П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26710/24
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 420/26710/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 26.02.2022 по по 26.07.2024 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 26.02.2022 по 26.07.2024 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у загальній сумі 129 189,68 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, за період з 26.02.2022 по 26.07.2024 позивачу не в повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період. Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018. Також, вказаною постановою підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців та відповідно змінився базовий місяць для нарахування індексації його грошового забезпечення. Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Держстату України, величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103 %. При цьому, положення Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 у спірний період не містили собі такого поняття як фіксована сума індексації (індексація-різниця). Вказаний термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078 у редакції, яка діяла до 15.12.2015. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесені зміни до Порядку № 1078, у тому числі викладено у новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів», який не передбачає визначення індексації у фіксованій величині. Таким чином, доводи Позивача щодо порядку нарахування індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Враховуючи, що індексація за березень 2018 року становить 0,00 грн. та відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то у відповідності до вимог пункту 5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (базовим місяцем при нарахуванні індексації грошового забезпечення в 2022 році). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.
Представник позивача надав до суду першої інстанції відповідь на відзив в якій підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.10.2024 у справі № 420/26710/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі грошової індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 4463,15 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 26.02.2022 по 31.12.2022, у відповідності до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково встановив, що сума підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становила 0,00 грн. та, як наслідок, помилково виснував про наявність у позивача права на отримання індексації в щомісячному розмірі 4463,15 грн.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до військової частини із заявою про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 24.02.2022 по 17.05.2024.
Також, за період з 24.02.2022 по 17.05.2024 позивачу нарахована та виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.05.2024 у розмірі 4463,15 грн.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на те, що з лютого 2022 року по грудень 2022 року включно позивач продовжував проходити військову службу в Збройних Силах України, (факту звільнення позивача з військової служби не було), а також враховуючи, що в цей період Кабінет Міністрів України не приймав рішення про чергове підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, в силу положень абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 позивач мав право на отримання індексації в період з 26.02.2022 по 31.12.2022 включно.
Також, суд зазначив, що позивач доводить, що має право на отримання індексації в щомісячному розмірі 4463,15 грн, однак таке твердження не підтверджено жодними розрахунками та доказами. Фактично ж таке твердження може свідчити про те, що, за висновком ОСОБА_1 , сума підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року становила 0,00 грн, а тому він має право на отримання індексації-різниці в розмірі можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн.
За наведеного, суд першої інстанції виснував, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі грошової індексації грошового забезпечення позивача за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 4463,15 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, є протиправною.
Разом з тим щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 17.05.2024, суд зауважив, що пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 26.07.2024 відсутні, оскільки не проведення індексації грошового забезпечення було вчинено відповідачем з урахуванням діючих норм законодавства.
Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ключовим питанням справи є правильність застосування судами норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у контексті з'ясування того, чи має право позивач на отримання індексації-різниці у сумі 4 463,15 грн. щомісячно за період з 26.02.2022 по 26.07.2024 включно.
Відповідаючи на питання, поставлені перед судом апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 2 Закону № 1282-XII, зокрема, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно із частиною другою статті 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
На підставі частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
За змістом частини другої статті 6 указаного Закону Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У пункті 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
За правилами пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзаци 1-6 пункту 5 Порядку № 1078).
Таким чином, з 01 грудня 2015 року нормами Порядку №1078 було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», при цьому суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так й окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 по 26.07.2024.
Вказане також зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем.
Як зазначає позивач у позовній заяві, останній не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у лютому та березні 2018 року, а тому підвищення його грошового забезпечення за посадою не відбувалось.
За період з 26.02.2022 по 26.07.2024 індексація-різниця грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн. щомісячно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, яка є предметом спору, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
З метою уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» колегія суддів зазначає таке.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28.08.2023 по справі № 420/17338/22, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21.
Верховний Суд у своїй постанові від 10.04.2024 у справі № 200/564/23 указав, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
За висновком Верховного Суду в справі № 200/564/23, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Таким чином, ключовим, для встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, є проходження позивачем служби у лютому-березні 2018 року, а також визначення розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Разом з тим, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується позивачем у позовній заяві, позивач не проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 у березні 2018 року, коли відбулось підвищення посадових окладів на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 по 26.07.2024, тобто вже на момент дії Постанови № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а також за іншого показника приросту споживчих цін, який впливає на показник індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відтак, позивач не набув права на індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі, яка, як вказує позивач у позовній заяві, встановлена як різниця між сумою індексації - 4463,15 грн, станом на березень 2018 року, і розміром підвищення доходу позивача у березні 2018, позаяк останній не проходив службу у лютому-березні 2018 року та не отримував грошове забезпечення, яке є основою для розрахунку індексації-різниці.
Водночас, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів зміни посадового окладу за спірний період з 26.02.2022 по 26.07.2024 та не наведено розрахунку індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, зокрема, з урахуванням показників прирості індексу споживчих цін у вказаному періоді.
За наведеного, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 420/26710/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик