П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/297/23
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.. Дата і місце ухвалення: 27.09.2024р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА №00002722 від 15.12.2022р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що спірною постановою її незаконно притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП за перевищення нормативних параметрів, визначених п.22.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 стверджувала, що вона не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки належний їй транспортний засіб марки DAF TE 95 XF, державний номерний знак НОМЕР_1 , було передано в оренду ТОВ «ФАРТТРЕЙД» на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортних засобів від 14.01.2021р. Відповідачем не доведено, що саме позивач 20.10.2022р. була перевізником вантажу, що виключає її відповідальність за перевищення нормативних параметрів, визначених п.22.5 ПДР.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 27.09.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення її позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що позивачем, як власником транспортного засобу, не надано належних доказів вчинення дій щодо внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. ОСОБА_1 стверджує, що наданий нею до суду нотаріально посвідчений договір оренди транспортних засобів від 14.01.2021р. є належним доказом того, що вона не була перевізником станом на 20.10.2022р. в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Державна служба України з безпеки на транспорті подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що та обставина, що транспортний засіб передано в оренду ТОВ «ФАРТТРЕЙД» за договором від 14.01.2021р. не свідчить про автоматичну зміну користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що при вчиненні нотаріальних дій, що стосуються рухомого та нерухомого майна, нотаріус автоматично вносить зміни до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Позивач, у власності якої перебуває транспортний засіб, який є джерелом підвищеної небезпеки, передаючи його у користування третім особам, має бути зацікавленою та вживати належних заходів задля забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Предметом спору у даній справі є оскарження Хмельницькою В.Є. правомірності прийнятої 15.12.2022р. старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О. постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА №00002722 від 15.12.2022р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Таким чином, предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності (про накладення штрафу), що застосоване на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не вдаючись до правової оцінки висновків суду першої інстанції по суті спору колегія суддів вважає, що справу розглянуто судом першої інстанції з порушенням правил предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так, згідно п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Главою 2 розділу І КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. При цьому, КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України (норми якої визначають справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 20 КАС України закріплено правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів та визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, та справ, які підсудні окружним адміністративним судам.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відповідно до ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту статей 20, 286 КАС України та статті 288 КУпАП, законодавець виключає можливість розгляду окружними адміністративними судами справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскільки у даній справі позов стосується дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, то цей спір належить до предметної підсудності місцевого загального суду як адміністративного.
Частиною 1 статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва за відомостями Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
А відтак, дана справа підсудна Заводському районному суду м.Миколаєва.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.1 ст.318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Враховуючи, що суд першої інстанції порушив правила предметної юрисдикції, визначені статтею 20 КАС України, колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.318 КАС України, скасовує рішення суду першої інстанції та направляє справу на розгляд до Заводського районного суду м.Миколаєва.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.5 ч.1 ст.315, ст.ст. 318, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Заводського районного суду м.Миколаєва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: Г.В. Семенюк
О.І. Шляхтицький