П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/450/25
Категорія:113080000 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 27.01.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене довідкою №24 від 15 листопада 2024 року;
- визнання протиправним дій ІНФОРМАЦІЯ_6 по оформленню повістки без номеру та дати на відправку ОСОБА_1 ;
- визнання недійсною повістку ІНФОРМАЦІЯ_6 без номеру та дати на відправку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (дата явки: 06 грудня 2024 року о 08:00 год., команда НОМЕР_1 , ВОС №912424).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_6 по оформленню повістки без номеру та дати на відправку ОСОБА_1 та визнання недійсною повістку ІНФОРМАЦІЯ_6 без номеру та дати на відправку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (дата явки: 06 грудня 2024 року о 08:00 год., команда НОМЕР_1 , ВОС №912424).
24 січня 2025 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене довідкою №24 від 15 листопада 2024 року; зупинення дії повістки ІНФОРМАЦІЯ_6 (без номеру та без дати) на відправку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (дата явки: 06 грудня 2024 року о 08:00 год., команда Т0320, ВОС №912424) - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Обґрунтовуючи вищезазначену заяву, позивач вказував, що з огляду на висновок ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо придатності позивача до військової служби, а також наявності повістки на відправку про обов'язок позивача 06 грудня 2024 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 , враховуючи, що оскарження постанови ВЛК до суду не зупиняє її дії, при цьому спірне рішення є підставою для призову позивача на проходження військової служби, що позбавить право останнього на захист своїх прав під час розгляду справи у суді, у тому числі надавати показання в суді у якості свідка, а також істотно ускладнить можливий повторний медичний огляд позивача, небезпека життю і здоров'ю позивача є очевидними (реальними) з огляду на наявні документи, а відтак розгляд справи втратить будь-який сенс внаслідок неможливості його виконання.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про забезпечення позову задоволено частково.
Зупинено дію рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене довідкою №24 від 15 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, відповідно до ч.1 ст. 156 КАС України, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року є обов'язковою для виконання і набирає законної сили з 27 січня 2025 року.
Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_4 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- незгода заявника із рішеннями/висновками уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправним і скасування індивідуального акта не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову;
- крім того, Верховний Суд у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку стосовно ступеня придатності до військової служби, особа наділена правом звернутися до Центральної ВЛК для перегляду відповідної постанови;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та не врахував, що позивачем на момент розгляду заяви не підтверджено вказаних у ній обставин, а саме не надано доказів, які б свідчили, що після прийняття спірної довідки №24 від 15 листопада 2024 існує виключна необхідність зупинити дію такої довідки, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Предметом оскарження у цій справі є постанова, викладена у формі довідки, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 №24 від 15 листопада 2024 року, якою констатовано придатність позивача до військової служби. Отже, у вказаній довідці військово-лікарської комісії надано оцінку стану здоров'я позивача, встановлено діагнози позивача, з урахуванням яких зроблено висновок про придатність до військової служби. Наявність довідки ВЛК №24 від 15 листопада 2024 року не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_7 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:
1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Враховуючи вищенаведені правові норми діючого законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст. 150 Кодексу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23.
Враховуючи викладене, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд першої інстанції в якості обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказав наступне, - "Суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача".
Колегія суддів зазначає, що таке обґрунтування є незадовільним та неприйнятним.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.
Крім того, судом першої інстанції не обґрунтовано й наявності зв'язку між зупинення дії рішення ВЛК і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 березня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.