П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9081/24
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" про визнання протиправним та скасування наказів,
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду номера обслуги 2 гранатометного відділення гранатометного взводу вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону НОМЕР_2 (бригада ДШВ) та зарахування його до списків особового складу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його мобілізація ІНФОРМАЦІЯ_3 та подальше зарахування до особового складу ВЧ НОМЕР_1 носять протиправний характер, оскільки він мав відстрочку від мобілізації у зв'язку з його бронюванням, як працівника АТ “Зоря-Машпроект», у зв'язку із чим оскаржувані накази підлягають скасуванню.
ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що на момент прийняття наказу про мобілізацію позивача (8 травня 2024 року), термін попереднього бронювання сплив, а про продовження строку бронювання до 16 січня 2025 року відповідач дізнався тільки 21 червня 2024 року, коли відповідна інформація щодо позивача надійшла від Міністерства економіки України безпосередньо до системи “Оберіг».
ВЧ НОМЕР_1 також заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач був заброньований до 19 квітня 2024 року. На день мобілізації 08 травня 2024 року і на день зарахування до складу ВЧ НОМЕР_1 18 липня 2024 року, ані до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ані до ВЧ НОМЕР_1 документи про бронювання позивача після 19 квітня 2024 року не надходили.
Від третьої особи надійшли пояснення, згідно яких листом від 22 квітня 2024 року АТ “Зоря-Машпроект» передало до ІНФОРМАЦІЯ_2 документи разом з наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2024 року про бронювання працівників АТ “Зоря-Машпроект», в тому числі і позивача. Вказаний лист отримано РТЦК 23 квітня 2024 року. Товариство зазначило, що ним своєчасно вжито всіх передбачених законодавством заходів з метою бронювання позивача.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Апелянт наголосив, що через невиконання РТЦК рішення Мінекономіки про бронювання особи, позивач протиправно був мобілізований до лав ЗСУ. Так, на відміну від відстрочок, які підтверджуються центрами комплектування та соціальної підтримки та щодо яких саме останніми видаються відповідні посвідчення, заброньовані особи мають відстрочку вже в силу факту їх бронювання, центр комплектування та соціальної підтримки лише сприймає цей факт та здійснює облік особи відповідним чином, не приймаючи при цьому жодних рішень щодо права особи на відстрочку. Це очевидно вбачається з положень п. 11 Порядку №76, згідно яких факт надання відстрочки (а не право на відстрочку) підтверджується витягом з наказу Мінекономіки. З огляду на викладене, апелянт наголосив на протиправності висновків суду першої інстанції про те, що відсутність на руках у позивача витягу з наказу Мінекономіки про його бронювання від 17.04.2024 року свідчить про правомірність мобілізації ОСОБА_1 до лав ЗСУ.
Відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є працівником АТ “Зоря-Машпроект» та займає посаду начальника у відділі № 13 конструкторського відділення.
Відповідно до витягу з наказу Міністерства економіки України від 19 жовтня 2023 року № 15641 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців, до 19 квітня 2024 року.
Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2024 № 9642 працівники АТ “Зоря-Машпроект» за списками погодженими з Генеральним штабом ЗСУ, в тому числі і ОСОБА_1 , заброньовані шляхом надання відстрочки строком на 6 місяців.
Даний наказ разом із списками заброньованих 22 квітня 2024 третя особа передала до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В травні 2024 року позивача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби.
8 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 видано спірний наказ № 127 “Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час введення воєнного стану в Україні», згідно з яким матроса ОСОБА_1 призвано на військову службу та направлено до ВЧ НОМЕР_3 .
18 липня 2024 року наказом командира ВЧ НОМЕР_1 позивача було зараховано на посаду номера обслуги 2 гранатометного відділення гранатометного взводу вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону.
Вважаючи протиправними накази ІНФОРМАЦІЯ_2 та ВЧ НОМЕР_1 , якими позивача мобілізовано до лав ЗСУ та зараховано до особового складу військової частини, при наявності у нього чинного бронювання, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду по справі № 260/1851/22, виходив з того, що бронювання позивача після його фактичного призову на військову службу не може розглядатися як законна підстава для його звільнення з військової служби під час воєнного стану, шляхом скасування наказу військової частини про зарахування особи до її складу.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно п. 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні» введений воєнний стан. В подальшому воєнний стан продовжено відповідними Указами та на час розгляду справи не припинений.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно приписів ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Мету бронювання військовозобов'язаних визначено у ст.24 Закону № 3543-XII, відповідно до якої бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Організацію і порядок бронювання військовозобов'язаних врегульовано ст.25 Закону № 3543-XII.
Так, згідно з приписами статті 25 Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовозобов'язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною першою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час (частина перша та друга статті 35 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
З викладеного вбачається, що Законом № 2232-ХІІ прямо встановлена заборона призивати на військову службу заброньованих осіб, відповідно до Закону № 3543-XII.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу Міністерства економіки України від 19 жовтня 2023 року № 15641, ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців, до 19 квітня 2024 року.
Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2024 № 9642 працівники АТ “Зоря-Машпроект» за списками погодженими з Генеральним штабом ЗСУ, в тому числі і ОСОБА_1 , заброньовані шляхом надання відстрочки строком на 6 місяців.
Як зазначає АТ “Зоря-Машпроект», листом від 22 квітня 2024 року воно передало до Інгульського РТЦК документи разом з наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2024 року про бронювання працівників АТ “Зоря-Машпроект», в тому числі і позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження цієї обставини АТ “Зоря-Машпроект» надає супровідний лист від 22 квітня 2024 року № 04-86 на адресу РТЦК, на якому в правому нижньому куті стоїть дата “23.04.24» та підпис, як зазначає третя особа, посадової особи РТЦК (а.с.81).
Натомість, будь яких розшифрувань підпису із зазначенням ПІБ особи, вказівки на її посаду в Інгульському РТЦК, відбитку штампу (печатки) цієї установи, присвоєння реєстраційного номеру вхідного документа, як то передбачено Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 р. № 40 , лист не містить.
У зв'язку із викладеним, суд першої інстанції виснував, що лист АТ “Зоря-Машпроект» не може вважатись належним і допустимим доказом реєстрації в Інгульському РТЦК документів про бронювання позивача після 19 квітня 2024 року. Отже, на момент винесення Інгульським РТЦК наказу про мобілізацію позивача (8 травня 2024 року), до нього у встановленому порядку не надходили документи про бронювання позивача і позивач не надавав витягу з наказу Міністерства економіки України про бронювання військовозобов'язаного.
З цього приводу колегія суддів наголошує, що згідно п. 3.9.1.1 Інструкції № 40, реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється реєстратором лише після проведення попереднього розгляду документа.
Тобто вищенаведені висновки суду першої інстанції щодо необхідності проставлення на супровідному листі реєстраційного номеру вхідного документа, як то передбачено Інструкцією № 40, суперечать приписам цієї Інструкції.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до п.3 Порядку № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами пункту 17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
В силу положень пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини п'ятої, частини восьмої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).
При цьому, статтею 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
З огляду на наведені норми законодавства, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та саме на них покладено обов'язок, в тому числі, здійснювати контроль бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, тобто перевіряти та володіти інформацією з приводу заброньованих осіб з метою недопущення щодо них протиправних дій.
Колегія суддів наголошує, що позивач не може нести відповідальність за доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, і органом ТЦК, а не від дій позивача.
Необізнаність ТЦК про наявність у позивача права на відстрочку від призову на підставі бронювання не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону № 3543-XI.
Наявність у позивача бронювання під час його мобілізації 08.05.2024 року, а саме у період з 16 квітня 2024 року по 16 січня 2025 року, є саме тією підставою, яка свідчить про незаконність наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 Ю. № 127 від 08.05.2024 року про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , як такого, що відповідно до Закону № 3543-XI мав відстрочку від призову до 16.01.2025 року та не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
У справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.02.2025 7 правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Однак, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає та порушує законне право позивача на відстрочку від призову на військову службу.
На переконання колегії суддів, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання незаконним та скасування наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 № 127 від 08 травня 2024 року.
Оскільки колегією суддів встановлено, що наказ № 127 від 08 травня 2024 року про мобілізацію позивача є протиправним, відповідно подальше проходження позивачем військової служби також є протиправним.
А тому протиправним є наказ командира ВЧ НОМЕР_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду номера обслуги 2 гранатометного відділення гранатометного взводу вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону НОМЕР_2 (бригада ДШВ) та зарахування його до списків особового складу, який також підлягає скасуванню (а.с.73).
Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду по справі № 260/1851/22, відповідно до якого, бронювання позивача після його фактичного призову на військову службу не може розглядатися як законна підстава для його звільнення з військової служби під час воєнного стану, шляхом скасування наказу військової частини про зарахування особи до її складу. Так, Верховним Судом досліджувалось питання звільнення зі служби через отримання бронювання особою після його призову, в той час як у справі, яка розглядається, позивач був заброньований станом на день видання оскаржуваних наказів, як про призов по мобілізації так і про зарахування до особового складу військової частини.
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 жовтня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 315,317,321,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 Ю. № 127 від 08 травня 2024 року про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 221 від 18 липня 2024 року про призначення ОСОБА_1 на посаду номера обслуги 2 гранатометного відділення гранатометного взводу вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону 82 (бригада ДШВ) та зарахування його до списків особового складу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко