Справа № 127/3108/23
Провадження № 22-ц/801/637/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Рибчинський В. П.
05 березня 2025 рокуСправа № 127/3108/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
за участі секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., Медяної А.В. та її представника - адвоката Федик Ю.Ю., ОСОБА_1 та її представника - адвоката Тарнавської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Малої Наталії Станіславівни, про встановлення фактів постійного проживання однією сім'єю,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою за участі заінтересованих осіб: Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Малої Наталії Станіславівни, про встановлення фактів постійного проживання однією сім'єю, мотивуючи свої вимоги тим, що з травня 2013 року вона та ОСОБА_3 були пов'язанні спільним побутом, мали спільні доходи та витрати, вели спільне господарство та спільно брали участь в утриманні житла. ОСОБА_1 надавала допомогу ОСОБА_3 по господарству, купівлі ліків та харчуванню, оплати комунальних та інших платежів, прибирала в квартирі, прала та готувала їжу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить квартири АДРЕСА_1 , та належала померлій на підставі договору міни від 06 липня 1993 року та рішень Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 липня 2006 року у справі №2-3290-06 та від 27 жовтня 2006 року у справі № 2-о-235-06. Інша частина квартири належить ОСОБА_2 . Заявниця вказує, що на момент смерті ОСОБА_3 вона постійно проживала з нею однією сім'єю останніх вісім років, за цією адресою, так як особа потребувала постійного догляду. Заявниця також несла витрати по її похованню. 02 грудня 2021 року вона звернулась до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовив їй у видачі, так як факт прийняття спадщини відповідно до ст. 1264 ЦК України не підтверджено. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , не має, що підтверджується копією спадкової справи №497/2021.
За таких обставин вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю із померлою з метою оформлення права на спадкове майно. Крім того, зазначає, що вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 без права проживання, що підтверджується витягом з рішення Вінницької міської ради №1816 від 04 серпня 2016 року. Факт проживання її з померлою на час відкриття спадщини підтверджується письмовими доказами, а саме: актом ТОВ «ЖЕО» №16294 від 27 грудня 2022 року; показаннями свідків ОСОБА_4 та інспектора ТОВ «ЖЕО» Леонтьєвої С. П.; відповідями КНП «ЦПМСД №2 м. Вінниці» №1473/01-2 від 12 жовтня 2023 року та №279-01/02 від 07 червня 2024 року в яких зазначено, що ОСОБА_1 супроводжувала ОСОБА_3 до сімейного лікаря, була присутня під час прийому та обстежень, а також під час візитів лікаря за адресою проживання померлої; декларацією пацієнтки ОСОБА_3 в якій заявниця вказана як довірена особа; договором прокату техніки та інших засобів реабілітації №42 від 24 березня 2021 року, де п. 8 містить мобільний телефон заявниці, а також отриманням заявницею кореспонденції за адресою: АДРЕСА_3 з різних установ.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Малої Наталії Станіславівни, про встановлення фактів постійного проживання однією сім'єю відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити, встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з травня 2013 року по 31 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Федик Ю.Ю. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання) та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується паспортом громадянина України від 27 липня 2022 року, копією витягу із акту огляду у МСЕК серії ВІН № 006085 від 10 липня 2009 року та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 (а.с.53, 56-57, т. 2).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1816 від 04 серпня 2016 року ОСОБА_5 та його матері - ОСОБА_1 надано дозвіл на реєстрацію в гуртожитку, який належить до комунальної власності АДРЕСА_2 без зазначення номера кімнати та без права проживання в цьому гуртожитку (а.с. 55, т. 2).
З копії довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради № 48387 від 14 жовтня 2022 року слідує, що ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.54, т. 2).
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_4 , яка була відчужена в 2010 році. Заявник протягом 2013-2014 років оспорювала як договір купівлі-продажу, так виселення з квартири АДРЕСА_4 , однак в задоволенні її позову відмовлено, а її апеляційна скарга на рішення суду про виселення залишена без задоволення, як і інші заяви (а.с.14-41, т. 2).
21 травня 2013 року в межах виконавчого провадження про виселення ОСОБА_1 державним виконавцем проведено опис та арешт майна в квартирі АДРЕСА_4 .
В той же час ця ж адреса ОСОБА_1 зазначалася в різного роду переписці з нею в 2013-2015 роках (листи Вінницького міського відділу поліції УМВС України у Вінницькій області від 05 липня 2013 року, від 13 травня 2014 року, від 30 липня 2014 року та від 30 березня 2015 року, Прокуратури м. Вінниці від 20 червня 2013 року, УМВС України у Вінницькій області від 16 липня 2013 року та від 30 квітня 2015 року, Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2013 року, від 24 березня 2014 року та від 25 липня 2013 року, Департаменту соціальної політики Вінницької державної адміністрації від 19 серпня 2014 року, УМВС України у Вінницькій області від 05 вересня 2013 року та від 25 листопада 2013 року, Міністерства юстиції України від 01 липня 2013 року, Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року, Апарату Верховної ради України від 23 квітня 2015 року, Ленінського ВДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області від 11 червня 2014 року, а також в заяві ОСОБА_1 до в.о. начальника Ленінського Бабійчука О. Л. від 20 червня 2014 року, а.с.147-149, 156, 161, 182-184, 187, 197-198, 201, 203-204, 206-207, т. 2).
Ряд листів в період 2013-2015 року містять адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 (листи Вінницької обласної ради від 09 квітня 2014 року, Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 15 квітня 2014 року, Прокуратури Вінницької області від 18 травня 2015 року, виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 жовтня 2014 року, від 04 грудня 2014 року, від 28 січня 2015 року, від 24 лютого 2015 року, від 12 травня 2015 року, від 24 лютого 2015 року, Вінницького міського відділу поліції УМВС України у Вінницькій області від 04 червня 2014 року, від 30 липня 2014 року, від 28 серпня 2014 року та від 09 квітня 2015 року, Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області від 25 березня 2014 року, Вінницької обласної державної адміністрації від 14 серпня 2015 року, а також лист від Вінницької обласної державної адміністрації від 14 січня 2015 року, а.с. 89-95, 162, 179, 180, 186, 198-200, 202, 205, 209 т. 2).
З листа Слідчого управління ГУНП у Вінницькій області №8006/200-16 від 20 квітня 2016 року слідує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_5 , а тому всі відповіді по кримінальному провадженні будуть надсилатись на вищевказану адресу (а.с.193, т. 2) та на цю адресу скеровувалися листи Слідчого управління ГУНП у Вінницькій області від 06 квітня 2017 року та від 27 липня 2017 року, які були адресовані ОСОБА_1 (а.с.181, 195, 196, т. 2).
В листах Прокуратури Вінницької області від 13 липня 2017 року та від 22 березня 2017 року, які були адресовані ОСОБА_1 , зазначена її адреса: АДРЕСА_6 (а.с.192, 194, 211, т. 2).
В заяві про призначення/перерахунок пенсії адресованій Управлінню ПФУ в м. Вінниці від 30 травня 2017 року ОСОБА_1 зазначає своє місце проживання: АДРЕСА_7 (а.с.114, т. 2).
За адресою: АДРЕСА_3 проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 (довідки ТОВ «ЖЕО» №4291 від 14 червня 2019 року та №549 від 31 січня 2018 року, а.с.222, 223,т.2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03 серпня 2021 року та лікарським свідоцтвом про смерть №366 від 01 серпня 2021 року (а.с.58, 59, т. 2).
Як слідує з свідоцтва про поховання від 01 серпня 2021 року, довідки КП «Комбінат комунальних підприємств» від 01 серпня 2021 року та рахунку-замовлення №1987 від 01 серпня 2021 року поховання ОСОБА_3 здійснювала ОСОБА_1 за власні кошти (а.с. 60-62, т. 2).
ОСОБА_3 в період з 08 серпня 2015 року по 03 серпня 2021 року перебувала на обслуговуванні в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Вінниця». За цей період ОСОБА_3 під час візиту до сімейного лікаря супроводжувала ОСОБА_1 . Також остання зверталась на амбулаторний прийом з метою отримання направлень на інструментальні та лабораторні обстеження та до лікарів-спеціалістів для ОСОБА_3 . Під час візиту додому ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , вдома була присутня ОСОБА_1 . Кількість спільних візитів та оглядів ОСОБА_3 на дому в 2017-2021 роках в присутності ОСОБА_1 складає 27 разів, кількість звернень ОСОБА_1 на амбулаторний прийом в цей період складає 20 разів (копії листів КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Вінниця» №1473/01-2 від 12 жовтня 2023 року та №279/01-02 від 07 червня 2024 року, а.с.63-64, т. 2).
В декларації ОСОБА_3 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу №0000-ЕАМ7-МА9М83 від 13 липня 2018 року, вказана довірена особа ОСОБА_1 (а.с.83, т.2).
24 березня 2021 року між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг міста Вінниці) та ОСОБА_3 був укладений договір прокату технічних та інших засобів реабілітації. В договорі міститься номер телефону НОМЕР_4 , який також зазначений ОСОБА_1 при її зверненні до суду (а.с.85, т. 2).
В матеріалах справи наявна декілька квитанцій за грудень 2019 року про сплату комунальних платежів по квартирі АДРЕСА_1 , в яких платником вказана ОСОБА_1 (а.с.88, т. 2).
За життя ОСОБА_3 належала частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33 кв.м. (копія договору міни, посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори 06 липня 1993 року за реєстровим №3-2697, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 липня 2006 року в справі №2-3290/06 (а.с.44-45, т. 1). Право на частку після смерті ОСОБА_6 вона не оформила.
Співвласником цієї квартири в розмірі частки була ОСОБА_7 , яка успадкувала її після смерті свого батька ОСОБА_6 . Надалі вона подарувала цю частку своїй доньці ОСОБА_2 (договір дарування від 17 листопада 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю. В., а.с.247-249, т.1).
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року в межах розгляду цієї справи зазначив, що ОСОБА_7 не є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а тому з нею не може бути спору про право на спадщину.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне померлій майно. Із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 . Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не встановлено. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем відповідно до ст. 1264 ЦК України не підтверджено (лист державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Малої Н. С. від 04 січня 2022 року № 05/01-16, а.с.71, т. 2).
З акту №16294 від 27 грудня 2022 року, складеного працівниками ТОВ «ЖЕО», слідує, що ОСОБА_3 на день смерті проживала з ОСОБА_1 . Свідчення про ведення спільного господарства підтверджують особи (сусіди), які проживають в буд. АДРЕСА_8 : ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с.19, т.1, а.с.82, т. 2).
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Отже для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про проживання однією сім'єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з заявою у цій справі, ОСОБА_1 зазначала, що з травня 2013 року вона проживала однією сім'єю з померлою ОСОБА_3 у квартирі померлої, на підтвердження чого надала суду документи офіційної та ділової переписки в яких зазначено адресу місця проживання ОСОБА_1 , акт ТОВ «ЖЕО» №16294 від 27 грудня 2022 року про проживання ОСОБА_3 на день смерті з ОСОБА_1 , квитанцію про сплату комунальних послуг.
Надаючи оцінку доказам, наданим заявницею на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що ці докази не є належними та достатніми доказами, з якими закон пов'язує правовий статус члена сім'ї та осіб, які проживають однією сім'єю, а також не є доказами, які підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як то ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, тощо.
Аналізуючи обсяг дослідження доводів скаржника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при розгляді справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин.
Сам по собі факт тривалого знайомства заявниці зі спадкодавицею, надання допомоги померлій за її життя, не свідчить про наявність між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних членам сім'ї, та не є достатньою підставою для встановлення факту проживання заявниці із спадкодавицею протягом п'яти років до відкриття спадщини.
Оскільки про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 березня 2025 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: С.Г. Копаничук
В.В. Оніщук