05 березня 2025 року
Київ
справа №640/17237/22
адміністративне провадження №К/990/7790/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІКС» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 640/17237/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІКС» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
25.02.2025 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІКС» (далі - скаржник, Товариство), направлена через підсистему «Електронний суд» 24.02.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наведено постанови Верховного Суду і процитовано певні витяги з них. Однак, зазначені доводи приведені не у взаємозв'язку із конкретним висновком апеляційного суду, з яким не погоджується скаржник. Не наведено у касаційній скарзі і того, в чому скаржник вбачає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Зазначене унеможливлює встановити взаємозв'язок доводів касаційної скарги із висновками апеляційного суду, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Посилання на постанови Верховного Суду у справах, предметом спору у який було дослідження реальності господарських операцій не обґрунтовано взаємозв'язком із предметом спору, який був предметом дослідження у цій справі.
Наприклад, скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 360/1805/19, від 20.05.2020 у справі № 200/8622/19, зазначає, що податковий кредит за касовим методом у платника податків виникає в періоді, коли відбулась оплата, і в цей період виникає обов'язок у контрагента зареєструвати відповідну податкову накладну. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 812/949/15, від 03.10.2019 у справі № 804/2646/14, скаржник зазначає про правомірність включення до складу податкового кредиту сум по зведеним податковим накладним, в разі безперервного або ритмічного характеру постачання/надання товарів/послуг, які документально підтверджені.
Однак, зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається висновку, який би суперечив процитованим скаржником висновкам Верховного Суду. Зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що цей суд врахувавши, зокрема те, що поставка електроенергії у червні 2021 року не відбувалась, акти купівлі-продажу не містять інформації щодо фактичного щоденного погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, ненадання документів, передбачених договором, дійшов висновку, що з урахуванням наданих документів неможливо підтвердити факт постачання електроенергії, постачання якої має безперервний або ритмічний характер між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ТОВ «ЕНЕРДЖІКС» протягом квітня та травня 2021 року. Також суд дійшов висновку, що податкова накладна від 30.06.2021 із позначкою «зведена податкова накладна» не відповідає суті здійсненої операції, за якою вона складена, оскільки відсутній факт здійснення операцій із постачання електроенергії, постачання якого має безперервний або ритмічний характер.
Крім того, зі змісту доводів касаційної скарги неможливо виокремити обґрунтування незгоди з висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині формування податкового кредиту на суму 342689 грн.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Отже, Товариство має надати уточнену касаційну скаргу, у якій чітко викласти свою правову позицію у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених у випадку оскарження судового рішення на відповідній підставі.
Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що він може посилатися на певні підходи, висловлені Верховним Судом у справах, які не є подібними. Однак, таке обґрунтування суперечить пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для відкриття касаційного провадження. Зазначену підставу для касаційного оскарження судових рішень законодавець недвозначно пов'язав із випадком, коли суди не врахували висновок з питання застосування норм права, викладений Верховним Судом, саме у подібних правовідносинах. Відсутність такої подібності зумовлює в подальшому закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 5 частини першої статті 339 КАС України).
Відсутність же висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах законодавець визначив окремою підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. У такому випадку, як вже зазначалося, скаржник має навести обґрунтування, зокрема, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися у подібних правовідносинах. Використання скаржником певних підходів, висловлених Верховним Судом в неподібних правовідносинах, у випадку, якщо скаржник вважає їх застосовними і в справі, у якій подається касаційна скарга, законодавець не забороняє, але в такому випадку скаржник має обґрунтувати їх застосовність і необхідність формування відповідного висновку для інших (подібних) правовідносин.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень і відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІКС» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 640/17237/22 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк