05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11025/24 пров. № А/857/31072/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11025/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя в І інстанції Карп'як О.О.,
дата ухвалення рішення 29.10.2024,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 18.10.2024,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській з вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №134450019779 від 10.05.2024 року ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13814885) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, тобто з 10.05.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернувся за новим місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV. Рішенням від 10.05.2024 року №134450019779, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, мотивуючи це тим, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідних документів (заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії). Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у цій справі, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134450019779 від 10.05.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - апелянт), подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості здійснити до органів Пенсійного фонду російської федерації запит за пенсійною справою та атестатом про останній місяць виплати пенсії ОСОБА_1 за попереднім місцем отримання пенсії.
До страхового стажу не зараховано:
- період перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1980 з 01.12.1983 по 31.07.1984, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №637 від 12.08.1993.
В трудовій книжці є позначка про призначення пенсії, заявником не надано посвідчення, інформацію про припинення виплати, не надано заяви про відсутність громадянства держави-окупанта.
Згідно паспорта НОМЕР_2 , виданого Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ УМВС України в Криму 29.10.1999, позивач зареєстрований в АР Крим.
ОСОБА_1 на обліку як отримувач будь-якого виду пенсії в пенсійному фонду України не перебуває, пенсію не отримує, група інвалідності відсутня.
За результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 03.05.2024 головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №134450019779 від 10.05.2024 про відмову в призначенні пенсії через відсутність заяви про відсутність громадянства держави-окупанта та інформації про неперебування на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської федерації як одержувача пенсії.
Щодо зобов'язання повторно розглянути заяву позивача апелянт вказав, що орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, в подальшому не має доступу до електронної пенсiйної справи, i у випадку зобов'язання його судом вчинити певнi дiї, як то зарахувати певнi перiоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливостi вчинити такi дії внаслiдок вiдсутностi доступу до електронної пенсiйної справи. Рiшення суду в такому випадку буде неможливо виконати.
Апелянт просив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
З довідки від 08.11.2022 №1333-7001613485 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Доказів того, що позивач змінив громадянство України матеріали справи не містять.
Крім того, позивач як громадянка України має право на призначення відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.
Поряд з цим, враховуючи те, що рішення відповідача від 10.05.2024 №134450019779, в частині відмови у призначенні пенсії за віком є протиправним, так як відповідачем взагалі не досліджувалося питання наявності/відсутності рішення пенсійного органу щодо призначення пенсії позивачу, свідченням чого є, зокрема покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в рішенні за №134450019779 від 10.05.2024 на те, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 24.07.1980 є позначка про призначення пенсії, та заявником надано пенсійне посвідчення, як і не з'ясовувалося питання про призначення позивачу пенсію за віком.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , з дати звернення, тобто з 10.05.2024 року суд першої інстанції вказав, що вищевказана позовна вимога щодо поновлення пенсії позивачу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими частково, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта серії НОМЕР_2 .
З 2022 року позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 08.11.2022 року №1333-7001613485.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.11.2022 року №1333-7001613485, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
03.05.2024 позивач звернувся до Галицького відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 травня 2024 року №134450019779 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з наступних підстав:
«Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1У від 09.07.2003 починаючи з 1 січня 2021 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років. Починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 21 - 31 років.
Починаючи з січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року 15- 23 років.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж на дату звернення становить 37 років 11 місяців 05 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- період перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу згідно БТ-1 №4421381 від 24.07.1980 року з 01.12.1983 по 31.07.1984, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637.
В трудовій книжці НОМЕР_3 від 24.07.1980 року є позначка про призначення пенсії, та заявником надано пенсійне посвідчення.
Згідно паспорта НОМЕР_2 , виданого Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУУМВС України в Криму 29.10.1999 року, заявник зареєстрований в АР Крим.
Згідно з підпунктом 9 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005. до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають па території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
В наданих документах відсутня заява про відсутність громадянства держави - окупанта та інформація про не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення у Російської Федерації як одержувач пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003 року зі змінами в зв'язку з відсутністю необхідних документів (заяви про відсутність громадянства держави - окупанта та інформації про неперебування па обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.).».
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-№1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV).
Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII).
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону №1207-VII для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234 (далі - Порядок №234).
Цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи) (п. 1).
За ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII).
Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що на час звернення до пенсійного органу (травень 2024 року) позивач не проживав на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Згідно з довідкою від 08.11.2022 за №1333-7001613485 про взяття н облік внутрішньо переміщеної особи позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, приписи Закону №1207-VII та прийнятий на його виконання Порядок №234 до позивача не застосовуються.
Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку №234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №320/424/23.
Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що доказів того, що позивач отримав громадянство російської федерації та одержував пенсію в органах пенсійного забезпечення російської федерації, суду не надано.
З 22.11.2014 набув чинності Закон №1706-VII, яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Так, згідно з ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За ч. 1 ст. 44 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з положеннями ст. 14 Закону №1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.
Отже, призначення та поновлення виплати пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
При цьому, обов'язок щодо з'ясування всіх обставин для призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії особам, в тому числі, витребування паперової пенсійної справи та інших необхідних відомостей, покладається саме на орган Пенсійного фонду України.
Доцільно зауважити, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №308/3864/17.
Колегія суддів наголошує, що позивач є громадянином України, пенсія за вислугу років призначена йому за законодавством України.
Відповідач відмовив позивачу у поновленні пенсії та переведення на інший вид пенсії через припинення відносин з російською федерацією і відсутність можливості зробити запит паперової пенсійної справи позивача.
Проте позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає (поновлює) пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні пенсії.
Право на поновлення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №134450019779 від 10.05.2024 у відповідній частині є безпідставним та необгрунтованим.
Крім викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) (у даному випадку з 01.12.1983 по 31.07.1984) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, а тому до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що оспорене у цій справі рішення від 10.05.2024 не відповідає критеріям правомірності визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та слід скасувати.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, то апеляційний суд зазначає таке.
Як вірно вказав суд першої інстанції, розгляд заяв та винесення оскарженого рішення від 10.05.2024 за заявою позивача від 03.05.2024 здійснювало ГУ ПФ України у Київській області та ГУ ПФ України у Донецькій області, відповідно, яке визначені за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1.
З огляду на приписи Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, неналежне виконання визначеними пенсійними органами їх повноважень щодо розгляду заяв позивача, їх протиправність, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати саме ГУ ПФ України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
Заява представника та додані до неї документи не були перевірені пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком №22-1, у зв'язку з чим, суд не може перебирати на себе вирішення питань, які входять до компетенції суб'єктів владних повноважень та досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на поновлення виплати/призначення знов спірної пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з тим, що позов слід задовольнити частково.
Інші висновки суду першої інстанції відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/11025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк