П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22109/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Українського центру оцінювання якості освіти на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 19.08.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , до Українського центру оцінювання якості освіти про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.07.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до Українського центру оцінювання якості освіти, в якому позивачка просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо оцінювання завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) в 0 тестових балів;
- зобов'язати відповідача з огляду на технічні помилки, які сталися під час верстки одного із завдань («логічні пари») в одному з варіантів відповіді, зарахувати ОСОБА_1 на її користь 1 тестовий бал з математики, де в графі «набрано тестових балів із максимально можливої кількості» замість набраних тестових балів « 4» вказати « 5», оновивши інформаційну картку результатів до сертифіката національного мультимедійного тесту №0146120 в її особистому кабінеті, де в графі «результат національного мультимедійного тесту» замість «не склала» вказати « 100.0» балів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року цей адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На думку апелянта, висновки судом першої інстанції прямо суперечать нормам чинного законодавства, які мають пряме врегулювання спірного питання, зокрема:
- розгляд за дорученням керівника УЦОЯО з питань, пов'язаних із визначенням результатів НМТ та захистом прав учасників НМТ передбачений підпунктом 4 пункту 3 розділу III Порядку проведення національного мультипредметного тесту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.12.2023 №1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2024 за №15/41360, та є функцією апеляційної комісії, яка й дає апеляційній комісії право розглядати будь-які питання, пов'язані з визначенням результатів НМТ (зокрема питання, пов'язані з визначенням результатів НМТ за завдання, у яких було допущено технічні помилки чи помилки під час верстки). Цей Порядок проведення НМТ є спеціальним актом, який регламентує повноваження апеляційної комісії під час розгляду питань щодо проходження учасниками НМТ. Крім того, цей Порядок зареєстровано в Міністерстві юстиції України, що свідчить про проходження таким актом правової експертизи на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства;
- розгляду на засіданні апеляційної комісії доповідної записки передує рішення керівника, адже відповідно до інструкції з діловодства будь-яка доповідна записка має бути складена на ім'я керівника (директора), який розглядає її та ставить відповідну резолюцію, тобто в цьому випадку дає доручення апеляційній комісії розглянути факти, зазначені в доповідній записці.
На підставі наведеного апелянт також не погоджується з аргументами суду щодо «законного очікування», «не є якісним закон, який регламентує спірні правовідносини» і подальшим їх обґрунтуванням та вважає їх такими, які не відповідають суті цієї справи, адже питання законності ухваленого апеляційною комісією рішення не були предметом оскарження в позовній заяві чи у відповіді на відзив, також не були заслухані судом першої інстанції пояснення й аргументи сторін з цього питання, зокрема апелянта.
Окремо апелянт зауважив, що суд не може підміняти колегіальний орган, рішення якого визнається протиправним, та ухвалювати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень.
Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_1 , 09.01.2008 року, яка у 2024 році здобула повну загальну середню освіту у Одеському ліцеї №89 Одеської міської ради і отримала свідоцтво про повну середню освіту.
17.06.2024 ОСОБА_1 , з метою реалізації свого права на подальше навчання, проходила оцінювання та складала НМТ 14 сесія на базі Одеського ліцею №10 Одеської міської ради, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проходження НМТ-2024 згідно надісланої до електронного кабінету учня інформаційної картки №0146120 отримала наступні результати: Українська мова 15 із 45 - 136 балів; Математика 4 із 32 - не склала; Історія України 17 із 54 - 134 бали; Англійська мова 5 із 32 - 100 балів.
Згодом у завданні 18 з блоку математики виявлено два рішення завдання, що є некоректними.
ОСОБА_2 , вважаючи вказані обставини причиною не обрання донькою правильної відповіді в інтересах своєї неповнолітньої дитини, звернулась до відповідача із заявою від 18.06.2024 року, в якій повідомила, що у завданні №18 виявлено два рішення завдання, що є некоректними, що стало причиною того, що донька не змогла обрати правильну відповідь. При цьому така стресова ситуація негативно відобразилась на подальшій її роботі. Також під час складання був сигнал повітряної тривоги, що додало більшого хвилювання та остраху її дитині.
При цьому, у своєму зверненні ОСОБА_2 зазначила, що під час перевірки результатів у мережі Інтернет знайдено декілька звернень з попередніх років, які стосувались ідентичного завдання, що мало бути вилучено або виправлено в цьогорічній сесії. Проте, воно знову було включене.
Листом від 19.06.2024 року УЦОЯО повідомлено заявницю, що набори завдань становлять службову інформацію, у зв'язку з чим умови завдання не можливо надати.
УЦОЯО також повідомило, що «під час верстки одного із завдань («логічні пари») з математики допущено помилку в одному з варіантів відповіді. Тобто, не можна встановити лише одну «логічну пару», у зв'язку з чим апеляційною комісією УЦОЯО буде ухвалено відповідне рішення на користь учасників тестування».
02.07.2024 року в електронний кабінет ОСОБА_1 надійшла інформаційна картка до сертифіката НМТ з результатами, де з математики не враховано відповідне рішення на її користь, як було зазначено у відповіді УЦОЯО від 19.06.2024 року.
Позивачка в інтересах доньки звернулась до відповідача із заявою про виправлення помилки та врахування доньки одного тестового балу (замість набраних « 4» зазначити « 5»), а також просила виправити результат НМП з математики на її користь.
Листом від 11.07.2024 року за №03-31-15/2341 УЦОЯО повідомило, що у завданні з математики НМТ 17.06.2024 (14 сесія) на встановлення відповідності між варіантами (1-3) і його довжиною (А-Д) правильна відповідь - ГАВ. Через те, що допущено помилку під час верстки цього завдання, до значення 2 неможливо дібрати логічної пари. Тому, як правильну відповідь до значення 2 зараховано або А, або Б, або Д. Отже у завданні 18 для всіх учасників зараховано як правильну відповідь або ГАВ, або ГБВ, або ГДВ. Донька заявниці на це завдання надала відповідь ВГД. Оскільки не збігалась жодна відповідність, вона отримала 0 тестових балів.
Не погоджуючись з вказаною відповіддю відповідача, яка не відповідала первинній відповіді щодо ухвалення рішення на користь учасників тестування у зв'язку з встановленням під час верстки одного із завдань («логічні пари») помилки в одному з варіантів відповіді, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті рішення від 19.06.2024 (протокол №12) апеляційна комісія при УЦОЯО діяла не в межах повноважень та не на підставі законодавства (за відсутності відповідних заяв, за відсутності повноважень втручатися в здійснення оцінювання при допущенні помилки під час верстання завдання для тестування), тобто, діяла протиправно. При таких обставинах посилання відповідача на те, що вказане рішення апеляційної комісії є чинним та ніким не оскаржувалось, не має правового значення для вирішення спірного питання, оскільки на законодавчому рівні не регламентовані повноваження будь-якого органу та способу оцінювання результатів НМТ при допущенні помилки під час верстання завдання. Отже, у даному випадку не є якісним закон, який регламентує спірні правовідносини. З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач повинен був зарахувати 1 тестовий бал завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) та в графі «набрано тестових балів із максимально можливої кількості» замість набраних тестових балів « 4» зазначити « 5» та оновити інформаційну картку результатів до сертифіката національного мультимедійного тесту №0146120 в особистому кабінеті, де в графі «результат національного мультимедійного тесту» замість «не склала» зазначити « 100.0» балів.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та в межах доводів і вимог апеляційної скарги зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено Законом України «Про освіту».
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти передбачено Законом України «Про вищу освіту».
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 12 Закону України «Про вищу освіту» управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про освіту» зовнішнє незалежне оцінювання - це оцінювання результатів навчання, здобутих особою на певному рівні освіти, що проводиться спеціально уповноваженою державою установою (організацією).
Відповідно до пункту 12 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1095, суб'єктами зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти є: 1) МОН; 2) Український центр оцінювання якості освіти; 3) регіональні центри оцінювання якості освіти; 4) орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
На виконання Указу Президента України від 04 липня 2005 року №1013 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 31 грудня 2005 року №1312 «Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти», якою затверджено Положення про Український центр оцінювання якості освіти (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Центр оцінювання є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (далі - МОН).
Згідно з приписами пунктів 4, 5 Положення, основними завданнями Центру є підготовка та здійснення зовнішнього незалежного оцінювання. Центр відповідно до покладених на нього завдань розробляє регламенти, технологію та методи проведення зовнішнього незалежного оцінювання, тестування педагогічних працівників, освітніх вимірювань, мовних іспитів, вступних випробувань; методичні та інформаційні матеріали з питань зовнішнього незалежного оцінювання, тестування педагогічних працівників, освітніх вимірювань, мовних іспитів, вступних випробувань та видає їх. Центр забезпечує: розроблення завдань для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань), інструментарію для проведення тестування педагогічних працівників, освітніх вимірювань, мовних іспитів; функціонування банку завдань; розроблення (модифікацію), технічну підтримку та супровід у процесі експлуатації програмного забезпечення, що використовується для підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання, тестування педагогічних працівників, освітніх вимірювань, мовних іспитів, вступних випробувань, міжнародних досліджень якості освіти; видачу сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, інших документів, що засвідчують факт проходження та/або підтверджують результати зовнішнього незалежного оцінювання, тестування педагогічних працівників, освітніх вимірювань, мовних іспитів, вступних випробувань;
Відповідно до пункту 6 Положення Центр оцінювання під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також з фізичними особами.
НМТ є формою вступного випробування, що проводиться з метою забезпечення права осіб на рівний доступ до фахової передвищої, вищої освіти в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) (п.2 розділу І Порядку проведення національного мультипредметного тесту, затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України 21 грудня 2023 року №1547, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 січня 2024 р. за №15/41360 (далі - Порядок №1547).
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ згаданого Порядку, до суб'єктів проведення НМТ належить Український центр оцінювання якості освіти (далі - Український центр).
Приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку №1547 встановлено, що Український центр:
1) здійснює організаційно-технологічне забезпечення НМТ;
2) готує з урахуванням пропозицій обласних, Київської міської державних, військових адміністрацій проєкт переліку населених пунктів України, на території яких буде створено ТЕЦ, та подає його на затвердження до Міністерства освіти і науки України;
3) визначає (за потреби) граничну кількість осіб, які під час реєстрації для участі в НМТ можуть вибрати певний населений пункт для проходження НМТ (далі - реєстраційна квота);
4) установлює графіки проведення НМТ відповідно до термінів, визначених Міністерством освіти і науки України;
5) установлює регламенти роботи пунктів реєстрації учасників НМТ (далі - пункт реєстрації), пунктів обробки, ТЕЦ;
6) складає завдання для виконання сертифікаційних робіт;
7) здійснює за дорученнями Міністерства освіти і науки України переклад завдань для виконання сертифікаційних робіт мовами корінних народів та/або національних меншин;
8) розробляє та затверджує специфікації завдань сертифікаційних робіт, їх загальні характеристики;
9) визначає вимоги до апаратного та програмного забезпечення персональних комп'ютерів (далі - ПК) у ТЕЦ.
Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку №1547 для вирішення питань, що потребують залучення фахівців та експертів, створюються такі колегіальні робочі органи: 1) регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти (далі - регламентні комісії); 2) апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - апеляційна комісія).
Основні функції та особливості діяльності апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - апеляційна комісія) визначає Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2014 року №1526, зареєстрованого в Міністерстві ю (далі - Положення №1526).
Апеляційна комісія створюється з метою захисту прав осіб, які брали (беруть) участь у зовнішньому оцінюванні, а також реєструються для участі в ньому (п. 3 Положення №1526).
Апеляційна комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, у тому числі цим Положенням, а також актами Українського центру оцінювання якості освіти, предметних фахових комісій, комісій з визначення результатів зовнішнього оцінювання при Українському центрі оцінювання якості освіти (п. 4 Положення №1526).
Згідно пункту 5 Положення №1526, основними завданнями апеляційної комісії є:
1) захист прав осіб, які подали заяву на розгляд апеляційної комісії, з питань, що належать до її компетенції;
2) розгляд апеляційних заяв щодо:
оскарження рішень регламентних комісій при регіональних центрах оцінювання якості освіти;
результатів зовнішнього оцінювання;
3) розгляд клопотань регламентних комісій при регіональних центрах оцінювання якості освіти щодо анулювання результату зовнішнього оцінювання, а також додаткового вивчення фактів, які можуть вплинути на об'єктивність визначення результатів зовнішнього оцінювання.
Пунктом 6 Положення №1526 встановлено, що апеляційна комісія має право:
1) одержувати в установленому законодавством порядку від працівників Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти, працівників пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання, пунктів перевірки, пунктів обробки інформацію та документи (протоколи засідання регламентних комісій, копії або оригінали сертифікаційних робіт, аудиторні протоколи проведення зовнішнього оцінювання, акти, складені під час проведення зовнішнього оцінювання, письмові пояснення тощо), необхідні для виконання покладених на неї завдань;
2) залучати предметні фахові комісії в разі виникнення нестандартних (позаштатних) ситуацій, пов'язаних зі змістом завдань сертифікаційних робіт і їх оцінюванням;
3) запрошувати на засідання апеляційної комісії фахівців (за їх згодою) для надання консультації щодо результатів виконання заявниками сертифікаційних робіт та об'єктивності перевірки екзаменаторами виконання завдань відкритої форми з розгорнутою відповіддю;
4) залучати фахові предметні групи для здійснення повторної перевірки виконання завдань відкритої форми з розгорнутою відповіддю;
5) залучати технічні групи для перевірки якості комп'ютерної обробки робіт учасників зовнішнього незалежного оцінювання;
6) запрошувати на засідання апеляційної комісії заявника з метою отримання додаткової інформації, необхідної для прийняття остаточного рішення;
Згідно із пунктом 7 Положення №1526, члени апеляційної комісії зобов'язані:
дотримуватися вимог Конституції України, законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, у тому числі цього Положення;
забезпечувати конфіденційність інформації про заявників, отриманої під час виконання функцій члена апеляційної комісії.
Пунктом 16 Положення №1526 передбачено, що рішення апеляційної комісії приймається більшістю голосів за умови присутності на засіданні не менш як двох третин від загальної кількості членів апеляційної комісії. У разі рівної кількості голосів «за» та «проти» приймається рішення, яке підтримав головуючий на засіданні. Рішення апеляційної комісії оформлюється протоколом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 складала національний мультипредметний тест 17.06.2024 року (14 сесія), сертифікат №0146120.
18.06.2024 до апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти надійшла доповідна записка начальника відділу змісту природничо-математичних навчальних предметів за №474.
У доповідній записці повідомлено, що для завдання 18 (порядковий номер дання в системі для відповідного варіанта предметного тесту) на встановлення довідності («логічні пари») національного мультипредметного тесту (далі - НМТ) з предмету «Математика» за 17.06.2024 (14 сесія) правильною відповіддю є « 4(Г), 1(А), В(2)».
Однак, у цьому ж завданні 18 за 17.06.2024 (14 сесія) НМТ з математики допущена помилка під час верстання, що в подальшому призвело до неможливості встановлення правильної відповіді до другої позиції.
Запропоновано для всіх учасників НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) до завдання НМТ з математики для позиції 2 встановити ключі 1, 2, 5 та вважати правильними відповіді на завдання 18 - « 4(Г), 1(А), 3(В»), або « 4(Г), 2(Б), 3(В)», або «4(Г), 5(Д), 3)».
Як вірно встановлено судом першої інстанції, загальна характеристика сертифікації роботи НМТ 2024 (частина «Математика») затверджена наказом УЦОЯО від 24.01.2024 року №5.
Згідно з вказаною загальною характеристикою сертифікації роботи НМТ 2024 (частина «Математика») зміст завдань з математики сертифікаційної роботи НМТ визначено Програмою зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання з математики, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2019 року Кз 1513. Загальна кількість завдань - 22. Частина з математики містить завдання трьох форм, зокрема, завдання на становлення відповідності («логічні пари») (16-18).
Завдання має основу та інформацію, позначену цифрами й буквами. Виконання завдання передбачає встановлення відповідності (утворення «логічних пар») між інформацією, позначеною цифрами (цифри від 1 до 3) та буквами (букви від А до Д). Завдання вважають виконаним, якщо учасник/учасниця тестування вибрав/вибрала, позначив/позначила та зберіг/зберегла вибрану відповідь.
Згідно зі схемою нарахування балів за виконання завдань з математики, зазначеної в загальній характеристики сертифікації роботи НМТ 2024 (частина «Математика»): завдання на встановлення відповідності («логічні пари») оцінюють у 0, 1, 2 або 3 бали: 1 бал - за кожну правильно встановлену відповідність («логічну пару»); 0 балів - за завдання, якщо не вказано жодної правильної відповідності («логічної пари») або відповіді на завдання не надано.
Таким чином один бал нараховується за "правильну логічну пару".
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що допущена у завданні 18 за 17.06.2024 (14 сесія) НМТ з математики помилка призвела до неможливості встановлення правильної відповіді до другої позиції, що має наслідком неможливість встановити правильну відповідність («логічну пару»).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів звертає увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не надано право Комісії у разі виявлення неможливості встановити «логічну пару» нараховувати 1 бал за відповідь, яка визначально не є вірною.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що в даному випадку не є якісним закон, який регламентує спірні правовідносини.
Зокрема, питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії».
Поняття «якість закону» є складової принципу верховенства права та гарантією застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону.
Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 2004 року №22-рп/2004 зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
У справі «Редакція газети «Правоє дєло» та «Штекель проти України» (заява №33014/05, п. 51, 52) Суд наголосив на тому, що саме законодавство повинно відповідати певним умовам «якості», зокрема, норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він повинен бути здатен за потреби й за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.
За правовими висновками Верховного Суду у разі встановлення судом, що положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов'язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18, посилаючись на рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначила, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
У постанові від 13.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №822/524/18 (провадження №11-555заі18), посилаючись на рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України», ст. 6 КАС України зазначила, що наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, у той час коли у даній справі орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
За такого правового регулювання, під час встановлення правильної відповіді при доданні варіантів Б та Д, які, як і інші варіанти, не є правильними, комісія діяла не на підставі та не у спосіб, передбачений законом.
Водночас, визначальним є те, що відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що в Україні діє спеціально-дозвільний принцип конституційно-правового регулювання суспільних правовідносин, який базується на двох основоположних принципах: загально-дозвільний - «дозволено все, що не заборонено законом» та спеціально-дозвільний (чи дозвільний) - «заборонено все, що прямо не дозволено законом», або, інакше кажучи, «дозволено лише те, що прямо передбачено законом».
Спеціально-дозвільний принцип є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов'язує державу та її органи правом, зобов'язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.
Тобто втручання в право особи без наявності правових підстав на таке втручання є протиправним.
З цього приводу колегія суддів враховує, що у Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (The Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року), встановлено таке: Венеціанська комісія, взявши за основу визначення принципу верховенства права, дане Т. Бінгемом, дійшла висновку про існування сьогодні консенсусу щодо наступних необхідних складових верховенства права: законність (у тому числі прозорий, підзвітний і демократичний процес ухвалення законів), правова визначеність, заборона сваволі, доступ до правосуддя (забезпечується незалежними і неупередженими судами), дотримання прав людини, недискримінація і рівність перед законом (пункт 21); у рамках Організації Об'єднаних Націй поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948 рік), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту; порівняння двох доповідей, підготовлених за короткий проміжок часу (2002- 2004 роки), демонструє цю різноманітність підходів: у першій наголошується, наприклад, на таких елементах, як незалежна судова система, незалежні установи захисту прав людини, визначені та обмежені повноваження влади, справедливі та прозорі вибори; тоді як у другій увагу сконцентровано на таких елементах, як якість законодавства, ієрархічна вищість закону, рівність перед законом, відповідальність перед законом, юридична визначеність, процесуальна та судова прозорість, уникнення свавілля, поділ влади та ін. (пункт 24).
Крім того, у пункті 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) ЄСПЛ зазначив, що законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «P.G. and J.Н. v. the United Kingdom», заява № 44787/98, пункт 46).
У пункті 45 рішення у справі «Al-dulimi and Montana management INC. v.tzerland» (заява № 5809/08) ЄСПЛ наголосив, що однією з фундаментальних складових європейського громадського порядку є принцип верховенства права, а свавілля (arbitrariness) є запереченням цього принципу. Навіть у контексті тлумачення та застосування національного законодавства, коли Суд залишає національним органам влади дуже широкі повноваження, він завжди робить це, прямо чи неявно, з урахуванням заборони свавілля (prohibition of arbitrariness) (див. рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain», заява № 30544/96, пункти 28-29; «Storck v Germany», заява № 61603/00, пункт 98).
Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Слід також врахувати, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22, в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. Uberrima fides - найбільш добросовісний); враховуючи зміст статті 8 Конституції України та практику Конституційного Суду України (зокрема, Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019), верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
Відтак, знайшли своє підтвердження доводи позивачки про те, що рішення апеляційної комісії від 19.06.2024 (протокол №12) суперечить схемі нарахування балів за їх виконання та не узгоджується із завданням сертифікації роботи НМТ-2024, оскільки не є об'єктивним оцінюванням виконання завдань сертифікаційної роботи НМТ-2024.
Тобто, в даному випадку комісією оцінено в 1 бал відповіді, які не є правильними, водночас, відповідь ОСОБА_1 , яка також є неправильною, оцінена в 0 балів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти від 19.06.2024 (протокол №12).
Статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України гарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Наведені права є фундаментальними та не можуть ставитись у залежність із допущеними Державою помилками в законі або іншому нормативно-правовому акті, які мають прийматись на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 129 Конституції суди зобов'язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, серед іншого, означає врахування тлумачення Конвенції з прав людини, яке надається Європейським судом з прав людини як мінімальний стандарт демократичного суспільства. Принцип законності, що є складовою верховенства права у розумінні Європейського суду з прав людини, має бути заснованим на визнанні й прийнятті прав і свобод людини як найвищої цінності, тобто за своїм змістом мати характер правозаконності.
Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вислів «згідно із законом» означає, зокрема, що закон не повинен суперечити принципу верховенства права.
При цьому, звертаємо увагу на те, що, зокрема Верховному Суду слід формувати європейське сприйняття права, коли законність не завжди домінує над справедливістю, особливо при розгляді соціальних спорів, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та не можуть ставитись у залежність із допущеними Державою помилками в законі або іншому нормативно-правовому акті, які мають прийматись на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
За наведеного правового регулювання колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відповідачем має бути зарахований 1 тестовий бал за завдання 18 з математики НМТ 17.06.2024 року (14 сесія) та в графі «набрано тестових балів із максимально можливої кількості» замість набраних тестових балів « 4» зазначити «5» та оновити інформаційну картку результатів до сертифіката національного мультимедійного тесту №0146120 в особистому кабінеті, де в графі «результат національного мультимедійного тесту» замість «не склала» зазначити « 100.0» балів.
Відтак, аналіз спірних правовідносин та висновків суду дають підстави стверджувати, що доводи апеляційної скарги відповідача не є суттєвими чи вагомими та такими, що у сукупності спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Українського центру оцінювання якості освіти залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов