05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4256/24 пров. № А/857/27496/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль) у справі №500/4256/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-
09.07.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2024 №34од “Про результати службової перевірки» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №35од “Про результати службового розслідування» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що проходила службу на посаді начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 . Звільнена у відставку наказом начальника регіонального управління сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.05.2024 № 91. Вказує, що 13.05.2024, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 34од «Про результати службової перевірки», за порушення порядку вибуття за межі військової частини, а саме порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (Статут внутрішньої служби), та невчасне прибуття до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, підполковника медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Зазначає, що цей наказ виданий з порушенням статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (Дисциплінарний статут), за яким дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. Відповідачем не враховано значну відстань між військовою частиною та медичною установою, відсутність квитків. Щодо іншого оскаржуваного наказу №35од «Про результат службового розслідування» від 15.05.2024, то його видано за результатами проведеної інвентаризації, якою виявлено порушення вимог керівних документів щодо порядку обліку, зберігання та списання військового майна начальником медичної служби Військової частини НОМЕР_1 , підполковником медичної служби ОСОБА_1 , за що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Зазначений наказ також вважає безпідставним, бо в мотивувальній частині наказу зазначені нормативно-правові акти, які ніби то порушила позивач, але в наказовій частині ОСОБА_1 притягається за порушення загальних обов'язків військовослужбовця. Також, службовим розслідуванням не встановлено, коли саме ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок. Крім того, на думку позиача, інвентаризація проводилася з порушенням термінів, а службове розслідування з порушенням пункту 7 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (Порядок № 608). З огляду на такі обставини, позивач вважає оскаржувані накази протиправними.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Апелянт вважає, що накази від 13 травня 2024 року № 34 од та від 15 травня 2024 року № 35 од, в частині притягнення підполковника медичної служби ОСОБА_1 є безпідставним, протиправним і таким, що суперечить Дисциплінарному статуту Збройних Сил України та підлягають скасуванню, а рішення суду від 25 вересня 2024 року є незаконним та необґрунтованим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
23.01.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що оскаржувані накази відповідають вимогам чинного законодавства. Вказує, що дисциплінарне стягнення було накладене у межах строків, визначених пунктом 9 статті 16 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив всі наявні докази, зокрема, матеріали службового розслідування підтвердили, що ОСОБА_1 самовільно отримала на матеріальне зберігання військово-медичне майно без належного оформлення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 . Звільнена у відставку за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку (підпункт «б» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №91 від 20.05.2024
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2024 за №90/агд з метою вивчення реального стану справ, приведення спроможностей медичної служби до виконання завдань за призначенням щодо організації і забезпечення контролю за медичним забезпеченням особового складу Військової частини НОМЕР_1 , визначено провести позапланову інвентаризацію медичного майна Військовій частини НОМЕР_1 у термін з 18.03.2024 по 27.03.2024, призначено склад комісії. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 №114агд термін проведення інвентаризації медичного майна продовжено. Встановлено крайній термін до 10.04.2024.
Як вбачається зі змісту наказу від 22.04.2024 №26/од за результатами проведеної позапланової інвентаризації медичного майна Військової частини НОМЕР_1 виявлено наступні недоліки: у зв'язку з розбіжностями між фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку, що виявлені під час інвентаризації медичного майна Військової частини НОМЕР_1 згідно положень наказу Міністра фінансів України від 02.09.2014 № 879 “Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань», складено відповідний протокол (№ 10239 від 15.04.2024); номенклатура справ медичної служби Військової частини НОМЕР_1 на 2022, 2023 та 2024 роки, книги обліку майна та справи облікових видаткових та прибуткових документів на матеріальні цінності відсутні; звірку відповідності фактичної наявності медичного майна із обліковими регістрами книг обліку майна медичної служби Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі усі передбачені заходи щодо залучення матеріально відповідальної особи згідно вимог керівних документів, в тому числі розписку щодо наявності, оприбуткування, вибуття, списання матеріальних цінностей до початку проведення інвентаризації у зв'язку із тривалою відсутністю (понад 3 місяці) матеріально відповідальної особи, не виконано; наявність надлишкового не облікованого медичного майна, що за показниками якості може бути використано за призначенням; наявність надлишкового не облікованого медичного майна, що за показниками якості не може бути використано за призначенням; наявність на обліку (2 упаковки Трамадол №30) та фактично надлишкового (4 упаковки Трамадол №30) лікарських засобів, що відповідно до вимог закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Постанови Кабінету міністрів України від 6.05.2000 № 770 “Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», наказу Міністра охорони здоров'я України від 07.08.2015 № 494 “Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров'я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.2015 за № 1028/27473, належать до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та вимагають окремого обліку та умов зберігання.
Результати інвентаризаційної комісії медичного майна Військової частини НОМЕР_1 оформлені протоколом від 15.04.2024. На підставі цього протоколу та враховуючи виявлені проведеною інвентаризацією медичного майна нестачі та надлишки медичного майна, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2024 № 146агд прийнято рішення провести службове розслідування для з'ясування причин та умов нестачі та надлишку військового майна військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також встановлення винних та ступеня їх вини.
Рапортом від 03.05.2024 позивачка звернулася до командира Військової частини НОМЕР_1 про надання копій документів для опрацювання в рамках проведеного розслідування в частині що стосується ознак нестачі/надлишку медичного майна, що виявлено в результаті позапланової інвентаризації.
За результатами службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 15.05.2024 №35од. Зі змісту цього наказу вбачається, що службовим розслідуванням встановлено, що інвентаризаційною комісією виявлено ряд порушень керівних документів та наказів командира Військової частини НОМЕР_1 в частині організації обліку, збереження та списання військового майна медичного призначення. Виявлено суттєві розбіжності між фактичною наявністю військового майна медичної служби військової частини НОМЕР_2 та обліковими відомостями, а також встановлено наявність надлишків (необлікованого майна).
У ході проведення службового розслідування встановлено, що начальник медичної служби Військової частини НОМЕР_1 підполковник медичної служби ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 14 розділу І наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, самовільно отримала на матеріальне зберігання військово-медичне майно, яке було обліковане за 343 окремою ротою охорони та обслуговування, згідно накладної №1 від 03.05.2023. В подальшому при надходженні Атестату № 1 від 28.08.2023 щодо передачі до Військової частини НОМЕР_2 військово-медичного майна, яке було обліковане за 343 окремою ротою охорони та обслуговування, від його передачі ухилилась, при цьому списання військово-медичного майна, яке видавалось для лікування військовослужбовців, не ініціювала та не здійснювала, оформлення заявок та передачу встановленим порядком лікарських засобів, термін придатності яких закінчувався, не проводила, чим спричинила суттєві порушення в порядку обліку, зберігання та списання військово-медичного майна. Службовим розслідуванням також виявлено ряд суттєвих недоліків в службовій діяльності командира військової частини НОМЕР_2 .
За змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №35од за порушення статті 4 Дисциплінарного статуту, статті 11 Статуту внутрішньої служби, вимог керівних документів щодо порядку обліку, зберігання та списання військового майна начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 підполковника медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - сувору догану.
На підставі направлення начальника медичної служби №34 від 22.02.2024, рапорту підполковника медичної служби ОСОБА_1 від 22.02.2024, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №53 від 22.02.2024 визначено вважати такою, що вибула у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону України м.Львів з 22.02.2024 ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби у Збройних Силах України.
На запит відповідача Військово-медичним клінічним центром Західного регіону від 02.05.2024 №550 3848 повідомлено, що підполковник медичної служби Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 22.02.2024 по 23.02.2024 до Військово-медичним клінічним центром Західного регіону не зверталася.
Листом Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 13.05.2024 №550 4167 уточнено інформацію та вказано, що згідно електронної бази даних КАПД ВМКЦ ЗР 23.02.2024 на прийомі лікаря, підполковник медичної служби Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не була.
По факту несвоєчасного прибуття ОСОБА_1 22-23.02.2024 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону міста Львів проведено службову перевірку.
У ході службової перевірки було встановлено, що 22.02.2024 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №53 підполковник медичної служби ОСОБА_1 вибула до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону міста Львів з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України. При вибутті із тимчасового розташування військової частини не прибула на інструктаж особового складу, який убуває у відпустку (відрядження). З 22.02.2024 по 23.02.2024 до вказаного медичного закладу не прибула, а почала проходити медичний огляд військово-лікарською комісією з 26.02.2024.
Вказані обставини зазначені у наказі від 13.05.2024 №34од, за змістом якого з метою забезпечення виконання вимог Статуту внутрішньої служби, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказів та розпоряджень, сумлінного виконання військового обов'язку, дотримання військової дисципліни та недопущення подібних випадків у майбутньому, за порушення порядку вибуття за межі Військової частини, порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби та невчасне прибуття до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією підполковника медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - догану.
Позивач, вважаючи протиправними накази відповідача щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, звернулася до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII).
Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (військові частини).
Статтею 11 розділу 1 Статут внутрішньої служби передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Пунктом 12 цього ж розділу Статуту внутрішньої служби передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з статтею 85 Дисциплінарного статуту Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Колегія суддів наголошує, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Оглядаючи матеріали справи апеляційний суд зазначає наступне.
Оскаржуваним наказом від 13.05.2024 №34од “Про результати службової перевірки» ОСОБА_1 притягнуто до порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби та невчасне прибуття до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону для проходження медичного огляду.
Колегія суддів зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 знаходиться у АДРЕСА_1 . Позивач з 22.02.2024 вибула до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України м.Львів.
Фактично ОСОБА_1 прибула у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону для проходження військово-лікарської комісії 26.02.2024.
Апелянт зазначає, що припис на вибуття ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону м. Львів був виданий на руки 22.02.2024 пізно ввечері. Враховуючи розташування військової частини, значну відстань і відсутність квитків на той час, то лише після придбання квитків до м. Львова, ОСОБА_1 вибула для проходження військово-лікарської комісії.
Такі доводи апеляційний суд оцінює критично, позаяк зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2024 №53 вбачається, що саме позивач ініціювала та подала 22.02.2024 відповідний рапорт про необхідність проходження медичного огляду у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону міста Львів з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України та відповідно до змісту цього ж наказу вже з 22.02.2024 була знята з продовольчого забезпечення, що вказує на те, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про її направлення для проходження медичного обстеження. Місце перебування позивача 23.02.2024 невідоме.
Крім того, Тернопільська область, де розміщується Військова частина НОМЕР_1 , межує з Львівською областю, де знаходиться медична установа, відстань незначна, діє сполучення як залізничне так і автобусне.
Також, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному наказі від 13.05.2024 №34од ОСОБА_1 притягнуто як за невчасне прибуття до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону для проходження медичного огляду, так і за порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби, а саме позивач не доповіла про такі обставини своєму безпосередньому начальникові, фактично вибувши з військової частини 22.02.2024 у сусідню область та прибувши до медичної установи лише 26.02.2024, неповідомивши місце перебування 23.02.2024 та причини несвоєчасного прибуття до медичного закладу.
Наведені обставини свідчать про допущення дисциплінарного проступку позивачем та наявність підстав для притягнення її до відповідальності.
Разом з тим, судом не встановлено порушення відповідачем статті 87 Дисциплінарного статуту, на чому наполягає представник позивача. Про несвоєчасне прибуття ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону відповідачу стало відомо з листа цієї установи від 02.05.2024, додатково така інформація уточнена та деталізована у листі від 13.05.2024. Оскаржуваний наказ видано 13.05.2024 (календарний день понеділок), тобто дисциплінарне стягнення накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли достеменно командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення та в межах шести місяців з дня виявлення правопорушення.
Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасувати наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2024 №34од “Про результати службової перевірки» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 відсутні.
Щодо іншого оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №35од, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наслідками проведеної інвентаризації. Інвентаризаційною комісією виявлено ряд порушень керівних документів та наказів командира Військової частини НОМЕР_1 в частині організації обліку, збереження та списання військового майна медичного призначення. Виявлено суттєві розбіжності між фактичною наявністю військового майна медичної служби військової частини НОМЕР_2 та обліковими відомостями, а також встановлено наявність надлишків (необлікованого майна).
Надаючи оцінку таким обставинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7 Порядку проведення службового розслідування службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
У даному випадку службове розслідування призначене на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2024 №146агд у зв'язку з виявленням інвентаризаційною комісією фактів нестачі та надлишків медичного майно, про що зазначено у змісті наказу, тобто через неналежне виконання військовослужбовцем службових обов'язків. У наказі відсутнє посилання на положення пункту 7 Порядку проведення службового розслідування, а тому у суду відсутні підстави вважати, що такий пункт порушений відповідачем.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися, серед іншого, у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
У спірному випадку апеляційним судом не встановлено порушень відповідачем Порядку №608.
Стосовно того, коли саме ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, то у змісті оскаржуваного наказу зазначено, що у ході проведення службового розслідування встановлено, що начальник медичної служби Військової частини НОМЕР_1 підполковник медичної служби ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 14 розділу І наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, самовільно отримала на матеріальне зберігання військово-медичне майно, яке було обліковане за 343 окремою ротою охорони та обслуговування, згідно накладної №1 від 03.05.2023. В подальшому при надходженні Атестату № 1 від 28.08.2023 щодо передачі до Військової частини НОМЕР_2 військово-медичного майна, яке було обліковане за 343 окремою ротою охорони та обслуговування, від його передачі ухилилась, при цьому списання військово-медичного майна, яке видавалось для лікування військовослужбовців, не ініціювала та не здійснювала, оформлення заявок та передачу встановленим порядком лікарських засобів, термін придатності яких закінчувався, не проводила, чим спричинила суттєві порушення в порядку обліку, зберігання та списання військово-медичного майна.
Отже, оскаржуваний наказ з посиланням на висновки службового розслідування містить відомості про час, коли мали місце допущені позивачем порушення, зокрема, у травні та серпні 2023 року. Виявлені такі порушення були внаслідок проведеної у квітні 2024 року інвентаризації медичного майна.
Відтак, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 №35од в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за наслідками проведеної інвентаризації є правомірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних наказів, та як наслідок, відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 500/4256/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний