05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/14402/24 пров. № А/857/21133/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року (головуючий суддя Кунець Н.Р., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопольській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2446448 від 21 червня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді попередження, а справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке і ухвалити нове, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2446448 від 21 червня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді попередження , а справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити.
В апеляційній скарзі зазначає, що вищезазначену постанову вважає протиправною, в якій не було всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано усіх обставин справи, оскільки позивач не вчиняв даного правопорушення та не порушував Правил дорожнього руху, описаних в оскаржуваній постанові, так як згідно п.11.5 ПДР України не міг рухатися крайньою правою смугою, оскільки на ній проводилися ремонтні роботи, тобто вона була зайнята, що було встановлено в судовому засіданні.
Також звертає увагу суду, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності і рішення суб'єкта владних повноважень не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338.1.17.
Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу , стосовно якої розглядається справа , дата народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху , крім даних , визначених ч.2 цієї статті повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб , який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак) технічний засіб , яким здійснено фото або відеозапис(якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Всупереч вимогам наведеної правової норми , в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не міститься посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, лише зазначено «відео з н/к 472627, відео із службового т/з (п.7 Постанови).
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2024 поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області Кордіяком О.Р. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2446448, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21.06.2024 о 21 год. 57 хв. в м. Тернопіль по вул. Торговиця (Живова), 7, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом AUDI 100, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11 ПДР України порушення розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно вважав, що, згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того судом вірно зазначено, що порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 21.06.2024 о 21 год. 57 хв. в м. Тернопіль по вул. Торговиця (Живова), 7, керував автомобілем марки AUDI 100, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював рух по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Оглядом відеозапису із реєстратора службового автомобіля під назвою «IMG_7149» долученого представником відповідача до матеріалів справи встановлено, що 21.06.2024 о 21 год. 57 хв. позивач керував транспортним засобом AUDI, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при цьому рухався у лівій смузі, при вільній правій, тим самим не зайняв крайнього правового положення на проїзній частині.
Зазначене підтверджує обставини зазначені в постанові серії ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Водночас доводи сторони позивача з приводу того, що у спірній постанові відсутнє посилання на технічних засіб, яким здійснювалась фіксація, то суд першої інстанції такі відхилив правильно, бо у п. 7 спірної постанови ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 вказано, що до постанови додається відео з нагрудної камери 472627 та відео із службового транспортного засобу, при цьому не зазначення номеру технічного пристрою із службового транспортного засобу за допомогою якого здійснювався відеозапис не свідчить про недопустимість наданого відповідачем доказу.
Відтак суд слушно зауважив, що обставини, які викладені в оскаржуваній постанові відповідача повністю відповідають обставинам, які зафіксовані в наданих відповідачем до відзиву відеозаписах.
Відповідно до положень ч. 1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд першої інстанції правильно вважав, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він не зайняв відповідне праве крайнє положення на проїзній частині, так як попереду була перешкода, оскільки за змістом п. 11.2 ПДР України дозволяється виїзд на ліву смугу для руху, при вільній праві, в тому числі для об'їзду. Водночас як вбачається із наявного в матеріалах справи відеозапису із автореєстратора службового автомобіля, ОСОБА_1 рухаючись у лівій смузі для руху, при вільній праві не здійснював об'їзд перешкоди, а така знаходилась на значній відстані від нього.
У даному випадку, позивач повинен був на виконання вимог п. 11.2 ПДР України рухаючись по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, зайняти крайнє праве положення на проїзній частині та наближаючись до перешкоди перестроїтись у ліву смугу для руху, після чого об'їхавши перешкоду повернутись назад у праву смугу.
Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відтак правильними є твердження, що факт вчинення позивачем порушення ПДР України підтверджено належними доказами.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позовних вимог позивача не має, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2446448 від 21.06.2024 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року по справі №607/14402/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула