05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8781/24 пров. № А/857/31679/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м.Луцьк) у справі №140/8781/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
21.08.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 07.08.2024 №6-с “Про накладення дисциплінарного стягнення».
Позов обґрунтовує тим, що наказом в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області №6-с від 07.08.2024 на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України “Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків під час здійснення позапланового заходу державного контролю, проте не конкретизовано які саме положення посадових обов'язків ОСОБА_1 не виконав або виконав неналежно, таким чином, як зазначає позивач, вимоги норми ст.77 Закону України “Про Державну службу» щодо обов'язкового зазначення в наказі виду дисциплінарного проступку не виконані. Позивач не погоджується з наказом про накладення на нього дисциплінарного стягнення та зазначає, що на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку, однак у наказі про порушення дисциплінарного провадження не зазначено яке саме порушення перевіряється, більше того, якщо проаналізувати зміст наказу вбачається, що факт правопорушення уже встановлений для посадових осіб на підставі листа Держпродспоживслужби, а дисциплінарне провадження порушується “з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку». Усі подальші дії характеризуються, як упереджені, оскільки провадження не порушувалось для встановлення наявності порушень, а лише “з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку». На переконання позивача дисциплінарна комісія фактично не проводила ніякої перевірки, оскільки у своєму поданні від 05.01.2024 визнала той факт, що не може оспорювати чи спростовувати обставини, які викладені у листі Держпродспоживслужби, який і став підставою для написання від 07.12.2023 службової записки і порушення дисциплінарного провадження. Крім того, у матеріалах дисциплінарної справи відсутні будь-які інструкції та посадові обов'язки, які були передбачені і обов'язкові до виконання ОСОБА_1 , а тому комісія не встановила усіх обставин, які потрібно було встановити під час дисциплінарного провадження.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Натомість, відповідач, порушуючи вимоги Порядку № 1039 та Закону № 889-VIII під час здійснення дисциплінарного провадження, повно, всебічно та об'єктивно не дослідивши всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, визнав дії позивача такими, що мають ознаки дисциплінарного проступку, що виразилися у неналежному виконанні службових обов'язків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області подало відзив на апеляційну скаргу. З мотивів наведених у відзиві просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач займає посаду займає посаду начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області.
Згідно із наказом Головного управління від 13.09.2023 № 367-адм «Про проведення заходу державного контролю» та посвідчення від 13.09.2023 № 237, позаплановий захід на потужності ФОП ОСОБА_2 проводився протягом 14-15 вересня 2023 року начальником управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ОСОБА_1 , головним спеціалістом відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів ОСОБА_3 та головним спеціалістом відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Луцького районного управління Головного управління ОСОБА_4
11.12.2023 відповідно до наказу ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області № 434-од стосовно позивача було порушено дисциплінарне провадження та затверджено склад дисциплінарної комісії.
Підставою для порушення дисциплінарного провадження стали факти, викладені у спільній службовій записці виконуючого обов'язки першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_5 та начальника відділу правового забезпечення Івана Саламана від 07.12.2023 № 09.09/2128, де вказано, що зазначена в акті від 15.09.2023 № 73/16.01-08 інформація - стосовно відповідності потужності ФОП ОСОБА_2 діючим вимогам не відповідає дійсності, оскільки у листі Держпродспоживслужби зазначено, що за результатами розгляду матеріалів, наданих ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області відповідно до листів № 02.02.-07/4219 від 05.10.2023, № 02.02-07/4590 від 02.11.2023, а також додаткової інформації наданої у робочому порядку встановлено, що система управління безпечністю запроваджена на потужності з виготовлення напівфабрикатів ФОП ОСОБА_2 не в повній мірі відповідає діючим вимогам, зокрема, в частині можливості здійснення експорту продукції до Європейського Союзу.
07.08.2024 наказом в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області №6-с на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків під час здійснення позапланового заходу державного контролю.
Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (Закону України від 10.12.2015 №889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо реалізації повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ст. 4 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням, у тому числі: верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII державний службовець зобов'язаний, у тому числі: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ст. 65 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 66 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Відповідно до ст. 67 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків. Обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність державного службовця. Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Частинами 1, 10, 11 ст. 69 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 77 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Аналізуючи вищенаведені положення Закону України «Про державну службу», колегія суддів приходить до висновку, що проходження державної служби зобов'язує державного службовця діяти з дотриманням Конституції та законів України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, із забезпеченням в межах наданих повноважень ефективного виконання завдань і функцій державного органу, з виконанням своїх посадових обов'язків сумлінно і професійно, з виконанням рішень державного органу, наказів (розпоряджень), доручень керівника, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Високий рівень відповідальності особи, яка перебуває на посаді державної служби, зумовлює державного службовця дотримуватись принципів верховенства права, законності, професіоналізму і доброчесності. Невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, становить склад дисциплінарного проступку, за який згідно із ч. 3 ст. 66 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII до державного службовця застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани. Причини та умови, за яких державним службовцем вчинено дисциплінарний проступок, а також ступінь його вини, у тому числі обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, з'ясовуються під час дисциплінарного провадження відповідною Комісією із дотриманням прав державного службовця на надання своїх пояснень, пояснень іншими особами, яким відомі обставини дисциплінарного проступку, а також з дотриманням принципів повноти та об'єктивності цього провадження. Дисциплінарним стягненням вважається передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Апеляційний суд зазначає, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є те, що зазначена в акті від 15.09.2023 №73/16.01-08 інформація стосовно відповідності потужності ФОП ОСОБА_2 діючим вимогам не відповідає дійсності, оскільки у листі Держпродспоживслужби зазначено, що за результатами розгляду матеріалів, наданих Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області відповідно до листів № 02.02.-07/4219 від 05.10.2023, № 02.02-07/4590 від 02.11.2023, а також додаткової інформації наданої у робочому порядку встановлено, що система управління безпечністю запроваджена на потужності з виготовлення напівфабрикатів ФОП ОСОБА_2 не в повній мірі відповідає діючим вимогам, зокрема, в частині можливості здійснення експорту продукції до Європейського Союзу.
Так, згідно із наказом Головного управління від 13.09.2023 № 367-адм «Про проведення заходу державного контролю» та посвідчення від 13.09.2023 № 237, позаплановий захід на потужності ФОП ОСОБА_2 проводився протягом 14-15 вересня 2023 року начальником управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ОСОБА_1 , головним спеціалістом відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів ОСОБА_3 та головним спеціалістом відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Луцького районного управління Головного управління Новосад В.В.
Відповідно до акту від 15.09.2023 №73/16.01-08, складеного за результатами проведеного вище заходу державного контролю, надано висновок, що потужність ФОП ОСОБА_2 відповідає діючим вимогам, однак, під час дисциплінарного провадження комісією зроблено висновок про те, що зазначена в акті від 15.09.2023 №73/16.01-08 інформація не відповідає дійсності, що підтверджується листом Держпродспоживслужби.
Так, 30.10.2023 Держпродспоживслужба надіслала на адресу ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області лист з проханням отримати в оператора ринку та надати Дерпродспоживслужбі такі відомості: копію затвердженого переліку постачальників сировини тваринного походження, що буде використовуватись для виготовлення продуктів, призначених для експорту в ЄС; копію плану виробничого (загального) лабораторного контролю за сировино, готовою продукцією, обладнанням по ходу технологічного процесу; затверджений асортимент перелік продукції, яка планується для експорту до СС із додатковою інформацією щодо кладу продукції із цього переліку; копії/зразки (погоджених за змістом форм) супровідних документів, якими буде супроводжуватись сировина тваринного походження (за різними видами: м'ясо, молочні продукти, риба), призначена для використання при виробництві продуктів призначених для експорту до СС; інформацію про розроблену та впроваджену на виробництві процедуру для забезпечення дієвого відділення технологічного процесу виготовлення продукції, призначеної для експорту до ЄС чи іншого виробництва (фізичне розмежування, розділення у часі тощо).
У зв'язку з запитуваною інформацією керівництво ГУ ДПСС зверталось до оператора ринку ФОП ОСОБА_2 , у відповідь на що отримали відмову, з огляду на те, що надання додаткової інформації не передбачено процедурою затвердження експортної потужності для експорту до ЄС, зокрема СОП та Технологічною карткою.
Виходячи з наведеного, ГУ Держпродспоживслужби у Волинської області на адресу Держпродспоживслужби було надіслано відповідний лист і в подальшому Держпродспоживслужба надіслала лист до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області щодо відсутності підстав для подачі відповідного клопотання до ЄС.
Колегія суддів зазначає, що в даному листі вказано, що наданий план виробничого лабораторного контролю продукції, інгредієнтів та обладнання протягом технологічного процесу передбачає серед іншого дослідження за мікробіологічними параметрами готового продукту (напівфабрикатів з м'ясною начинкою) з періодичністю 1 раз на квартал. Враховуючи те, що підприємство отримує в якості сировини не фарш, а м'ясо птиці, а в ході технологічного процесу виробляє фарш, до цієї потужності відноситься вимога регламенту ЄС 2073/2005 про мікробіологічні критерії харчових продуктів, зокрема що оператори ринку харчових продуктів боєнь або підприємств, що виробляють фарш, м'ясні напівфабрикати, м'ясо механічної обвалки або свіже м'ясо птиці, повинні відбирати зразки для мікробіологічного аналізу принаймні один раз на тиждень. День відбору проб потрібно змінювати кожного тижня, щоб забезпечити охоплення кожного дня тижня.
На переконання колегії суддів, позивач, як начальник управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області повинен був знати та дотримуватись наведеного регулювання. Натомість, позивачем в порушення зазначеного правового регулювання було зроблено висновок, що потужність ФОП ОСОБА_2 відповідає діючим вимогам. Викладені обставини вказують на неналежне виконання позивачем своїх обов'язків при здійсненні позапланового заходу державного контролю стосовно ФОП ОСОБА_2 .
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача дотримано процедуру розгляду справи про дисциплінарне правопорушення. Так, позивача було належно повідомлено про час та місце проведення засідання комісії, надано можливість надати пояснення (в тому числі письмові) з приводу вчиненого правопорушення, а відповідно до абзацу 8 пункту 32 Порядку, відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани є таким, що відповідає характеру вчиненого дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 140/8781/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний