Справа № 320/4543/25 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
04 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову, в якій заявник просила суд забезпечити позов шляхом зупинення дії пункту 4 Розпорядження Ірпінського міського голови ОСОБА_2 № 19 від 24.01.2025 року про відсторонення секретаря Ірпінської міської ради ОСОБА_1 від виконання повноважень на посаді з 27.01.2025 року на період проведення службового розслідування зі збереженням обов'язкових виплат заробітної плати (окладу, надбавок за ранг і вислугу).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначила, що 24 січня 2025 року Ірпінським міським головою ОСОБА_2 у відповідності до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000, видано Розпорядження «Про проведення службового розслідування» №19 від 24.01.2025 для встановлення або спростування причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення та можливому виявленню факту заподіяння матеріальної шкоди секретарем Ірпінської міської ради Анжелою Макеєвою. Зазначеним Розпорядженням, заявник відсторонений від виконання повноважень на посаді секретаря Ірпінської міської ради з 27.01.2025 на час проведення службового розслідування зі збереженням обов?язкових виплат заробітної плати (окладу, надбавок за ранг і вислугу) (п.4), що на думку заявника, вказує на протиправність та порушення прав та її інтересів, оскільки підстави для відсторонення від виконання повноважень на посаді секретаря Ірпінської міської ради викладені п. 6 Порядку проведення службового розслідування. Крім того, вважає, що вказане порушення зачіпає не скільки економічний інтерес заявника, як його соціальне благополуччя. Відтак, стверджує, що у даному випадку наявні передбачені п.1 ч.2 ст. 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що заявник у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за вказаними позовними вимогами невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову від 29.01.2025 року у справі № 320/4543/25 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задовольнити - вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 4 Розпорядження Ірпінського міського голови ОСОБА_2 , № 19 від 24.01.2025 року про відсторонення секретаря Ірпінської міської ради ОСОБА_1 від виконання повноважень на посаді з 27.01.2025 року на період проведення службового розслідування зі збереженням обов'язкових виплат заробітної плати (окладу, надбавок за ранг і вислугу).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підстави для видання оскаржуваного Розпорядження в частині відсторонення заявника від виконання повноважень на посаді секретаря Ірпінської міської ради, суперечить положенням п. 6 Порядку 950, яким визначено чіткий перелік випадків, з настанням яких, особа може бути відсторонена від роботи, зокрема, у разі повідомлення про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності або щодо такої особи складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, що, у свою чергу, вказує на наявність очевидних ознак протиправності вказаного Розпорядження та порушення прав і інтересів Заявника.
Заявник не заперечує дискреційності повноважень міського голови в частині вирішення питання про відсторонення особи, щодо якої призначено службове розслідування, однак звергає увагу суду на те, що будь-який індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень має бути належним чином мотивованим, тобто містити достатнє обґрунтування підстав його ухвалення, однак спірне Розпорядження відповідача в частині відсторонення Заявника не містить жодного обґрунтування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію пункту 4 Розпорядження Ірпінського міського голови Маркушина О.Г. № 19 від 24.01.2025 року про відсторонення секретаря Ірпінської міської ради ОСОБА_1 від виконання повноважень на посаді з 27.01.2025 року на період проведення службового розслідування зі збереженням обов'язкових виплат заробітної плати (окладу, надбавок за ранг і вислугу).
Дослідивши заяву про забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. Разом з тим, оцінку вказаним доказам буде надано під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову може подаватися до подання позовної заяви.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (частина друга статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України).
Втім, судом не встановлено, а заявником ОСОБА_1 не було надано доказів подання позовної заяви у строки встановлені статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що станом на 04 березня 2025 року Єдиний державний реєстр судових рішень не містить ухвали про відкриття провадження у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Таким чином, звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення без подання позовної заяви у десятиденний строк з дня постановлення ухвали про забезпечення адміністративного позову, фактично спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконанню Розпорядження Ірпінського міського голови ОСОБА_2 № 19 від 24.01.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.
При цьому слід звернути увагу заявника, що заяву про забезпечення позову позивач може подати з інших підстав і на протязі всього розгляду справи.
Отже, з огляду на вищевикладене доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія зазначає, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев