04 березня 2025 року
Київ
справа № 320/40339/23
адміністративне провадження № К/990/7080/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 320/40339/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
20.02.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 17.02.2025.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 16.01.2025, 11.02.2025 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд звернув увагу, що як у первинно, так і у повторно поданій касаційній скарзі було відсутнє посилання на жодну з підстав, передбачених частиною четвертої статті 328 КАС України. Суд роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі відповідно до вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
За змістом касаційної скарги ГУ ДПС цитує висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 580/1267/19, та зазначає, що суди попередніх інстанцій врахували цей висновок, який стосується обрання ефективного способу захисту, під час розгляду справи. Скаржник стверджує, що наведена постанова Верховного Суду ухвалена не у подібних до справи №320/40339/23. В подальшому ГУ ДПС наводить обґрунтування в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм абзацу п'ятого пункту 172.2, пункту 172.6 статті 172 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник обґрунтує, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Тому у випадку, якщо скаржник вважає, що судами застосовано висновки Верховного Суду, які сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, скаржник, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, повинен поряд із аргументами про застосування висновку Верховного Суду у неподібних правовідносинах зазначити або висновок Верховного Суду, який наявний у подібних правовідносинах, або обґрунтувати відсутність такого висновку у подібних правовідносинах.
Відповідно, доводи про незастовність висновків Верховного Суду не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також доводи про неправильне застосування судами абзацу п'ятого пункту 172.2, пункту 172.6 статті 172 ПК України не обумовлені посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави.
Окрему увагу слід звернути на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимоги адміністративного позову, виснували про незастосовність пункту 172.6 статті 172 ПК України до спірних у цій справі правовідносин та виходили з того, що позивач звернувся до контролюючого органу в порядку, визначеному статтею 43 ПК України, із заявою про повернення надміру сплачених сум податків, а не із податковою декларацією. Суди дійшли висновку, що ні стаття 43 ПК України, ні будь-яка інша норма ПК України не передбачають, що після вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок, платник втрачає право на повернення надміру сплачених коштів в порядку статті 43 ПК України. Водночас, доводів в частині неправильного застосування статті 43 ПК України касаційна скарга не утримує.
Обґрунтування формально зазначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень - пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 320/40339/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон