П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17760/24
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 10.12.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 20.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 20.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідач не застосував показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це встановлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що в даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком за нормами іншого Закону, тому показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні з якої сплачено страхові внески, повинен враховуватись відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2021-2023 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Вказану відмову позивач вважає необґрунтованою та протиправною, а тому звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 10.12.2024 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у жовтні 2018 року призначено пенсію за вислугу років позивачу було призначено на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення». Апелянт стверджує, що первинно пенсію позивачу призначено відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсії трудової. Процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто вперше за одним із видів трудових пенсій. В свою чергу, переведення з одного виду пенсійних виплат та інший не змінює сутності такої процедури, як такої, щодо може бути ініційована після первинного призначення одного з видів трудової пенсії (за вислугу років чи за віком) та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується в період первинного призначення пенсії.
Крім іншого, апелянт зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача від 20.02.2024 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення № 213050004578 від 27.02.2024 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Правильність прийнятого рішення перевірено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Отже, ГУ ПФУ в Херсонській області жодних рішень відносно заяви позивача від 20.02.2024 р. не приймалося.
Також, не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 10.12.2024 р. та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В своїй апеляційній скарзі апелянт, як і ГУ ПФУ в Херсонській області зазначає аналогічні доводи про те, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсії трудової. Процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто вперше за одним із видів трудових пенсій. В свою чергу, переведення з одного виду пенсійних виплат та інший не змінює сутності такої процедури, як такої, щодо може бути ініційована після первинного призначення одного з видів трудової пенсії (за вислугу років чи за віком) та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується в період первинного призначення пенсії.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_1 рішенням 213050004578 від 22.10.2018 року було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я.
За заявою позивача від 29.06.2021 року, у зв'язку з продовженням роботи на посаді, яка надає право виходу на пенсію за вислугу років, на посаді головної медичної сестри, позивачу була припинена виплата пенсії за вислугу років.
Відповідно до даних з індивідуальних відомостей про застраховану особу та записів у трудовій книжки, суд встановив, що позивач продовжила працювати.
Також із матеріалів пенсійної справи суд встановив, що позивач подала до Головного управління ПФУ в м.Києві встановленого зразка заяву за призначенням/перерахунком пенсії від 20.02.2024 року за № 2409, в якій просила перевести її на пенсію за віком (за доцільності).
Рішенням Головного управління ПФУ в Херсонській області № 213050004578 від 27.02.2024 року позивача переведено на пенсію за віком за Законом № 1058 з 20.02.2024 року, при цьому показник середньої заробітної плати враховувався за 2016-2017 роки.
Відповідно до рішення № 213050004578 від 12.03.2024 року позивача взято на облік (від ГУ ПФУ в Херсонській області) до Головного управління ПФУ в м. Києві (Солом'янський район).
Позивач через свого представника, звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою, у відповідь на яку ГУ листом від 15.03.2024 року № 2319-1470/Н-02/8-2100/24 повідомило позивача, що застосувати середню заробітну плату (дохід) в України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком підстав нема.
У відповідь на лист позивача, Головне управління ПФУ в м. Києві листом від 20.05.2024 року №2600-0202-8/102617 повідомило про відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки при обрахунку пенсії Позивача, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (відповідно до статті 40 Закону), при перерахунку пенсії чинним законодавством не передбачено.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачку переведено з пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За висновками суду, оскільки позивач за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулася вперше, а тому у відповідача були наявні підстави для призначення їй пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), частиною 1 статті 9 якого було передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005р. №3108-IV, який набрав чинності 13.12.2005р., пункт 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років».
Вказані вимоги Прикінцевих положень Закону №1058-ІV є чинними (змінено порядковий номер пункту (п. 16)).
В свою чергу, відповідно до вимог ст.ст. 51, 52, ч.1 ст.53, п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, далі - Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі, відповідно до пункту «г» статті 55.
Статтею 6 Закону №1788-XII передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Умови призначення пенсії за віком передбачені ст.26 Закону №1058-ІV.
Відповідно до вимог ч.1 ст.27 Закону №1058-ІV (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за віком) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно обставин даної справи, позивачу у жовтні 2018 року призначено пенсію за вислугу років згідно Закону №1788-XII, що підтверджується протоколом/розпорядженням про призначення пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01.01.2004р. здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-XII.
У зв'язку із досягненням ОСОБА_1 пенсійного віку за її заявою позивачу призначено пенсію за віком в 2024 р. на підставі Закону №1058-IV.
Позивач вважає, що при призначенні їй пенсії за віком пенсійним органом має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески у 2021, 2022, 2023 роках, тобто, за три роки, що передують року призначення пенсії за віком.
В свою чергу, апелянти посилаються на те, що позивач вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV, підстави для повторного призначення пенсії згідно Закону №1058-ІV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, - відсутні.
Апелянт вказує на те, що переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не є призначенням пенсії, а фактично є перерахунком пенсії, а тому, величина середньої заробітної плати (доходу) підлягає врахуванню у визначеному при призначенні пенсії (перерахунку) розмірі.
Надаючи оцінку доводам сторін та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що питання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визначення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, при призначенні пенсії згідно Закону №1058-ІV, у разі коли особа попередньо отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону №1788-XII, вже було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду України та Верховного Суду.
Так, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а визначила, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Водночас, ВСУ вказав на те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше.
Питання щодо наявності підстав для відступу від наведеної позиції Верховного Суду України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №876/5312/17.
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що позивачу було призначено пенсію за вислугу відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а для призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше.
З огляду на викладене, ВП ВС дійшла висновку, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
ВП ВС визнано, що Верховний Суд України в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15).
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону 1058-IV, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається Законом №1058-IV, є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29 березня 2023 року у справі №240/4170/19 та від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки позивачу в 2018 році призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII (ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше в 2024 році, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
З іншого боку в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області зазначається про те, що ГУ ПФУ в Херсонській області жодних рішень відносно заяви позивача від 20.02.2024 р. не приймалося, а за результатами розгляду заяви позивача від 20.02.2024 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком було прийнято рішення № 213050004578 від 27.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Правильність прийнятого рішення перевірено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Дослідивши зазначені обставини колегія, суддів зазначає про те, що предметом розгляду цієї справи є протиправність дій ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно, а не рішення № 213050004578 від 27.02.2024 р.
При цьому колегія суддів встановила, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не відповідають обставинам справи, а саме суд встановив, що рішення № 213050004578 від 27.02.2024 р. було прийнято Херсонським об'єднаним управлінням ПФУ, що підтверджується відповідним протоколом наявним в матеріалах справи (а.с.24) та що спростовує доводи ГУ ПФУ в Херсонській області про те, що таке рішення було прийнято ГУ ПФУ в Кіровоградській області та перевірено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. При цьому, апелянт жодним чином не обґрунтовує такі доводи та не надає суду жодних належних доказів з цього приводу, а тому судом апеляційної інстанції такі доводи апеляційної скарги не приймаються.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про ет, що у позивача наявне право на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2021 - 2023 роки.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг відповідачів колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук