05 березня 2025 року ЛьвівСправа № 140/9458/24 пров. № А/857/30990/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року (головуючий суддя Лозовський О.А., м. Луцьк) у справі №140/9458/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
09.09.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах з 12.11.2021.
Позов обґрунтовує тим, що з 17.03.2000 по 24.09.2021 проходила службу в оперативному підрозділі податкової міліції ДПА, ДПС, Міндоходів, ДФС у Волинській області. Згідно з наказом ДФС України від 08.09.2021 №0063-0/д «Про звільнення працівників податкової міліції» відповідно до підпункту 2 пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 №1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України», постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 «Про внесення змін в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 №85» у зв'язку з припиненням Державної фіскальної служби України у порядку, визначеному Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (Положення) та постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) звільнена з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) Положення з 24.09.2021. У зв'язку з тим, що посадові особи ДФС України продовжують вчиняти бездіяльність та не виконують рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 №140/1158/22, в лютому 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років та додала усі необхідні для призначення даного виду пенсії документи. Разом з тим, 15.04.2024 ГУ ПФУ у Волинській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №2262, в зв'язку з відсутністю подання уповноваженого органу - ДФС України та порушення порядку подання документів. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вислуга років на 24 вересня 2021 року (дату звільнення) складає в календарному обчислення - 21 рік 06 місяців 07 днів, в пільговому обчисленні - 32 роки 03 місяці 10 днів, а тому апелянт вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби". Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
10.02.2025 позивачем до суду подано додаткові пояснення. Зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції керувався тим, що на момент звернення до суду відбувається повторне примусове виконання рішення суду та відсутній результат проведених виконавцем дій у виконавчому провадженні №73112821. Однак, 06.11.2024 року державним виконавцем знову ж таки завершено виконавче провадження №73112821 у зв'язку з невиконанням рішення суду третьою особою - ДФС України. При цьому, у межах виконавчого провадження №73112821 державним виконавцем накладено ряд штрафів на третю особу та направлено звернення до ДБР.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 17.03.2000 по 24.09.2021 проходила службу в оперативному підрозділі податкової міліції ДПА, ДПС, Міндоходів, ДФС у Волинській області.
Згідно з наказом ДФС України від 08.09.2021 №0063-0/д «Про звільнення працівників податкової міліції» відповідно до підпункту 2 пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 №1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України», постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 «Про внесення змін в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 №85» у зв'язку з припиненням Державної фіскальної служби України у порядку, визначеному Положенням та постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) звільнена з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) Положення з 24.09.2021.
Вислуга років згідно наказу від 08.09.2021 №0063-0/д станом на 24.09.2021 складає: в календарному обчислення - 21 рік 06 місяців 07 днів; в пільговому обчисленні - 32 роки 03 місяці 10 днів.
12.11.2021 позивач звернулась з заявою до Державної фіскальної служби, у якій просила підготувати та надіслати до ГУ ПФУ у Волинській області необхідні документи для призначення пенсії за вислугою років з 25.09.2021 відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (Закон №2262-XII) із зарахуванням до календарної вислуги років пільгового стажу та надала всі необхідні документи.
Листом №1645/Л/99-99-08-14 від 03.12.2021 Державна фіскальна служба повідомила, що відповідно до статті 12 Закону №2262-XII вбачається, що пенсія за вислугу років призначається особам начальницького складу податкової міліції незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Закон розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено, тому підстави для оформлення подання до призначення пенсії відсутні.
Вважаючи дану відмову протиправною, позивачка звернулась з адміністративним позовом до Волинського окружного адміністративного суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі №140/1158/22 зобов'язано Державну фіскальну службу України області оформити та направити подання про призначення ОСОБА_1 пенсії та всіх необхідних документів до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
27.04.2022 Волинським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист №8618/2022 у справі №140/1158/22.
05.09.2022 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції) на підставі заяви ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №09762228. Цією постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
20.02.2023 за невиконання рішення суду державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн, та зобов'язано виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця. У зв'язку з повторним невиконанням боржником рішення суду, 04.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн.
30.05.2023 державним виконавцем до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної податкової служби України рішення суду.
09.02.2023 Державним бюро розслідувань (ДБР) було порушено кримінальне провадження №61023100110000019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого 4.2 ст. 382 КК України з приводу умисного невиконання виконавчого листа №140/1158/22 від 01.08.2022 Волинського окружного адміністративного суду.
Однак, будь-яких результатів наявність даного кримінального провадження не дало. Рішення і в подальшому не виконується посадовими особами ДФС України.
15.11.2023 ОСОБА_1 звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа від 01.08.2022 №8618/2022 у справі №140/1158/22, виданого Волинським окружним адміністративним судом; визнання протиправним та скасування повідомлення від 23.10.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №140/33864/23 було зобов'язано Відділ примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції прийняти до виконання виконавчий лист від 01.08.2022 №8618/2022 у справі №140/1158/22, виданий Волинським окружним адміністративним судом та відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.08.2022 №8618/2022 у справі №140/1158/22, виданого Волинським окружним адміністративним судом.
02.07.2024 Відділом примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції на виконання вказаного рішення суду було відкрито нове виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №140/1158/22 від 01.08.2022 року Волинського окружного адміністративного суду.
Проте, вищенаведені дії не спричинили виконання рішення суду №140/1158/22, посадові особи ДФС України продовжують вчиняти бездіяльність. В зв'язку з цим, в лютому 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років та додала усі необхідні для призначення даного виду пенсії документи.
Однак, 15.04.2024 листом №0300-0203-8/22719 ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №2262, в зв'язку з відсутністю подання уповноваженого органу - ДФС України та порушення порядку подання документів.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.
У свою чергу, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі..
Відповідно до п. а ч. 1 ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до ст. 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 №393).
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом а статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Відповідно до підпункту а пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
З вказаної Постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.
Таким чином, аналізуючи наведені положення Порядку, колегія суддів зазначає, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських».
Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Також, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №140/33864/23, 02.07.2024 Відділом примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції було відкрито нове виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №140/1158/22 від 01.08.2022 Волинського окружного адміністративного суду.
Разом з тим, п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (міністерства та інші органи).
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Отже, чинним законодавством на ДФС України покладено обов'язок підготувати і направити документи для призначення пенсії позивачу.
Таким чином, враховуючи відсутність у ГУ ПФУ у Волинській області відповідних документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , тобто подання уповноваженого органу - ДФС України, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за особистим звернення та наданим пакетом документів, так як даний порядок не передбачений чинним законодавством України.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що позивачем не було надано суду першої інстанції доказів, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження від 02.07.2024 на виконання рішення суду від 22.12.2023 у справі №140/33864/23 з приводу виконання виконавчого листа №140/1158/22 від 01.08.2022 Волинського окружного адміністративного суду, а відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що звернення позивача із заявою до Волинського окружного адміністративного суду є передчасним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 140/9458/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний