04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4125/24 пров. № А/857/25457/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській,
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року (суддя - Дору Ю.Ю., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №260/4125/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,
про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати причини пропуску строку на звернення із позовною заявою поважними, поновити строк звернення до суду; 2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, при призначенні пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, з дати звернення до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком, тобто з 15.04.2022 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 15.02.2022 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України №1058-IV позивач звернувся вперше 15.04.2022 року. Вказує, що на підставі заяви від 14.02.2012 року позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України №1058-IV. З 02.03.2018 року, ОСОБА_1 на підставі поданої заяви переведено на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку передбаченого п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також вказує апелянт на те, що 15.04.2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перехід (перерахунок) за віком. За наслідками розгляду заяви прийнято рішення про переведення позивача на пенсію по віку з 15.04.2022 року. Твердить скаржник, що позивач помилково вважає, що розрахунок пенсії з 02.03.2018 року здійснений згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відповідно пенсія не розраховувалась по Закону №1058-IV. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка в свою чергу перераховувалася у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії. Оскільки пенсія за віком на пільгових умовах призначена із зниженням віку та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, що передували переходу на пенсію по віку.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 04.09.2024 та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області як отримувач пенсії по інвалідності з 14.02.2012, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами (а.с.40).
З 02.03.2018 позивача за його заявою переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.41).
15.04.2022 року, після досягнення 60 років, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перехід (перерахунок) пенсії за віком. За наслідками розгляду вказаної заяви позивача переведено на пенсію по віку з 15.04.2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (а.с.13-14).
Листом від 08.07.2024 року відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії здійснено із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У розглядуваній справі встановлено, що після досягнення встановленого ст. 26 Закону №1058-IV пенсійного віку, позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення пенсії за віком на загальних підставах, з її обчисленням відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, позаяк за таким призначенням він звернувся вперше.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а, від 17.04.2018 №348/2271/16-а, від 23.10.2018 №334/2653/17 (2-а/334/361/17), від 03.10.2018 №428/450/17.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18) за результатами аналізу обґрунтованості підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком замість переведення в порядку ч. 3 ст. 45 №1058-IV) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 058-IV. У підсумку, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15).
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постановах від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 18.08.2020 у справі № 263/6611/17, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.
Вказані підходи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Із врахуванням того, що позивачу з 02.03.2018 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше 15.04.2022, в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки.
Такі висновки колегії суддів відповідають правовим позиціям, які відображені у постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі №200/1478/24.
Водночас, колегія суддів звертає увагу не те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду від 04.09.2024, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини, суд першої інстанції помилково сформулював необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 15.02.2022 року, що не відповідає позовним вимогам та фактичним обставинам, оскільки позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 15.04.2022 року, тобто з дати переведення позивача на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV згідно його заяви від 15.04.2022 року.
Підстави та необхідність для виходу судом за межі позовних вимог відсутні.
У зв'язку із вказаним, на підставі положень статті 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваного рішення суду формулювання «починаючи з 15.02.2022 року» необхідно змінити на «починаючи з 15.04.2022 року».
У решта частині суд першої інстанції ухвалив вірне рішення, яке не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - задоволити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року в адміністративній справі №260/4125/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії - змінити, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «починаючи з 15.02.2022 року» змінити на «починаючи з 15.04.2022 року».
У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року в адміністративній справі №260/4125/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль