04 березня 2025 року
м. Київ
справа №240/3790/24
провадження № К/990/5538/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
12 лютого 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15 грудня 2023 року № 530-0;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області «Про внесення змін до наказу ТУ ДПС від 24 листопада 2023 року № 56-бз» від 19 грудня 2023року № 59-бз;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області з 02 січня 2024 року;
- стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2024 року по день фактичного поновлення її на роботі, який станом на 22 січня 2024 року становить 118638,28 грн, з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області з 02 січня 2024 року та в частині стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 15 грудня 2023 року № 530-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 19 грудня 2023 року № 59-бз «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС від 24 листопада 2023 року № 56-бз».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області з 02 січня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року у загальній сумі 219788 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 58 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Житомирській області оскаржило їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що автор скарги зазначив як підставу касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, посилаючись на указане положення процесуального закону як на підставу касаційного оскарження, автор касаційної скарги обмежився лише його цитуванням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Варто зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку автора касаційної скарги відповідна норма повинна застосовуватися.
Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Тож, покликання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без конкретизації щодо застосування якої саме норми відсутній такий висновок та за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 240/3790/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська