Справа № 754/10792/24
Провадження № 22-ц/801/364/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Матківська М. В.
06 березня 2025 рокуСправа № 754/10792/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішення ухвалила суддя Холодова Т. Ю.
Рішення ухвалено у порядку письмового провадження у м. Могилів-Подільський
Дата складення повного тексту рішення - 22 листопада 2024 року,
Встановив:
У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 травня 2020 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідач при підписанні заяви підтвердила, що підписана заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з їх змістом. На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 25 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановленому в договорі. Згідно з умовами договору відповідач зобов'язалась щомісяця сплачувати мінімальний платіж в розмірі та в термін зазначені в мобільному додатку.
Однак ОСОБА_1 не виконує умови договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 26 травня 2024 року складає 26 527,16 грн. З таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 26 527,16 грн. та судових витрат.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів банку.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, тим самим місцевий суд дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не був ознайомлений із вищевказаним.
Проте, підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Відповідач висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку Monobank шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість.
Тому у суду були наявні усі підстави для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості. При цьому розмір заборгованості є доведеним та підтверджується доданою до апеляційної скарги випискою про рух коштів по картці ОСОБА_1 , доказів які б спростовували правильність наданого банком розрахунку за кредитним договором боржником не надано, а тому судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені позову.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надала.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 15 травня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк»» відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку (а. с. 8)
Згідно з даними анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 15 травня 2020 року відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, та відповідно підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису.
З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15 травня 2020 року укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 26 травня 2024 року за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 26 527,16 грн., яка складається лише із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 26 527,16 грн. (а. с. 6-7).
Відповідно до п. 6 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 15 травня 2020 року відповідач ОСОБА_1 визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Пунктом 3 анкети-заяви відповідач просила встановити кредитний ліміт зазначений у мобільному додатку та передбачено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,2 % на місяць.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують наявність заборгованості відповідача перед банком.
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. При цьому, вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів.
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази того, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту Чорної картки мonobank та Тарифів.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, анкету-заяву до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 підписала 15 травня 2020 року. Позивач до позову додав копію Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monodank/ Universal Bank та Тарифи, які набули чинності з 27 листопада 2021 року, тобто після підписання відповідачем анкети-заяви. Отже позивачем не доведено, що саме з долученими до матеріалів позовної заяви Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», затвердженими Протоколом Правління № 46 від 24 листопада 2021 року, які набули чинності 27 листопада 2021 року, була ознайомлена відповідач ОСОБА_1 після підписання нею анкети-заяви.
Крім того, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. За своїм змістом розрахунок заборгованості є складеним банком розрахунковим документом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки ним не надано докази, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів та їх розмір, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Згідно із пунктом 1-1 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Тобто, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту) є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку Шевчуком В. С., яка здійснила ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться фотокопії паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді (а. с. 8).
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що договір між сторонами є укладеним.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Разом з тим, в анкеті-заяві позичальника від 15 травня 2020 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, банк просив стягнути залишок заборгованості за наданим кредитом, тобто тіло кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 травня 2020 року, посиланням на Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms як невід'ємні частини договору про надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, зважаючи що ці документи надані суду першої інстанції в редакції чинній з 27 листопада 2021 року, яка затверджена протоколом правління № 46 від 24 листопада 2021 року (а. с. 9-21).
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, і не містить жодних даних про умови кредитування і обрання відповідачем певної банківської послуги. Укладений між сторонами кредитний договір від 15 травня 2020 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Позивачем на обґрунтування своїх вимог надано Тарифи і Паспорт споживчого кредиту саме щодо «Чорна картка monobank», а не будь-якої іншої із тих, що пропонуються банком (а. с. 22-26).
З анкети-заяви від 15 травня 2020 року встановлено, що ця анкета-заява містить лише погодження про укладення договору про надання банківських послуг, а дані про відкриття рахунку та видачу конкретної кредитної картки (типу картки) відсутні.
Зазначене унеможливлює встановлення тривалості пільгового періоду по кредиту, процентної ставки на місяць за користування кредитом, розміру обов'язкового щомісячного платежу, розміру неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів тощо.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/564/18, доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 26 527,16 грн. і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів саме в цьому розмірі, підвищення (збільшення) кредитного ліміту, погашення повне чи часткове кредиту, до матеріалів справи позивачем не надано. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за кредитним договором № б/н від 15 травня 2020 року становить суму 26 527,16 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості),матеріали справи не містять.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про нарахування відсотків за користування кредитними коштами, як і можливість стягнення сум нарахованих відсотків за рахунок тіла кредиту, а також не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, анкета-заява не містить розміру кредитного ліміту і строку його повернення (користування ним).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, не заслуговують на увагу та спростовуються викладеним, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції надав належну оцінку таким доказам і свої висновки зазначив у мотивувальній частині рішення.
При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, вірно врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних, достатніх і допустимих доказів, які б підтверджували факт видачі відповідачу кредиту у зазначеному банком у позовній заяві розмірі, а також розмір кредитної заборгованості. Виходячи із принципу змагальності сторін, саме позивач має довести факт наявності кредитних відносин і розмір кредитної заборгованості, що не можна беззаперечно встановити із наданих позивачем доказів.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Вирішуючи питання судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки апеляційна скарга позивача АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає, понесені в апеляційному суді судові витрати слід залишити за ним.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник