Справа № 320/6980/24
04 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Мельничука В.П., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Руденко Д.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 17.01.2024 №UA902080/2024/000005/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товарів за другорядним (резервним) методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці від 17.01.2024 №UA902080/2024/000005/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76, код ЄДРПОУ 44005652) на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е. кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 3566,09 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України Приватне підприємство «Будпостач» уклало з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
10.03.2021 між позивачем (далі - покупець) та компанією SHANDONG CHANG MEI TRADING CO, LTD. (Китай) (далі - продавець) було укладено прямий контракт №1340 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує трактори, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
09.06.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів (див. додаток 3) та проформу інвойс №FTCM202304 для оплати товарів за ціною 158 603,00 доларів США.
04.07.2023 позивач на підставі контракту від 10.03.2021 №1340 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №112 (див. додаток 5) грошові кошти в розмірі 16 145,20 доларів США, а 28.07.2023 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №164 перерахував продавцю 145 306,80 доларів США.
22.08.2023 продавець надав позивачу комерційний інвойс №FTCM202304 для відвантаження товарів у чотирьох контейнерах за ціною 158 603,00 доларів США.
20.09.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів у чотирьох контейнерах, коносамент №230349990.
16.10.2023 на товари у чотирьох контейнерах, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №С2333448712Х0014. В цей же день позивачем були виписані Специфікації до комерційного інвойсу №FTCM202304 №1-4, зокрема Специфікація №1, в якій вказано контейнер №SUDU8721893 на суму 39 312,00 доларів США та №2, в якій вказано контейнер №MRKU4146126 на суму 41 426,00 доларів США. Загальна сума по специфікаціям №1 та №2 становить 80 738,00 доларів США.
18.10.2023 експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653272393 для оплати позивачем транспортних послуг.
В цей же день, 18.10.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг перевізник компанія Maersk А/S (Данія) виписав інвойси №5653272394 та №5653272395.
19.10.2023 експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав лист №0833 зацікавленим особам, яким повідомив, що через завантаженість порту Гданськ терміналу DCT Gdansk контейнери з коносаментів, зокрема по цій поставці, будуть вивантажені з судна ALEXANDR BAY, рейс 341Е, у порту Гдиня на терміналі GCT Gdynia.
27.10.2023 експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» для підтвердження витрат на транспортування товарів виписав позивачу довідку про транспортні витрати №26.
На підставі залізничної накладної УМВС від 04.11.2023 №2151006478 товари були доставлені з порту Гдиня (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
08.11.2023 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №176 оплатив перевізнику компанії Maersk А/S (Данія) вартість транспортних послуг за цією та іншими поставками в розмірі 131 119,17 доларів США.
16.11.2023 позивач здійснив оплату платіжною інструкцією №6417600640 ТОВ «Мерск Україна Лтд» за послуги згідно рахунку №5653272393 в розмірі 137 705,41 грн.
30.11.2023 AT «Сенс банк» надав лист №47440-17.3/2023, яким підтвердив перерахування позивачем коштів платіжним дорученням №176 від 08.11.2023 компанії Maersk А/S (Данія) для оплати послуг, зазначених зокрема в інвойсах №5653272394 та №5653272395.
Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 16.01.2024 №1893 та №6126 товари були доставлені із ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя до Черкаської митниці.
17.01.2024 позивач склав лист до Держмитслужби України, в якому вказав, що ПП «Будпостач» здійснив оплату по контракту №1340 від 10.03.2021 на відвантаження товарів згідно з комерційним інвойсом №FTCM202304 на суму 158 603,00 доларів СІНА платіжними дорученнями №112 від 04.07.2023 та №164 від 28.07.2023, а різниця в сумі буде закрита наступними поставками.
17.01.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080800161U0 для митного оформлення товарів, зазначених у Специфікаціях №1 та №2, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 80 738,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080800161U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2024/000006, виписаної відповідачем (див. додаток 26), а саме:
Контракт від 10.03.2021 №1340 між позивачем та компанією SHANDONG CHANG MEI TRADING CO, LTD (Китай);
Прайс лист продавця від 09.06.2023 щодо ціни товару;
Комерційний інвойс від 22.08.2023 №FTCM202304;
Сертифікат походження товару від 16.10.2023 №С2333448712Х0014;
Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 04.07.2023 №112 про оплату товару;
Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.07.2023 №164 про оплату товару;
Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk А/S (Данія);
Коносамент від 20.09.2023 №230349990;
Рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 18.10.2023 №5653272393 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
Інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 18.10.2023 №5653272394 для оплати послуг з перевезення товарів;
Інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 18.10.2023 №5653272395 для оплати послуг з перевезення товарів;
Платіжну інструкцію від 08.11.2023 №176 про оплату транспортно-експедиційних послуг;
Платіжну інструкцію від 16.11.2023 №6417600640 про оплату транспортно-експедиційних послуг;
Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 27.10.2023 №26;
Залізничну накладну УМВС від 04.11.2023 №2151006478;
Товарно-транспортні накладні CMR від 16.01.2024 №1893 та №6126;
Специфікацію №1 ПП «Будпостач» до комерційного інвойсу №FTCM202304 від 22.08.2023Специфікацію №2 ПП «Будпостач» до комерційного інвойсу №FTCM202304 від 22.08.2023;
Лист ТОВ «Мерск Україна Лтд» №0833 від 19.10.2023;
Лист AT «Сенс банк» від 30.11.2023 про оплату транспортних послуг;
Лист ПП «Будпостач» від 17.01.2024 про оплату транспортних послуг;
Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї від 17.01.2024;
Витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів - видаткові накладні від 08.09.2023;
Презентацію від 17.01.2024;
Декларація митної вартості.
17.01.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №995183, у якому зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
17.01.2024 у відповідь на електронне повідомлення №995183 позивач направив до митного органу лист, у якому зазначив, що надати інші додаткові документи немає можливості.
17.01.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000005/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори зазначених у Специфікаціях №1 та №2, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
17.01.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000006.
17.01.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари зазначених у Специфікаціях №1 та №2, за митною декларацією №24UA902080800168U4, по якій були надмірно сплачені митні платежі, а саме: мито 58 271,93 грн., ПДВ 179 467,31 грн.. всього 237 739,24 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
За приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).
Аналіз вищезазначених положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Вказаний висновик викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 у справі 120/2634/19-а.
Окрім того, право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
При цьому, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як убачається із матерілів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, в електронному повідомленні від 17.01.2024 №995183 відповідачем не наведено жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не наведено жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, а електронному повідомленні зазначено, що в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до пункту 5 статті 54, пункту 1, 4 статті 337, 320 Митного кодексу України встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару, а також щодо числових значень складових митної вартості: для підтвердження заявлених витрат на транспортування до ввезення на митну територію України декларантом надано: рахунок від 18.10.2023 №5653272393 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 18.10.2023 №5653272394 та №5653272395 від імені MAERSK A/S.
За результатом співставлення заявлених митниці відомостей з відомостями, які містяться в зазначених вище документах встановлено:
- витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості на підставі відомостей рахунка від 18.10.2023 № 5653272386, в якому зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk», що є «обробкою» партії товарів в порту Гдиня. Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження в зазначеному рахунку відсутні.
- в наданих до митного оформлення рахунках від рахунок від 18.10.2023 №5653272393 від MAERSK Україна Лтд, та від 18.10.2023 5653272394, 5653272395, від MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження. Відповідно відомостей коносамента від 20.09.2023 № 230349990, партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнерах, за маршрутом порт Qingdao (Китай) - Гданськ (Польща). Відповідно відомостей залізничної накладної від 04.11.2023 № 2151006478 транспортування партії оцінюваного товару здійснювалось за маршрутом Gdynіa порт (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна). Враховуючи відомості зазначених товаротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось за маршрутом порт Qingdao (Китай) - Гданськ (Польща)- Gdynіa порт (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна), що свідчить наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту.
- в наданих до митного оформлення від 18.10.2023 № 5653272393, № 5653272394 та № 5653272395 відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження;
- в поданих до митного оформлення банківські платіжні документи від 04.07.2023 № 112 та від 28.07.2023 № 164 у графі «призначення платежу» має посилання лише на зовнішньоекономічний договір. Загальна сума оплати згідно даних платіжних доручень становить 161452 доларів США. В інвойсі від 22.08.2023 № FTCM202304 зазначено відомості про умови оплати - «передплата», а також щодо партії товару: трактори «FORTE МД - 81 LUX» у кількості 84 шт. вартістю 33600.00 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 81E LUX» у кількості 77 шт. вартістю 36190.00 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 101 LUX» у кількості 38 шт. вартістю 16226 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 101E LUX» у кількості 69 шт. вартістю 34431.00 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 121E LUX» у кількості 33 шт. вартістю 17688 дол.США/шт.; культиватори «Rotary tiller» у кількості 301 шт. вартістю 20468.00 дол.США/шт. Загальна вартість партії оцінюваних товарів зазначена у сумі 158603 доларів США, а загальна кількість одиниць (тракторів, культиваторів ) становить: тракторів 301, культиваторів 301.
Матеріали справи свідчать, що 10.03.2021 року між позивачем та компанією SHANDONG CHANG MEI TARADING CO, LTD. (Китай) укладено прямий контракт №1340, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує трактори, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракт.
Відповідно до п. 1 Договору сторони за цим Контрактом керуються за правилами Інкотермс 2000. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар поставляється для ввезення на митну територію України.
Пунктом 2 Контракту визначено, що загальна сума контракту становить 5 000 000 доларів США.
Згідно з пунктом 3.1 платежі за цим контрактом проводяться в доларах США шляхом:
1) передоплати на рахунок продавця в сумі часткової поставки за контрактом;
2) відкриття безвідкличного документованого акредитиву на суму часткової поставки за цим контрактом;
3) відкладеного платежу в строки, вказані у відповідному проформі-інвойсі або інвойсі.
Платежі за Товар здійснюються Покупцем на умовах і в строки, зазначені в проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок Продавця, вказаний у даному Контракті. Про застосування акредитиву як форми розрахунку повинно бути зазначено у відповідному інвойсі.
Щодо твердження відповідача про «Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування, колегія суддів зазначає, що довідка про транспортні витрати містить вартість оформлення документації у Гданську, Польща в сумі 53,76 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) сумі 860,10 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт, вартістю 5000,00 доларів США та 1400,00 доларів США відповідно.
Також, з матеріалів справи слідує, що митному органу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 27.10.2023 №26, в якій зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 137705,41 грн, що складає 5913,86 доларів США, що включені до митної вартості. При цьому, відповідачем не було наведено жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неправдиві.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання в спірному рішенні відповідача на те, що «для підтвердження заявлених витрат на транспортування до ввезення на митну територію України декларантом надано документи, у яких відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження», є безпідставним, оскільки у довідці ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про транспортні витрати від 27.10.2023 №26 зазначено вартість послуг. Відтак, операції навантаження, вивантаження включені в операційні послуги терміналу (порту) у Гданську.
При цьому, колегія суддів зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Водночас, самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати товарно-експедиційних послуг не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари як підстави для витребування додаткових документів згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України.
Шодо відомостей у графі 33 спірного рішення та в електронному повідомленні від 17.01.2024 №995183 про те, що: «в інвойсі від 22.08.2023 № FTCM202304 зазначено відомості про умови оплати - «передплата», а також щодо партії товару: трактори «FORTE МД - 81 LUX» у кількості 84 шт. вартістю 33600.00 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 81E LUX» у кількості 77 шт. вартістю 36190.00 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 101 LUX» у кількості 38 шт. вартістю 16226 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 101E LUX» у кількості 69 шт. вартістю 34431.00 дол.США/шт.; трактори «FORTE МД - 121E LUX» у кількості 33 шт. вартістю 17688 дол.США/шт.; культиватори «Rotary tiller» у кількості 301 шт. вартістю 20468.00 дол.США/шт. Загальна вартість партії оцінюваних товарів зазначена у сумі 158603 доларів США, а загальна кількість одиниць (тракторів, культиваторів ) становить: тракторів 301, культиваторів 301. Враховуючи відомості наданих митниці платіжних інструкцій, а саме щодо загально сплаченої за ними суми у 161452 дол.США, дані платіжні інструкції неможливо ідентифікувати з партією оцінюваних товарів», колегія суддів зазначає, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Між тим, у пункті 1.3 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».
Щодо відсутності відомостей щодо покупця товару в рахунку фактурі від 22.08.2023 №FTCM202304, слід зазначити наступне.
Так, в комерційному інвойсі, а не в рахунку фактурі, від 22.08.2023 року № FTCM202304 чітко визначено, що зазначений документ звернутий до «РЕ «BUDPOSTACH», що згідно з долученим перекладом зазначеного документа - є Приватне підприємство «Будпостач».
Разом з тим, яе зазначалося вище, митний орган уповноважений витребувати додаткові документи за умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема копію митної декларації країни відправлення.
Отже, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
Таким чином, подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а доводи митного органу в цій частині спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у графі 31 спірного рішення зазначив порядковий номер 3 методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, відповідач у графі 33 спірного рішення не зазначив послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Відповідач також не вказав про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У митній декларації, що подавалася позивачем до митного органу, були задекларовані товари в кількості Трактори одновісні, компл.: мотокультиватори дизельні (мотоблоки): арт. МД-81 LUX (червоний) -42шт; арт. МД-81 LUX (синій) -42шт; арт. МД-81E LUX (червоний) -38шт; арт. МД-81E LUX (синій) -39шт. Не містять в своєму складі приймачів та передавачів. Поставляються в незібраному стані. Виробник - SHAN DONG CHANG MEI TRADING CO.LTD. Торговельна марка - FORTE Країна виробництва - CN, вагою нетто 35337,00 кг, за ціною 73683,93 доларів США, країна походження Китай, .Культиватори до мотоблоків -161шт. Не містять в своєму складі приймачів та передавачів. Поставляються в розібраному стані, комплектні. Виробник - SHAN DONG CHANG MEI TRADING CO.LTD. Торговельна марка - FORTE Країна виробництва - CN вагою нетто 8372,00 кг за ціною 11826,52 доларів США, товари були переміщені відповідно до правил на підставі FOB QINGDAO, Китай, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту Qingdao в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну. У той час відповідач у спірному рішенні не вказав кількість товарів, їх вартість, вагу, країна походження, характеристики, на підставі яких правил згідно з Інкотермс були поставлені товари, що взяті за основу при коригуванні митної вартості.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем було необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Таким чином, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Колегія суддів зазначає, що обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, а тому оскаржуване рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.01.2024 року №UА902080/2024/000005/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Мельничук В.П.
Кобаль М.І.