05 березня 2025 р. Справа № 440/10357/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.10.24 по справі № 440/10357/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 916020147148 від 15.08.2024 року Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в Локомотивному депо Полтава Південної залізної дороги за період з 27.12.1985 по 22.09.1987 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії та зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 , в Локомотивному депо Полтава Південної залізної дороги з 27.12.1985 по 22.09.1987 роки, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 440/10357/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Надані позивачем довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами. Пенсійним органом автоматично сформовано запит на перевірку довідок. Рішенням пенсійного органу зазначено, що питання врахування довідок про заробітку плату буде вирішено після надходження акту перевірки.
Позивач скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.08.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до органів пенсійного фонду про перерахунок пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 27.12.1985 по 22.09.1987 в Локомотивному депо Полтава.
До заяви додано: паспорт, довідку про заробітну плату за період до 01.07.2000 № 2, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.08.2024 № 916020147148 відмовлено в перерахунку пенсії.
В обґрунтування відмови вказано, що при розгляді наданих заявником документів, не враховано до загального страхового стажу роботи період 27.12.1985-22.09.1987 та не взято до уваги суми нарахованої заробітної плати, зазначені у довідці № 2 від 09.01.2018, оскільки вони не підтверджені первинними документами, чим порушено частину першу статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача з 27.12.1985 по 22.09.1987 має бути зарахований до загального страхового стажу, оскільки зазначений період підтверджений записами в трудовій книжці, а також довідкою ВП "Локомотивне депо Полтава" регіональної філії "Південна залізниця" від 09.01.2018 № 2, та довідкою АТ "Українська залізниця" структурний підрозділ "Служба локомотивного господарства" регіональної філії "Південна залізниця" від 12.07.2024 № 380 згідно з якими ОСОБА_1 у період з грудня 1985 року по вересень 1987 року нараховувалась заробітна плата.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.1 вищевказаного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону 1058-IV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
За приписами пунктів 4.1 та 4.3 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Положеннями статті 40 Закону 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, з аналізу статті 40 Закону 1058-IV слідує, що за загальним правилом обчислення пенсії здійснюється за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Однак, вказане правило має виключення, коли для обчислення пенсії може бути врахований страховий стаж до 01.07.2000, а саме, у двох випадках:
- за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року довідкою про заробітну плату первинними документами;
- в разі, якщо страховий стаж починаючи 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою від 08.08.2024 року, що зареєстрована за № 1619, про перерахунок пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 27.12.1985 по 22.09.1987 в Локомотивному депо Полтава (а.с. 11-12).
До заяви додано: паспорт, довідку про заробітну плату за період до 01.07.2000 № 2, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.08.2024 № 916020147148 відмовлено в перерахунку пенсії, так як надані документи не підтверджені первинними документами, чим порушено ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п. 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Таким чином, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Водночас, обов'язковою умовою для обчислення чи перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Колегія судів зазначає, що надана позивачем довідка ВП "Локомотивне депо Полтава" регіональної філії "Південна залізниця" від 09.01.2018 № 2 та довідка АТ "Українська залізниця" структурний підрозділ "Служба локомотивного господарства" регіональної філії "Південна залізниця" від 12.07.2024 № 380, оформлені та видані на підставі особових рахунків за 1985-1987 роках, про що в них зазначено, а також містяться відомості щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у період з грудня 1985 року по вересень 1987 року.
Крім того, спірний період роботи позивача підтверджуються записами трудової книжки. (а.с.17)
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про правомірність перевірки довідок про заробітну плату на підтвердження їх достовірності, колегія суддів зазначає, що наявність такого права у пенсійного органу не є підставою для відмови в перерахунку пенсії.
При цьому, такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для неврахування заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17.
Водночас, відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що спірний період роботи позивача не підтверджений первинними документами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що п. 4 Додатку 7 до Порядку №22-1 передбачено, що у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до Закону без урахування таких даних.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 916020147148 від 15.08.2024, зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в Локомотивному депо Полтава Південної залізної дороги за період з 27.12.1985 по 22.09.1987 та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки ВП "Локомотивне депо Полтава" регіональної філії "Південна залізниця" від 09.01.2018 № 2.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі 440/10357/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі № 440/10357/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський