліжку в спальній кімнаті будинку, почав її цілувати та обіймати, а після цього зняв з себе та потерпілої ОСОБА_7 штани та нижню білизну та вступив з ОСОБА_7 у статеві зносини природнім способом із застосуванням геніталій, тобто зґвалтував її.Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.152 Кримінального кодексу України (далі- КК України). 03.03.2025 року о 14:30 год. ОСОБА_5 затримано та 03.03.2025 року о 20:20 год. повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України. Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Слідчий та прокурор вважає про наявність ризиків передбачених п.1,3 та п.4 ч.1 ст.177 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України). Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні 06.03.2025 року клопотання підтримали на підставах викладених у клопотанні, просили його задовольнити. Також, посилались на наявність ризиків, що зазначені у клопотанні. Окрім цього, просили застосувати тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували проти клопотання слідчого та прокурора, та просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний із тримання під вартою. ОСОБА_5 свою причетність до інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в частині, а саме щодо вступу з неповнолітньою у статеві стосунки, однак зауважив, що саме потерпіла була ініціатором та за її добровільної згоди. Будь-якого насильства до неповнолітньої не застосовував. Будь-яких клопотань, заяв під час розгляду справи не заявляв.
Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, вивчивши матеріали кримінального провадження №12025162260000148, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважаю наступне.
На розгляді у СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження за №12025162260000148 від 03.03.2025 року відносно ОСОБА_5 у якому він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
З матеріалів кримінального провадження №12025162260000148 вбачається, що 25.02.2025 року приблизно о 15:00 год., більш точного часу під час досудового слідства не встановлено, у ОСОБА_5 , який перебував за адресою тимчасового місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов?язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій, яка є його неповнорідною сестрою (мають спільну матір) та в цей час також знаходилась у вищевказаному будинку, який є її постійним місцем проживання, за її добровільної згоди, достовірно знаючи про те, що остання не досягла чотирнадцяти років.Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті, шляхом вчинення з малолітньою ОСОБА_7 , яка є його неповнорідною сестрою (мають спільну матір), дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, ОСОБА_5 запропонував останній подивитися разом з ним фільм лежачи на ліжку в спальній кімнаті будинку, на що потерпіла погодилася.Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на задоволення своєї статевої пристрасті шляхом вчинення з малолітньою ОСОБА_7 , яка є його неповнорідною сестрою (мають спільну матір) дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, за добровільною згодою потерпілої, яка не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 свідомо розуміючи, що посягає на статеву свободу та недоторканність малолітньої особи, під час перебування разом з ОСОБА_7 на ліжку в спальній кімнаті будинку, почав її цілувати та обіймати, а після цього зняв з себе та потерпілої ОСОБА_7 штани та нижню білизну та вступив з ОСОБА_7 у статеві зносини природнім способом із застосуванням геніталій, тобто зґвалтував її.
03.03.2025 року о 14:30 год. ОСОБА_5 затримано та 03.03.2025 року о 20:20 год. в порядку статей 276-279 КПК України повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Водночас, положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'є джерелом права.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення; другий, що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 03.03.2025 року о 20:20 год. ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 152 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 03.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протоколом огляду від 03.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 03.03.2025;
-протоколом допиту законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 03.03.2025;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 04.03.2025;
- протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 від 04.03.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Окрім цього, у судовому засіданні підозрюваний частково визнав свою причетність до інкримінованого йому злочину.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед іншими даними про особу підозрюваного.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Як зазначено у клопотанні, прокурор та слідчий посилаються на наявність ризиків, передбачених п.1,п.3 та п.4 ч.1 ст.177 КК України.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, то слідчий суддя вважає, що ризик з урахуванням тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Зазначене беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання у органу досудового розслідування про небезпеку переховування підозрюваного. Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого є обґрунтованим у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , та потерпіла ОСОБА_7 є близькими родичами, а саме неповнорідними братом та сестрою (мають спільну матір), враховуючи характер вчиненого злочину, для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може впливати на законного представника потерпілої ОСОБА_8 , а також на потерпілу ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, що негативно відобразиться на ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя враховує і наявний ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України;
-пред'явлення йому підозри у вчиненні, в тому числі злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років;
-станом на день розгляду клопотання ОСОБА_5 виповнилося 22 роки; підтверджені належним чином дані, що стан його здоров'я несумісний з триманням під вартою - відсутні.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно підозрюваного, який вчинив в тому числі тяжкий злочин, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1,3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, доцільно застосування запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Також враховуючи, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, але зважаючи, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на що посилався слідчий, прокурор у своєму клопотанні.
Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання, з урахуванням вищевикладеного.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Водночас, підозрюваний може ухилитись від органів досудового слідства. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з можливістю підозрюваного спілкування з іншими особами, в тому числі шляхом телекомунікаційних зав'язків, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
За таких обставин, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст.194 КПК України вважаю, що під час судового розгляду клопотання були доведені:
-обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення за ч.4 ст.152 КК України;
- підстави вважати, що існують ризики передбачені п.1,3 та 4 ч.1 ст.177 КПК України;
- недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні слідчого.
Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та за сукупності наведених обставин, слідчий суддя вважає, за доцільне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Водночас, під час судового засідання слідчий та прокурор просили також не визначати розмірі застави, проте слідчий суддя погоджується з думкою захисту та вважає все ж таки визначити розмірі застави, оскільки посилання прокурора, слідчого на ч.4 ст.183 КК України (злочин вчинений із застосуванням насильства) не обґрунтовані та на даний час не знайшли свого підтвердження, оскільки вказано, що саме за добровільної згоди відбувалися статеві стосунки між підозрюваним та потерпілою, про що зазначив також прокурор.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує вимоги ч.5 ст.182 КПК України та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на обставини справи, майновий та сімейний стан підозрюваного, який працює по найму, наявність родичів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному у якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на останнього у разі внесення застави обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Як встановлено вище, ОСОБА_5 затримано 03.03.2025 року о 14:30 годині.
Керуючись статтями 177, 178, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшої слідчої відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025162260000148 від 03.03.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту у залі суду, помістивши його до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати - з моменту затримання, а саме з 03.03.2025 року о 14:30 год. по 02.05.2025 року 14:30 год. включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 в якості альтернативного запобіжного заходу, заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн 00 коп.
Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Код отримувача за ЄДРПОУ: 26302945
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ
Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 06.03.2025 року, заставна сума за ОСОБА_5 , суддя: ОСОБА_1 .
У разі внесення застави на відповідний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
-утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали в частині покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків становить до 02.05.2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.03.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1