05.03.25
22-ц/812/251/25
05 березня 2025 року м. Миколаїв
справа №484/4586/24
провадження №22-ц/812/251/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів - Базовкіної Т.М., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є. В.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Максютенко О. А. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, повне судове рішення складено 29 листопада 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації речових прав, повернення земельної ділянки, стягнення орендної плати,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду вказаний вище позов, який обґрунтовувала наступним.
Позивач вказувала, що вона на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 25 вересня 2023 року після смерті матері ОСОБА_2 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825486300:06:000:0670, 4825486300:01:000:0253, 4825486300:06:000:0333, 4825486300:01:000:1001, які знаходяться в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
20 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ПСП ім. Т. Г. Шевченка було укладено договір оренди землі. Згодом між нею, ПСП ім. Т. Г. Шевченка та новим орендарем - ТОВ «Південь Агро Інвест» 15 березня 2018 року було підписано додаткову угоду до договору оренди землі строком до 31 грудня 2025 року, а в подальшому 03 січня 2019 року - додаткову угоду до договору оренди, в якій було збільшено розмір орендної плати до 15,15% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Пунктом 4.5 Додаткової угоди від 03 березня 2018 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Пунктом 4.7 Додаткової угоди від 03 березня 2018 року визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Разом з тим, за 2022-2023 роки орендна плата їй виплачена не була.
Також, звернула увагу суду на те, що п.4.3 Договору передбачає й додаткові послуги за рахунок підприємства, а саме: матеріальна допомога в зв'язку зі смертю орендодавця; надання транспорту для ритуальних послуг; надання техніки для оранки та культивації присадибної ділянки безкоштовно до 0,5 га; доставка води; надання автотранспорту для поїздки в межах району 1 раз на рік. На її неодноразові звернення протягом 2022-2023 років щодо виплати орендної плати та виконання додаткових умов договору відповідач не реагував.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила розірвати договір оренди землі від 20 лютого 2008 року; скасувати державну реєстрацію іншого речового права за номером 30215549, 30267630, 30268882, 30269583 від 30 січня 2019 року; зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:06:000:0670, 4825486300:01:000:0253, 4825486300:06:000:0333, 4825486300:01:000:1001 позивачу; стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 44 117,42 грн, пеню за несвоєчасну виплату орендної плати в розмірі 7 985,72 грн та індексацію в розмірі 6 989,75 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825486300:06:000:0670, 4825486300:01:000:0253, 4825486300:06:000:0333, 4825486300:01:000:100, які розташовані в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладений 20 лютого 2008 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (ПСП «ім. Т.Г. Шевченка»), який зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами: 30215549, 30267630, 30268882, 30269583 від 30.01.2019 року та повернуто ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 23 180,13 грн проіндексованої орендної плати за 2023 рік за додатковою угодою від 03 січня 2019 року до договору оренди землі, 3992,86 грн пені за порушення зобов'язань з виплати орендної плати, а також 115,35 грн судових витрат.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено систематичне невиконання відповідачем умов договору, а тому є підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 20 лютого 2008 року та повернення земельних ділянок позивачу.
Що стосується стягнення заборгованості по орендній платі, то суд вважав, що наявні підстави для її стягнення за 2023 рік у сумі 23 180,13 грн, бо відповідач сплатив орендну плату за 2022 рік у квітні 2023 року.
Щодо стягнення пені суд вказав що вона підлягає нарахуванню за 181 день 2023 року у сумі 3992,86 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Південь Агро Інвест» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач вказував, що відсутні підстави для розірвання договору оренди, оскільки не доведено систематичності несплати орендної плати.
ТОВ «Південь Агро Інвест» зазначало, що орендна плата за договором оренди землі від 15.03.2018 року становить 12,37% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а не 15,15%.
Орендна плата за договором складає суму 18 010,97 грн. 14 квітня 2023 року Товариство сплатило власнику земельних ділянок орендну плату за 2022 рік у сумі 22 058,72 грн з урахуванням прохання ОСОБА_2 щодо часткового авансування за 2023 рік.
Позивачка ОСОБА_1 про факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Товариство не попередила, своїх банківських реквізитів для сплати орендної плати не надала.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги факт, що з орендної плати відповідачем як податковим агентом повинні бути сплачені податки.
Крім того, апелянт наголошував на тому, що у 2022 році були форс-мажорні обставини викликані війною, що зумовило затримку виплати орендної плати за 2022 рік.
Також апелянт наполягав на тому, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності, оскільки порушення сталося не з його вини.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, наголошуючи, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2025 року справу призначено до розгляду на 05 березня 2025 року на 11 год 00 хв.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Позивач ОСОБА_1 надіслала суду заяву, в якій зазначала, що повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Просила розглядати справу за її відсутності та відсутності її представника. Вказувала, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест» 04 березня 2025 року надіслало до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням у терміновому відрядженні єдиного юриста підприємства. На підтвердження вказаного надало квиток на потяг на 04 березня 2025 року з м.Миколаєва до м.Києва на ім'я представника відповідача Абовян К. С. Наказу про відрядження надано не було.
Відповідно до вимог ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Південь Агро Інвест» про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач був завчасно повідомлений про розгляд справи та необмежений у виборі представника своїх інтересів в суді. До того ж термінове відрядження його представника належними доказами не підтверджено.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві, письмових заявах, апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Враховуючи викладене, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає можливим переглянути справу за відсутності сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Вказана позиція відображена також у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі №175/4075/18 та від 09 лютого 2023 року у справі №824/85/21.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати позивача ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ №905198, ЯЕ №905199, ЯЕ №905200, ЯЕ №905201 від 25.12.2007 була власницею чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825486300:06:000:0670 площею 5,12 га, 4825486300:01:000:0253 площею 0,77 га, 4825486300:06:000:0333 площею 0,30 га, 4825486300:01:000:1001 площею 0,01 га, які знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
20 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» було укладено договір оренди земельних ділянок.
15 березня 2018 року ОСОБА_2 , ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» та ТОВ «Південь Агро Інвест» уклали додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої зі згоди ОСОБА_2 , орендар ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» передало ТОВ «Південь Агро Інвест» права та обов'язки орендаря, передбачені договором.
У пункті 5 додаткової угоди сторони погодили викладення договору оренди в новій редакції, з якої випливає, що ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Південь Агро Інвест» до 31 грудня 2025 року чотири земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825486300:06:000:0670 площею 5,12 га, 4825486300:01:000:0253 площею 0,77 га, 4825486300:06:000:0333 площею 0,30 га, 4825486300:01:000:1001 площею 0,01 га, які знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Сторони визначили, що орендна плата за договором становить 12,37% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за рік оренди. Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.
У пункті 4.4 сторони визначили, що обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше).
Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв'язку через відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій сторонами.
У випадку невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.7 Договору).
У пункті 13.2 договору сторони передбачили, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
03 січня 2019 року ОСОБА_2 та ТОВ «Південь Агро Інвест» уклали додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої сторони домовились викласти п.4.1 та 4.3 договору оренди в новій редакції, яка передбачала, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 15,15% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає: ділянка №1 - 22 628,85 грн за рік оренди; ділянка №2 - 3403,17 грн за рік оренди; ділянка №3 - 1325,91 грн за рік оренди; ділянка №4 - 44,20 грн за рік оренди. У пункті 4.3 сторони визначили можливість за згодою сторін сплачувати орендну плату в натуральній формі або іншій формі, що визначається і погоджується сторонами, та надання підприємством додаткових послуг.
Факт перебування належних позивачці земельних ділянок в оренді ТОВ «Південь Агро Інвест» підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки, актуальною на час розгляду справи, крім того не спростовується відповідачем.
25 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 на вказані вище земельні ділянки.
17 листопада 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідачу вимогу про виплату простроченої орендної плати та повідомлення про зміну власника земельних ділянок, де вказала свою адресу проживання, кадастрові номери земельних ділянок, банківський рахунок для перерахування орендної плати.
Вказане повідомлення було отримано ТОВ «Південь Агро Інвест» 22 листопада 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення Укрпошти.
Згідно з платіжною інструкцією №2174 від 14 квітня 2023 року ТОВ «Південь Агро Інвест» перерахувало ОСОБА_2 орендну плату за землю за 2022 рік у сумі 22 058,70 грн. Даний факт позивач ніяким чином не спростувала та не надала доказів того, що вказані кошти вона не отримала в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
З платіжних інструкцій №142, 145 від 30.01.2023, №8503, 8506 від 17.11.2023 вбачається, що ТОВ «Південь Агро Інвест» сплатило за 2022 рік податок на доходи з фізичних осіб, утриманий з орендної плати, у сумі 1 609 788,87 грн та військовий збір у сумі 1 116 856,63 грн, за 2023 рік податок на доходи з фізичних осіб, утриманий з орендної плати, у сумі 666 769, 59 грн та військовий збір у сумі 61 507,77 грн.
З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік становить 1,0, за 2023 рік - 1,051.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
В силу ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно з положенням частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 (провадження №12-19гс24) виснувала, що «правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.
У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.
Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати)».
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі №479/210/21 зазначено, що: «Верховний Суд звертає увагу на те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, при укладенні якого орендодавець розраховує на отримання орендних платежів. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Підпункт 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо вимог про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок
Судом встановлено, що за умовами узгодженого сторонами договору оренди землі від 15.03.2018 та додаткового договору до договору оренди від 03.01.2019 орендар зобов'язаний виплачувати орендну плату орендодавцю до 01 вересня поточного року. Розмір орендної плати у 2022 році становив 27 402,13 грн - 19,5% податку і збору = 22 058,71 грн, у 2023 році з урахуванням коефіцієнту індексації 1,051 - 28 799,64 грн - 19,5% податку і збору = 23 183,71 грн.
Згідно з дослідженими доказами відповідач орендну плату за 2022 рік позивачу виплатив з порушеннями строків, за 2023 рік не виплатив.
Посилання відповідача на те, що позивач не повідомила його про зміну власника земельних ділянок, спростовується дослідженими доказами.
Відповідно до наведених норм права це є суттєвими порушеннями умов договору, що позбавили позивача права на те, на що вона розраховувала, погоджуючись на укладення договору оренди (стаття 651 ЦК України). За такого, такі порушення утворюють системність та дають підстави для розірвання договору оренди.
Доводи відповідача про те, що внаслідок вторгнення військ Російської Федерації, в умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області та відновлення діяльності підприємства відбулося лише на початку 2023 року, що обумовило затримку виплати орендної плати за 2022 рік, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не довів належними доказами, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Миколаївської області, зокрема, але не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому у строк виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік.
Твердження відповідача про те, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності, оскільки порушення сталося не з його вини, колегія суддів вважає необґрунтованим. Відповідач, укладаючи договір оренди, взяв на себе обов'язок своєчасної сплати орендної плати, однак його не виконав. Обставини, які б свідчили про відсутність його вини у порушенні зобов'язання, належними доказами не доведені.
Таким чином позовні вимоги про розірвання договору оренди землі суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеними і такими, що підлягають задоволенню та як наслідок правильно задовольнив вимоги про повернення власнику землі орендованих земельних ділянок.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та пені за порушення строків виплати орендної плати
За умовами договору орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі та пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, хоч і з порушенням строку, але сплатив орендодавцю орендну плату за 2022 рік, а тому, на його думку, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню несплачена орендна плата за 2023 рік у сумі 23 180,13 грн та пеня у сумі 3992,86 грн, оскільки позивач просила її стягнути тільки за 181 день, тобто у межах заявлених позовних вимог.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2023 рік з урахуванням індексації нормативно-грошової оцінки, оскільки відповідачем не був виконаний обов'язок щодо сплати орендної плати. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача пені, оскільки ним вчасно не було виконано зобов'язання за договором оренди. Розмір пені, стягнутий судом, не порушує прав відповідача, оскільки він є меншим від передбаченого договором (пеня за 181 день становить 4195,58 грн).
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції неправильно було здійснено обрахування суми орендної плати, колегія суддів відхиляє. Суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки сторони договору 03 січня 2019 року збільшили розмір орендної плати шляхом укладення додаткової угоди, то вона повинна сплачуватися орендарем саме за умовами цієї додаткової угоди. Що стосується обов'язку відповідача як податкового агента сплачувати податки та збори за позивача по орендній платі, то судом першої інстанції це було враховано. Вказана ним для сплати сума орендної плати вже враховує попередню сплату відповідачем податків та зборів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Південь Агро Інвест» задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. М. Базовкіна
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 06 березня 2025 року.