04 березня 2025 року
м. Київ
справа №420/20049/23
адміністративне провадження № К/990/51413/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/20049/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР», до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/20049/23.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР», до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Одеській області №9222836/40512864 від 20.07.2023, зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ДЕКОР» датою подання 20.06.2023. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2025 касаційну скаргу Головного ДПС в Одеській області залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, викладення передбачених частиною 4 статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, надання доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
В межах встановленого строку скаржником надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2025 продовжено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
В межах встановленого строку контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 21.02.2025 №371 щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, податковим органом, керуючись приписами пунктів 2 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, наголошено на наявності підстав оскарження рішень Одеського окружного адміністративного суду та П'ятого апеляційного адміністративного суду з огляду на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних») та достатній вмотивованості, відповідно до якої слід відійти від раніше прийнятих рішень Верховного Суду через фактичні зміни законодавства, що мали місце в процесі даних правовідносин платника податків з контролюючим органом.
Разом з цим, скаржником зауважено про необхідність врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.03.2018 по справі №804/5444/16, від 21.10.2019 по справі № 640/4480/19, від 20.05.2021 по справі №826/16627/18, від 14.05.2019 по справі №825/3990/14, від 21.05.2019 по справі №0940/1240/18. На думку скаржника, суди першої та другої інстанції проігнорували мету здійснення податкового контролю відповідно до приписів статей 61, 72, 74 Податкового кодексу України, яка в подальшому відобразилась у рішеннях про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку відповідно до Постанови №1165.
Також контролюючим органом вказано про порушення судами норм процесуального права - частини 4 статті 9, частини 1 статті 8 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.06.2021 у справі №2040/7098/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, від 04.12.2018 у справі №821/1173/17 та від 09.07.2019 у справі №140/2093/18. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.
Контролюючим органом не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від яких саме правових висновків Верховного Суду, врахованих судом апеляційної інстанції, належить відступити та в чому полягає такий відступ, як мають застосовуватись відповідні норми права та який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Разом з тим, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах суперечить вказаним ним підставам касаційного оскарження.
Натомість така підстава передбачена пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак контролюючим органом не вказано та не обґрунтовано таку підставу касаційного оскарження.
Так, Верховний Суд зазначає, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Посилаючись на практику Верховного Суду, податковим органом не доведено подібність правовідносин у справах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Тобто скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 24.01.2025, якою дану касаційну скаргу було залишено без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/20049/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.В. Хохуляк В.П. Юрченко